Першотравень 1917 року: як у Києві святкували перший день праці

Багатьом здається, що святкувати 1 травня - суто комуністична традиція. Але це не так. Більшовики майстерно "привласнили" цю дату. Наприклад, у Києві святкували 1 травня ще з XVII століття. Та й Центральна рада в 1917 році - задовго до захоплення більшовиками влади в Петрограді - широко і гучно закликала українську громаду святкувати першотравень.

У XVII столітті 1 травня - "день студентів". Зранку спудеї та викладачі Києво-Могилянської колегії вирушали на "бенкет духовний". Його влаштовували на Щекавиці.

Святкування полягало в тому, що студенти співали пісень, декламували вірші, грали в рухливі ігри, а викладачі уважно стежили, щоб не було випивки та панянок.

Коли на Щекавиці з'явилося кладовище, захід перенесли на заміську дачу митрополита на Шулявці. Там у XVIII столітті студентські першотравневі пікніки трансформувалися в загальноміські народні гуляння.

Долучилася й торгівля - продавці наливали горілку, пиво, пропонували солодощі, фрукти.

"Народ пиячив цілу добу, - згадував шулявські першотравневі "загули" Антон Солтановський, - і нерідко відбувалися тут серйозні бійки з багатьма пораненими. В глибині гаю можна було натрапити на нескромні сцени, чулися непристойні пісні і жарти. Перед світанком по дорозі до Києва, і в гаю, і по ярах валялися сотні сплячих і до нестями п'яних... Особливо багато лежало зовсім голих. І старших, і молодих жінок і дівчат".

Новий зміст

На початку 1890-х ситуація почала змінюватися. До Києва докотилася звістка про те, що паризький конгрес ІІ Інтернаціоналу в липні 1889 року ухвалив рішення саме 1 травня робітникам святкувати день своїх прав.

Багатьом киянам прийшлися до душі вимоги 8-годинного робочого дня, заборони затримувати зарплатню або видавати її товарами, права створювати профспілки тощо.

Така версія першотравня відтіснила осточортілі загули на Шулявці. Кияни виїжджали всією родиною за місто начебто на пікніки, проте переважно обговорювали політичні питання.

На тих заходах розповсюджували "самвидав" лівих партій - марксистську літературу. Іноді учасників зібрань накривала поліція.

У пікніку 1905 року взяв участь Лев Троцький, який щойно нелегально повернувся з еміграції. "Товариші робітники! - звернувся він до київських пролетарів. - Користуйтеся днем 1 травня, щоб нести людям думку про знищення постійної армії і озброєння народу".

"Знайти в собі людину…"

Першотравень 1917 року був особливим. Минуло кілька тижнів після зречення Миколи ІІ. Імперія припинила існування. Нове життя! Тепер можна святкувати 1 травня відкрито, не ховаючись за містом. Ба більше, нова українська влада всіляко це підтримувала і заохочувала.

Сергій Єфремов, щойно обраний заступником голови Центральної Ради, фактично друга людина в Україні, надрукував у київській щоденній газеті "Нова Рада" статтю "Робітницьке свято". Він звернувся до читачів видання і всієї громади із закликом взяти найактивнішу участь у святкуванні 1 травня.

Пояснив: "Скинути з себе пута буденщини, дати спокій натруженим рукам, випростатися вільно, почути в собі справді дух живий, знайти в собі людину, а не тільки гвинтик чи додаток до якоїсь хитромудрої машини - ось у чому лежить вага цього робітницького свята".

"Вперше, - окреслив він особливість цьогорічного святкування, - у нас на Україні святкуватиметься велике робітницьке свято - свято праці, свято пролетарської свідомості, свято класової єдності й єднання робітників усього світу. Вперше величним походом підуть пролетарські робітничі маси, вперше залунають вільні пісні праці й вільні слова про право робітника на людське життя, на спочинок, на поважне становище в громаді".

"Вперше" - тричі повторене! - ключове слово.

Київ святковий

Того дня Київ був особливим. Кожен район міста дістав свій майданчик для мітингів: Поділ - площу біля Братського монастиря, район станції Київ-1 - Солом'янське поле неподалік залізничного вокзалу, Шулявка і Лук'янівка - плац біля заводу Гретера, Деміївка та Велика Васильківська - Олексіївський парк (біля сучасного Олімпійського стадіону), Печерськ - Іподром (біля площі Слави).

Заходи почалися о 10-й ранку. Люди тримали жовто-блакитні прапори, гасла "Хай живе автономія України!", "Зійшло сонце України", "Ще не вмерла Україна" і багато інших. Оркестри грали "Марсельєзу". Після численних промов колони маніфестантів, очолювані музиками, рушили до центру міста.

Члени профспілок мітингували в Купецькому саду, біля театру "Соловцов" (нині театр імені І. Франка) й на Михайлівській площі.

Армійці святкували на Сирецькому скаковому полі (нині - Кіностудія ім. Довженка). Зібралися солдати й офіцери Київського гарнізону, а також ті, що приїхали з фронту (тривала Перша світова війна). До них долучилися солдати, які оголосили себе українським полком імені гетьмана Богдана Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном Путником-Гребенчуком.

Солдати тримали українські прапори, гасла "Хай живе славне українське військо!", "1-му Українському імені гетьмана Богдана Хмельницького полку слава!" тощо. Пролунало багато промов, грали три оркестри. Далі колона рушила по Бібіковському бульвару (нині бульвар Шевченка) і Володимирській вулиці на Хрещатик.

Чому два вихідні

З перемогою більшовиків 1 травня стало державним святом. Але про українські гасла наказали забути, натомість нав'язали нові - про солідарність щасливих радянських трудящих, звільнених від гніту капіталу, з пригнобленими робітниками Європи та Америки.

Відтак назва цього свята змінювалася відповідно до політичної кон'юнктури: День Інтернаціоналу (з 1920 року), Свято міжнародної солідарності пролетаріату (з 1930-го), Бойове свято міжнародного пролетаріату (з 1943-го), День всесвітнього свята трудящих (з 1946-го) і, нарешті, День міжнародної солідарності трудящих (з 1972-го до кінця існування Радянського Союзу).

Попервах неробочим днем було лише 1 травня. Але 1928 року до нього додали 2 травня. Перший святковий день призначався для демонстрацій у місті, а другий - для масового виїзду трудових колективів на природу (продовження дореволюційної традиції).

Проте прижилися лише першотравневі демонстрації. Пікніки 2 травня припинилися після Другої світової війни - через продовольчу скруту було не до них. Але день так і залишився неробочим. З початком дачного руху в СРСР два вихідні на початку травня були людям дуже в пригоді.