Референдум, наступ ЗСУ і мобілізація. Як про це говорять у Луганську

Те, що відбувається зараз у Луганську, і наші думки про це - нагадує міну уповільненої дії.

Великий наступ Збройних сил України, вбивства місцевих ватажків, поголовна мобілізація останніх чоловіків і референдум з перспективою приєднання до Росії. Все це головні теми, про які говорять у "республіці". Хтось із радістю, хтось із занепокоєнням.

Новини про "підрив генерального прокурора українськими диверсантами" (і не інакше - тут кажуть тільки так) та новини про прем'єру в театрі надходять одночасно, лише підкреслюючи цим всю абсурдність того, що відбувається.

На світлофорі переді мною стоїть броньована машина з відкритим кузовом, з якого звисає каністра з пальним. Я стою за ними і думаю, що все, що відбувається зараз, - як ця каністра, яку транспортують не за правилами, а ми живемо під владою дорожніх ям і тієї руки, яка її тримає.

Можливо, випаде і все вибухне чи просто влетить мені в лобове скло. Це все безкарно й смертельно небезпечно.

Ранок починається традиційно з новин. Якщо щось зачепило - я пересилаю новину друзям й отримую від них те, що їм здається важливим.

Іноді у коментарях до посилань йдуть лаконічні фрази "Про Перевальське знаєш?" або "Стаханов же зовсім близько". І їм, і мені все зрозуміло, тому немає сенсу вдаватись у довгі дискусії про те, що буде і чого чекати.

Вибухи та удари ЗСУ по складах у містах Луганщини у всіх на слуху.

Але навіть за цієї умовної домовленості не говорити про війну, ми постійно скочуємось у тему останніх подій і чуток. Ми говоримо про війну за чашкою чаю і ненароком слухаємо прогнози від вчителя музики.

Наступ ЗСУ - світ телевізора і реального життя

Мама, яка дивиться лише російські новини, дивується - який контрнаступ української армії, якщо в російських новинах про це не розповідають?

Мама не вірить і дивується. Мамі здається, що наші новини з інтернету - неточні й помилкові. Вона навіть спеціально вмикає телевізор, щоб довести нам, що про успіхи української армії там не немає жодного слова.

Десь із тіні з'явилися пророки, що обіцяють неминучу перемогу України, краще життя нашим дітям, але спочатку смерть нам усім.

Говорять і про ядерний удар, про втрати серед мирного населення, про навмисне заниження кількості жертв та руйнувань, щоб не сіяти паніку.

Повернення України?

І якщо просто слухати без жодних оцінок, то вийде дивовижна картина.

Хтось знав про все і чекає, коли повернеться Україна. І навіть не боїться говорити про це.

Хтось розуміє, що буде активна фаза бойових дій, але Росія все одно "нас не віддасть, бо надто багато вклала у нас". Є й ті, хто ненавидить усіх, бо втомився від війни, підвішеного стану і всього, що відбувається.

Тобто думки - кардинально різні, але навіть у цьому різному є загальне - втома від усього. Ті, чиє життя не змінилося, житимуть так, як і жили.

Це - люди, чиї професії далекі від політики, які не виграють ані від приходу Росії, ані від повернення України. Вчителі музики, бібліотекарі.

Ті ж, хто знайшов якусь кар'єрну нішу після війни, кажуть про те, що нинішні події - це тактичне перегрупування Росії. Продуманий хід, стратегія, тонкий військовий маневр, як із відступом з Бучі.

Під цю теорію підводять цифри про потужність Росії, дані про її боєздатність та особисте переконання, що Росія нас не віддасть.

Ті, що ненавидять всіх, кажуть, що у цьому протистоянні переможе Росія, але дев'ять років війни для одного життя - це надто багато, надто висока ціна для чиїхось амбіцій.

І червоною лінією через усі роздуми й оцінки проходять історії про те, як зруйнувала ця війна життя буквально всіх.

Мобілізація і заробіток на війні

Кожна друга родина тут втратила батька. Вони загинули 2014-2015-го, але досі є спроби знайти їх, надії на виплати та визнання їхніх заслуг після складнощів оформлення пенсії за втратою годувальника для дітей.

І ще в кожній сім'ї є або мобілізовані, або ті, кого ховають вже з лютого 2022 року. Сурогатне життя. Хлопців вивозять автівкою з дому погуляти до друзів, а потім так само повертають додому. Так уникають мобілізації.

З нового - добре мати родича з російською пропискою, якого не заберуть і який може безперешкодно пересуватися містом. Чоловіки з глибокими депресіями від власної неспроможності забезпечувати родини та жити колишнім життям.

З'явився новий статус "диванного чоловіка". Про те, як переховують, розповідають навіть трохи вихваляючись. Хтось навіть працює. Хтось навчився готувати. Хтось вранці йде недалеко від дому, щоб робити ремонт, і так само непомітно повертається, працюючи хоча б так. Хтось, ризикуючи, виїжджає у справах і навіть бігає на базар.

Але це - російська рулетка у чистому вигляді. Разом з цим ловлять, призивають в армію, лякають повістками. Забирають навіть з-за парт навчальних закладів.

А на вулицях безліч тих, кому "пощастило" - без ніг, без очей, без рук. Чия війна вже закінчилась.

Пораненню радіють - це повертає чоловіків додому. У місті безліч тих, хто робить свої перші непевні кроки на милицях, - також нова реальність.

Безліч історій про те, як ловлять і мобілізують: онкохворих, з очевидними протипоказаннями до життя в польових умовах, з бійками й спробами втекти.

У відповідь на хвилю скарг надходить смс-розсилка від "Народної міліції" з проханням йти служити добровільно і обіцяють зарплату 200 тисяч рублів (3,3 тис. доларів).

Для необізнаних, якщо такі залишилися, це єдина правда - в армії добре платять, і люди йдуть туди добровільно.

У місті багато росіян. Багато автівок без номерів та будівельної техніки, людей у формі, озброєння дивовижних зразків, яких не побачиш навіть з телеекрана. Козаки з чіткою російською говіркою купують сало і впевнено поводяться біля кас у супермаркетах.

Референдум

І ще одна нова риса - референдум.

Народне бажання провести його найближчим часом висловили всі, зібрали підписи, говорили на камеру й били себе у груди.

Це нібито був експромт. Але ще кілька тижнів тому знайома казала, що чергує у виборчій дільниці, готуючись до референдуму.

І ось його несподівано призначили.

Що далі? Тут також думки - різні. Хтось каже, що війна буде сильнішою й жорсткішою, а хтось вірить, що все одразу скінчиться і почнеться нове щасливе життя у складі Росії, про що багато хто мріє усі дев'ять років.

Гострі кути від усіх подій пом'якшують виплати на школярів по 10 тисяч рублів (160 доларів) і російська допомога переселенцям, яку не оформив хіба що ледачий.

У групах в соцмережах відкрито обговорюють варіанти оформлення російського материнського капіталу без виїзду та щомісячних виплат переселенцям, які мешкають у Луганську.

Це все, як новий виток, що певною мірою був у 2014-2015-му, - пенсії, черги, телефонні дзвінки, надії, та над усім цим віра у те, що Росія визнає, втрутиться, захистить, і почнеться нове щасливе життя. Але минулого разу нічого цього не сталось.

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.