"Мене не обслужили в кафе через понівечене обличчя"

Британця Аміта Госе в дитинстві цькували через понівечене обличчя. Він каже, що досі змушений терпіти постійні погляди, тикання пальцем і коментарі, а в кафе йому навіть відмовили в обслуговуванні.

35-річний мешканець Бірмінгема розповів, як нещодавно відвідав кав'ярню в Лондоні.

"Всі дивилися на мене так, ніби побачили привид".

"Офіціантка сказала: "О, ми більше не обслуговуємо". Розвернулася і пішла. Хоча було зрозуміло, що вони працюють".

Аміт народився з нейрофіброматозом 1-го типу - генетичним захворюванням, при якому на периферичних нервах утворюються доброякісні пухлини.

Він "навчився приймати" своє обличчя і тепер розповідає свою історію в школах, щоб допомогти дітям "приймати свою індивідуальність і цінувати себе".

Чергове знущання підштовхнуло Аміта до написання книжки із назвою "Народжений іншим".

"Якось у парку до мене підійшли люди і запитали, що зі мною сталося. Я подумав, вони просто цікавляться", - згадує він.

Але вони сміялися, кепкувати і зрештою сказали: "Господи, якби в мене було таке обличчя, я б навіть з дому не виходив".

Цей випадок "дуже засмутив" Аміта, він вирішив, що не може це так залишити.

"Я захотів написату книгу про свою історію. Якби в дитинстві мені в руки потрапила така книжка, вона б мені дуже допомогла".

В 11 років Аміту видалили ліве око, що призвело до подальшого спотворення обличчя та цькувань і знущань.

Якось напередодні Гелловіна хтось з дітей у школі сказав йому: "Тобі не потрібна маска на Гелловін, вона в тебе на все життя".

"Це зламало мене до такої міри, що я не міг змиритися з лівою частиною свого обличчя", - каже він.

"Дуже, дуже довго я приховув свою зовнішність, мені було неприємно показувати її світу".

Озираючись назад, Аміт каже, що не розумів глибини депресії і тривоги, які тоді відчував.

"Діти не хотіли підходити і сидіти поруч або ховалися за спинами батьків - усе це позначалося на моєму психічному стані".

У школі його пристрастю став крикет, саме завдяки цій грі він згодом знайшов друзів.

"Крикет допоміг мені з хлопчика зі смішним обличчям, перетворитися на хлопчика, який грає в крикет".

Навіть у дорослому віці він відчуває на собі "постійні погляди".

"Тикання пальцем, звернення до друга, який поруч, зі словами: "Ти бачив обличчя того хлопця?" Усе це відбувається постійно", - розповідає Аміт.

"Але є й ті, що ставляться до мене з добротою, і про це обов'язково треба говорити".

"Такий, який є"

Прийняти себе Аміту допомогла дружина Піяли. Вона також переконала поділитися своєю історією в соціальних мережах.

"Я думав, що в TikTok тільки співають і танцюють, але вона мене переконала".

"Я записав відео з такими словами: "Запрошую вас у подорож, щоб підтримати і надихнути, спираючись на власний досвід".

Він створив акаунт на початку 2023 року і відтоді набрав майже 200 000 підписників і мільйони вподобань.

"Допомагаючи людям у соцмережах, я допоміг насамперед собі. Тепер я кажу світові: "Я – такий. Приймайте мене або йдіть".

Приблизно тоді ж він залишив роботу в юридичній фірмі, щоб повністю присвятити себе мотиваційним виступам.

Допомагати молоді виявилося значно важливішим, запевняє Аміт.

Він також планує запустити подкаст, у якому розмовлятиме з іншими людьми зі схожим досвідом, зокрема з Олівером Бромлі, який також хворий на нейрофіброматоз першого типу.

Під час візиту до ресторану на півдні Лондона Олівер зіткнувся з неприємною ситуацією, коли працівники попросили його залишити заклад, пояснивши це тим, що він лякає клієнтів своїм зовнішнім виглядом.

"З вадами чи без, ми всі почуваємось невпевнено. Кожен має свої виклики і травми", - переконаний Аміт.

"Я просто хочу донести до людей просту думку: якщо ми по-справжньому радітимемо собі, приймемо і полюбимо себе такими, якими ми є, то зможемо стати більш впевненими".