Узбекистан переживає туристичний бум. Чому не всім у країні це подобається

Уряд Узбекистану амбітно розвиває туризм - але це відбувається на тлі суперечок з експертами з питань спадщини. Як захистити історичні пам'ятки країни?

У повітрі гримить звук відбійного молотка. У Бухарі, колишньому торгівельному центрі на стародавньому Шовковому шляху на території сучасного Узбекистану, активно розвивається туризм, і нові готелі з'являються на кожному розі вулиць.

Я нарахувала три будівельні майданчики в радіусі 100 метрів навколо колишнього караван-сараю, де я зупинилася, і можу спостерігати за тим, як зводять готель лише за кілька метрів від медресе - або школи - 16-го століття.

Ця тенденція помітна по всій країні. У Ташкенті будують великий торговий центр уздовж проспекту, що веде до мечеті Хазраті Імам, а поруч стоїть блискучий, майже завершений Центр ісламської цивілізації.

Маленьке історичне місто Хіва, оточене глинобитними укріпленнями, не може розширюватися назовні – натомість глинобитні будинки в історичному центрі зносять і замінюють сучасними готелями.

Але, мабуть, найбільше зміни помітні в Самарканді, де бізнесмен-мільярдер Бахтіор Фазілов вклав гроші в яскраві проєкти, щоб підвищити авторитет свого рідного міста. Серед них - нова авіакомпанія, міжнародний аеропорт, відкритий у 2022 році, та дивакувата подоба Діснейленду - шаблонний туристичний центр "Шовковий шлях Самарканд", розташований за межами міста.

"Концепція Шовкового шляху застосовується до всього, – каже Світлана Горшеніна, дослідниця та членкиня узбецької асоціації охорони спадщини Alerte Héritage. - Є ресторани шляху, магазини шляху, тури шляхом, туристичні агенції, спеціально присвячені Шовковому шляху. Він став нашим рекламним товаром".

Цікаво, що це працює. В Індексі розвитку подорожей і туризму (Travel and Tourism Development Index) Всесвітнього економічного форуму Узбекистан зараз посідає 78 місце зі 119 країн, піднявшись за останні п'ять років на 16 позицій.

Уряд активно інвестує у свій туристичний сектор після того, як у вересні 2023 року президент країни Шавкат Мірзійоєв виклав свою стратегію "Узбекистан до 2030 року" - величезний план із детальним описом цілей, яких необхідно досягнути в різних секторах до цієї дати.

Серед них - збільшення кількості іноземних туристів до 15 мільйонів, що більш ніж удвічі перевищує 6,6 мільйона відвідувачів країни в 2023 році. Він також закликав до створення "туристичних кластерів" – комплексів, що надають проживання та інші послуги для туристів в одному місці.

Саме заради одного з цих нових кластерів я приїхала до Бухари. На ділянці площею 33 гектари на околиці старого міста незабаром побудують відпочинковий комплекс під назвою "Вічна Бухара".

До цього проєкту також долучився самаркандський магнат Фазілов: він є головою правління одного з найбільших підрядників Узбекистану Enter Engineering, який будує комплекс.

Компанія не поспішає розголошувати свої плани щодо цього будівництва – не в останню чергу тому, що вони вже виявилися досить суперечливими.

Спочатку місцеві ЗМІ описували майбутній центр як "етнографічний парк", який мав би відтворити традиційні узбецькі будівлі, такі як чайхани, мати ресторани, де подають страви узбецької кухні, та музей узбецької культури.

Але 3D-візуалізації на високих стінах, що оточують будівельний майданчик, показують модерністські торгові пасажі та мерехтливі басейни, прикрашені абстрактними творами мистецтва.

"Ми не намагаємося повторити історичні будівлі. Ми не хочемо повторювати історію – а створити щось, що матиме власний ефект", – каже Рустам Хайдаров, заступник генерального директора Enter Engineering, на будівельному майданчику, коли поруч гуркочуть екскаватори та землекопи.

"Це буде місце, де люди зможуть відпочити, з кафе та культурним центром, де місцеві митці демонструватимуть своє мистецтво. Приблизно 70% території залишатиметься зеленою", - додає він.

Enter Engineering також планує побудувати низку п'ятизіркових готелів на 700 номерів.

"В Бухару вже приїжджають багаті люди, але вони незадоволені якістю готелів. Тому ми хочемо підвищити клас пропонованих готелів", - каже Хайдаров.

У комплексі будуть медичні заклади для обслуговування нового типу туристів, яких намагається залучити Узбекистан: відвідувачів, які приїжджають за дешевою медичною допомогою, від стоматології до пластичної хірургії.

Раніше ця територія була адміністративною зоною Бухари з урядовими установами та великою громадською спортивною ареною.

Демонтаж спортивного стадіону в 2024 році викликав громадський резонанс.

Це рідко трапляється в Узбекистані, країні, де громадське інакомислення швидко придушують.

Компанія Enter Engineering у відповідь побудувала ще три спортивні обʼєкти на околиці міста.

Ділянка оточена дорогою, за якою розташовані сірі та напівзруйновані житлові будинки з багатьма незайнятими приміщеннями на перших поверхах для бізнесу. Попри те, що це зовсім недалеко від туристичних об'єктів і пам'яток Бухари, тут почуваєшся далеко від туристичного виру в центрі міста.

"В Узбекистані роками йде процес звільнення центрів міст від їхніх жителів, - пояснює Горшеніна. - Ми спостерігаємо перетворення міст на міста-музеї, створені для туристів. У Бухарі вже є ця "туристична зона", яка чітко відокремлена від решти міста, де живуть люди. Вона стала музеєм просто неба".

Узбецький архітектор, з яким я зустрілася в його офісі в Бухарі, сказав мені на умовах анонімності: "З кожним роком туристів стає все більше. Я завжди вважав Бухару живим організмом, і цей організм стає слабким і крихким. Вона повинна стати містом не лише для туристів, а й для його жителів. Вона ризикує стати Венецією в пустелі".

Alerte Héritage виступає проти проєкту "Вічна Бухара" - зокрема через те, що з місцевими жителями не консультувалися щодо використання цієї території, а також через втрату й архітектурних пам'яток радянської доби, таких як урядова будівля, яка була колишнім регіональним штабом Комуністичної партії, побудована в 1987 році. Її знесли на початку 2024 року.

Узбецький архітектор каже, що нинішня влада повторює помилки радянських часів.

"Радянський Союз знищив багато спадщини і замінив її радянськими будівлями, тому що він хотів залишити свій власний слід. Ця традиція знищення, на жаль, досі у нас в крові", - вважає він.

Хоча "Вічна Бухара" не є частиною історичного центру, який класифікують як об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вона потрапляє в "буферну зону", яка все одно потребує дозволу ЮНЕСКО на внесення змін у міський ландшафт.

Представниця ЮНЕСКО Монія Аджіваноу сказала, що вони "уважно стежать" за ситуацією.

"Ми сподіваємося, що влада виконає свої зобов'язання перед Конвенцією про всесвітню спадщину та не здійснюватиме жодних проєктів зі знесення/будівництва без попередньої оцінки Комітету всесвітньої спадщини в липні 2025 року", - додала вона.

Проте очевидно, що демонтаж на території Вічної Бухари триває - там залишилося лише кілька будівель. Це виглядає проблематичним для ЮНЕСКО – особливо враховуючи, що ця міжнародна організація планує провести цьогорічну Генеральну конференцію в Узбекистані, вперше з 1986 року за межами Парижа.

"ЮНЕСКО беззуба, безпринципна. Що вона насправді зробила для Центральної Азії, для Узбекистану?" - запитує узбецький архітектор.

Ані його, ані Alerte Héritage не переконали попередження, які ЮНЕСКО озвучила щодо Enter Engineering.

Хайдаров, однак, запевнив мене, що компанія не розпочне жодних будівельних робіт, доки не отримає зелене світло від ЮНЕСКО – а це означає, що вони можуть чекати місяцями, перш ніж розпочнеться будівництво.

"Ми не хочемо, щоб імідж міста був зіпсований, – сказав Хайдаров. - Це питання репутації. Але ми вибрали цю територію, бо вона розміщена в буферній зоні, і ми впевнені, що отримаємо схвалення ЮНЕСКО для продовження робіт".

Він також наполягає на тому, що місцеві жителі підтримують проєкт, і називає його "соціальним проєктом", а не комерційним.

"На цьому майданчику ми створимо мінімум 15 тисяч робочих місць", – пообіцяв він.

Стрімкий порив Узбекистану у світ масового туризму дійсно міг би створити тисячі робочих місць і підняти економіку країни - але він також ризикує знищити або пошкодити як старовинну спадщину країни, так і залишки її новітньої історії.

Достатньо лише пройтися критими базарами Бухари, які колись були наповнені узбецьким шовком і ремісничими виробами, а тепер рясніють імпортними товарами масового виробництва, щоб відчути, якою може стати країна всього за кілька років.