Як Данія продала США свої острови в Карибському морі

Рішучість президента США Дональда Трампа отримати Гренландію вийшла на новий рівень - після його нещодавньої погрози запровадити 10% мита проти європейських союзників, які виступили проти його прагнення взяти під контроль острів.

Американський лідер наполягає, що його країні необхідно володіти Гренландією з міркувань національної безпеки, і не відкидає можливості застосування військової сили.

Його вимоги відхилили лідери Гренландії та Данії, у складі якої острів має статус напівавтономної території.

Але хоча за Трампа американський експансіонізм знову набрав обертів, ідея контролю США над данською територією виникла задовго до нинішнього президента.

Понад 100 років тому Вашингтон домігся купівлі в Данії групи островів у Карибському морі - далеко від арктичного холоду Гренландії.

Це історія того, як Данська Вест-Індія стала Американськими Віргінськими островами і як європейська держава поступилася частиною заморських територій новій наддержаві того часу.

Що таке Американські Віргінські острови

Американські Віргінські острови, розташовані поблизу - але окремо від - Британських Віргінських островів, є американською територією в Карибському морі, що лежить трохи на схід від Пуерто-Рико.

Вони мають населення 83 000 та складаються з основних островів Сент-Джон, Сент-Томас і Санта-Крус, а також більш ніж 40 дрібних острівців і піщаних мілин.

Хоча більшість мешканців островів є громадянами США, ця територія не повністю інтегрована в політичну та правову систему Вашингтона. Тому її жителі не можуть голосувати на президентських виборах, якщо не переїдуть до одного зі штатів, і на них поширюються лише окремі частини Конституції США.

Більшість населення островів може простежити своє походження до поневолених африканців, яких силоміць привозили в регіон під час трансатлантичної работоргівлі для роботи на цукрових плантаціях.

Чому Американські Віргінські острови належали Данії

Протягом століть острови були данською колонією і були відомі як Данська Вест-Індія.

У XVI та XVII століттях Іспанія, Англія, Франція та Нідерланди періодично сперечалися за контроль над островами в районі, який часто використовували пірати як притулок у Карибському морі.

У 1684 році Данія взяла під контроль Сент-Джон і заявила про свій суверенітет над ним. Незадовго до цього вона зробила те саме із Сент-Томасом.

Після цього Данія почала розвивати на островах цукрові плантації, експлуатуючи поневолених африканців, яких привозили туди європейські торговці.

Чому Сполучені Штати зацікавилися островами

У другій половині XIX століття ситуація почала змінюватися.

Данія бачила, як її вплив на світовій арені слабшає, водночас США виходили з Громадянської війни.

Тодішня адміністрація президента Ендрю Джонсона прагнула розширити вплив Америки, водночас усуваючи європейський. Його державний секретар Вільям Генрі Сьюард націлився на Данську Вест-Індію як на частину свого плану мирного територіального розширення.

Порт Сент-Томаса становив особливий інтерес для американських стратегів, зокрема тому, що його гавань вважали ідеальною базою для контролю над Карибським морем.

Водночас ціни на цукор падали, і Данія почала вважати, що острови є радше тягарем, ніж вигодою.

Це привело до того, що два уряди почали переговори про можливий продаж островів, і в 1867 році вони підписали договір, за яким США мали придбати їх в обмін на золото вартістю 7,5 млн доларів, що еквівалентно приблизно 164 млн доларів у сьогоднішніх цінах.

Однак цю угоду так і не реалізували.

Уже через рік Вашингтону вдалося розширити свій вплив в іншому місці, завершивши купівлю Аляски у Російської імперії приблизно за 7 млн доларів. Це була авантюра, яка викликала критику й навіть глузування з боку тих у США, хто вважав, що це не більше ніж шматок замерзлої землі без економічної чи стратегічної цінності.

Суперечки навколо купівлі Аляски зрештою сприяли тому, що Конгрес США не ратифікував договір про купівлю Данської Вест-Індії.

Перша світова війна і купівля Американських Віргінських островів

До питання купівлі не поверталися майже пів століття. Лише після початку Першої світової війни та зростання загрози захоплення стратегічно вигідно розташованих островів Німеччиною, симпатії почали схилятися на бік США.

Європа стікала кров'ю в затяжній окопній війні, і союзники прагнули, щоб США вступили у бої на їхньому боці для перемоги над Німеччиною.

Тодішньому президенту Вудро Вільсону не вдалося переконати Конгрес або широку громадськість підтримати вступ у конфлікт. Але дедалі більша втома від атак німецьких підводних човнів на американські судна мала змінити хід дискусії.

Затоплення у 1915 році RMS Lusitania, пасажирського лайнера, який був уражений німецьким підводним човном біля узбережжя Ірландії, внаслідок чого загинули 1 200 людей, лише посилило напруженість.

Астрід Андерсен, старша наукова співробітниця Данського інституту міжнародних досліджень, пояснює, що оскільки Данія під час війни була нейтральною, "Вашингтон побоювався, що Німеччина може вторгнутися до неї та взяти під контроль острови й порт Сент-Томас".

Якби ці острови потрапили до німецьких рук, вони могли б стати ідеальною базою, з якої субмарини могли б здійснювати атаки на судна або навіть на територію США.

Будівництво Панамського каналу в 1914 році також підвищило інтерес США до регіону, оскільки контроль над островами допоміг би гарантувати безпеку сотень суден, що щороку проходять судноплавними шляхами.

З огляду як на економічні міркування, так і на національну безпеку, Вашингтон і Копенгаген тоді відкрили переговори.

Американська позиція того часу, каже Андерсен, подібна до позиції, яку президент Трамп займає сьогодні.

"Є відлуння того, що ми чуємо зараз, адже Сполучені Штати тоді сказали: "Або ви продасте їх нам, або ми вторгнемося", - каже Андерсен.

Згідно з сайтом Державного департаменту США, державний секретар Вільсона видав попередження Данії, що у разі відмови продати територію США можуть окупувати острови, щоб запобігти їхньому потенційному захопленню.

Раніше цього місяця Трамп заявив журналістам у Вашингтоні, що США потрібно "володіти" Гренландією, щоб не допустити цього з боку Росії та Китаю, додавши, що вони зроблять це "легким шляхом" або "важким шляхом".

Зрештою, у серпні 1916 року Данія і США погодили продаж островів за 25 млн доларів у золоті, що, за даними Bloomberg, еквівалентно приблизно 630 млн доларів у сьогоднішніх цінах.

Ця угода також відкрила шлях до американського визнання суверенітету Данії над Гренландією.

У межах угоди США пообіцяли не заперечувати проти того, щоб Данія "поширювала свої політичні та економічні інтереси на всю Гренландію".

Цього разу конвенцію ратифікували обидві країни. Її також підтримав данський народ, який на референдумі переважною більшістю проголосував за продаж.

Насправді "більшість данців не вважали ті острови частиною Данії", каже Андерсен.

Історик зазначає, що ані під час тієї спроби, ані під час попередньої місцевому населенню островів не дали слова.

Але коли йдеться про Гренландію зараз, проблема полягає в тому, що цього разу Данія не хоче її продавати.