Помер Бйорн Андресен. "Найвродливіший хлопчик XX століття", якого згубила власна краса

Шведський актор Бйорн Андресен, якого світ запам'ятав як "найвродливішого хлопчика ХХ століття", помер у віці 71 року.

Про смерть повідомило видання Dagens Nyheter, посилаючись на режисера Крістіана Петрі — автора документального фільму "Найвродливіший хлопчик у світі" (2021).

Світову популярність актору принесла стрічка "Смерть у Венеції" італійського режисера Лукіно Вісконті, що вийшла 1971 року.

Андресен зіграв роль Тадзіо - юнака-аристократа, в якого закохується літній композитор, що переживає кризу.

Для мільйонів глядачів Андресен назавжди залишився юним Тадзіо — втіленням ефемерної краси й трагічного поклоніння, пише британська Telegraph у своєму матеріалі, присвяченому життю актора, доповнивши його інтерв'ю, яке він дав за кілька років до смерті.

Як хлопчик із Стокгольма став ідеалом краси

Бйорн Йохан Андресен народився у Стокгольмі 1955 року. Його дитинство важко назвати щасливим: батька він ніколи не бачив, а мати, яка страждала від депресії та алкоголізму, зникла, коли хлопчику було сім. Згодом її тіло знайшли в лісі — вона наклала на себе руки.

Бйорна виховувала бабуся — сильна, владна жінка, яка вірила, що її вродливий онук має стати знаменитим.

У 15 років Андресен дебютував у кіно — у ліричній стрічці Роя Андерссона "Шведська історія кохання", де зіграв одного з підлітків. Зйомки були легкі, веселі: компанія друзів, мотоцикли, свобода. Кіно здавалося пригодою.

Він і гадки не мав, що вже за рік зустріне людину, яка змінить його життя назавжди.

Зустріч з Вісконті

У лютому 1970 року до Стокгольма приїхав Лукiно Вісконті — італійський режисер, аристократ, відкритий гей і один з найвпливовіших майстрів європейського кіно. Він шукав актора на роль Тадзіо для свого нового фільму "Смерть у Венеції", знятого за новелою Томаса Манна.

Головний герой — літній письменник, який раптом закохується в юного хлопця на пляжі у Венеції.

Вісконті довго шукав "досконалу красу": їздив Угорщиною, Польщею, Фінляндією, навіть Росією. Та марно. Поки на кастинг у стокгольмському готелі не прийшов 15-річний Бйорн.

Режисер лише глянув — і все зрозумів.

"Прекрасно! — вигукнув він. — Попросіть його роздягтися".

Цю сцену зняли на плівку. На кадрах видно, як розгублений хлопець слухняно виконує прохання.

Пізніше Андресен згадував:

"Мені було ніяково. Дуже неприємно. Я не розумів, як поводитись — я ж був дитиною".

Так почалася історія, де реальність і мистецтво сплелися у болісний вузол, пише Telegraph.

"Смерть у Венеції": краса як прокляття

Фільм, що вийшов у 1971 році, став сенсацією.

Британський актор Дерк Богард зіграв композитора Густава фон Ашенбаха, який у Венеції захоплюється образом юного Тадзіо — польського аристократа.

Між ними немає слів, немає доторків — лише погляди, сповнені мовчазного болю й поклоніння.

Тема була ризикованою, але Вісконті зробив з неї не історію про пристрасть, а гімн естетичному захопленню. Його Венеція — це місто смерті й краси, де юність стає символом божественного, недосяжного ідеалу.

Андресен, зі своєю ніжною зовнішністю, меланхолією та дитячою незахищеністю, став ідеальним Тадзіо.

"Він був інший. У ньому була сумна тендітність, яку Вісконті одразу відчув", — згадував режисер Крістіан Петрі.

Після прем'єри в Каннах Вісконті назвав Бйорна "найвродливішим хлопчиком у світі". А потім додав: "Шкода, що за рік він уже побляк".

Ця фраза, казав Андресен, переслідувала його все життя.

Слава, що стала пасткою

Після фільму юний актор став міжнародною сенсацією. Його запрошували на телешоу, знімали для обкладинок, водили на прийоми. Навколо крутився блискучий, але хижий світ, згадував він в інтерв'ю Telegraph.

"Я почувався здобиччю. Куди б не пішов — усі дивилися, оцінювали, фотографували. Це було нестерпно".

На Каннському фестивалі Вісконті повів хлопця до гей-клубу, де всі розглядали його як музейний експонат.

Чи було це сексуальне домагання?

"Я навіть не знав, що таке сексуальне домагання, - каже він. - Це було просто надзвичайно неприємно, нестерпно".

Режисер Крістіан Петрі зазначав: "Вісконті побачив у ньому не лише красу, а й вразливість. І, на жаль, зробив цю вразливість надбанням світу".

Життя після Вісконті

Втім цей досвід мав і свої позитивні сторони: подорожі, знайомства з цікавими людьми.

Андресен продовжив кар'єру: знімався у шведських фільмах, грав на сцені, писав музику, виступав у гурті Sven Erics. Але жодна робота не могла стерти тінь Тадзіо.

Він одружився з поетесою Сюзанною Роман, у них народилися донька Робін і син Елвін. Та через дев'ять місяців після народження хлопчик помер від синдрому раптової дитячої смерті.

Андресен боровся з депресією, залежністю, жив у бідності.

У 2021 році Крістіан Петрі та Крістіна Ліндстрем зняли про нього документальний фільм "Найвродливіший хлопчик у світі".

На екрані — 70-річний Андресен у старій квартирі, серед речей і спогадів. Він розповідає, як роль, що принесла йому славу, перетворила його на бранця.

"Смерть у Венеції" зруйнувала моє життя", — зізнається він у кадрі.

У фільмі є сцена, де його запитують: що б він сказав Вісконті, якби той був живий?

"Та пішов ти...", - відповідає актор без тіні злоби, але з величезною втомою.

Останні роки і повернення на екран

Попри все, Андресен не зник з мистецького світу. Він продовжував зніматися — переважно в незалежних і скандинавських фільмах.

Найвідомішою його пізньою роботою стала роль старійшини у фільмі Арі Астера "Сонцестояння" (Midsommar).

Режисер зізнавався, що свідомо запросив Андресена, аби "зруйнувати міф про красу, яка стала прокляттям".

Сам же актор так оцінював своє життя: "Я ні про що не шкодую. Моє життя було хаосом від самого початку. Можливо, я хотів би трохи більше порядку. Але щастя?.. Так, я все ж був щасливий".