Найбільший магазин у світі. Яка справжня ціна дешевого одягу з Китаю

У районах Гуанчжоу, портового міста на річці Чжуцзян на півдні Китаю, не стихає гул швейних машин.

Він лине з відчинених вікон місцевих фабрик з ранку до пізньої ночі, коли працівники нарешті закінчують шити футболки, шорти, блузки, штани й купальники, які відправлять покупцям у понад 150 країн.

Так звучить Панью - район, відомий як "село Shein", - лабіринт фабрик, які забезпечують найбільший у світі роздрібний магазин одягу.

"Якщо в місяці 31 день - я буду працювати 31 день", - каже BBC один із робітників.

Більшість зі співрозмовників розповіли ВВС, що мають лише один вихідний на місяць.

Ми провели тут кілька днів: ми відвідали 10 фабрик, поспілкувалися з чотирма власниками та понад 20 робітниками. Ми також побували на ринках праці та у постачальників текстилю.

Ми виявили, що цю величезну імперію живлять робітники, які сидять за швейними машинами приблизно 75 годин на тиждень, що суперечить китайському трудовому законодавству.

Такі години роботи не є чимось незвичним у Гуанчжоу, промисловому центрі, де сільські робітники шукають вищого доходу та кращого життя. Або в Китаї загалом, який вже довгий час є найбільшою фабрикою в світі.

Але такі умови роботи - одне з багатьох у довгому списку запитань до Shein, колись маловідомої китайської компанії, яка трохи більше ніж за п'ять років стала глобальним гігантом.

Компанія перебуває у приватній власності, її вартість оцінюють приблизно в 60 мільярдів доларів США, й вона розглядає розміщення акцій на Лондонській фондовій біржі.

Однак її стрімке зростання супроводжувалося суперечками щодо ставлення до робітників і звинуваченнями у примусовій праці.

Минулого року Shein зізналася, що на її фабриках у Китаї працювали діти.

Компанія відмовилася від інтерв'ю, але повідомила BBC у своїй заяві, що "Shein прагне забезпечити справедливе та гідне ставлення до всіх працівників у нашому ланцюзі поставок" та інвестує десятки мільйонів доларів у зміцнення управління та відповідності".

"Ми прагнемо встановити найвищі стандарти оплати праці та вимагаємо, щоб усі партнери в ланцюжку постачання дотримувалися нашого кодексу поведінки. Крім того, Shein працює з аудиторами, щоб забезпечити дотримання вимог", - додають у заяві.

Успіх Shein пояснюється обсягом – онлайн-асортимент обчислюється сотнями тисяч найменувань – і великими знижками: сукні за 12 доларів, светри за 7 доларів, середня ціна одягу - менше 10 доларів.

Доходи компанії різко зросли, випередивши H&M, Zara та британську Primark. Низькі ціни уможливлюють такі місця, як "село Shein" - район, де розташовані близько 5000 фабрик, більшість з яких є постачальниками компанії.

Приміщення всередині будинків займають швейні машини, рулони тканин та пакети, наповнені клаптиками зразків тканини. Двері їхніх підвалів завжди відкриті для нескінченного циклу доставки матеріалів та вивезення готового одягу.

Але навіть після 22:00 швейні машини - і люди, які згорбилися над ними, - не зупиняються, оскільки вантажівки привозять все більше і більше тканин.

"Зазвичай ми працюємо по 10, 11 або 12 годин на день, - каже 49-річна жінка з Цзянсі, яка не хоче називати свого імені. - У неділю ми працюємо приблизно на три години менше".

Вона стоїть у провулку, де десяток людей скупчилися навколо дощок з оголошеннями, зверху на яких висять брюки чинос.

Так працює ланцюг постачання Shein. Фабрики укладають контракти на виготовлення одягу на замовлення - деякі маленькі, деякі великі. Якщо хітом стануть брюки чинос, кількість замовлень на них зросте, і відповідно зросте виробництво. Як наслідок фабрики наймають тимчасових працівників, щоб задовольнити попит, який не може задовольнити їхній постійний персонал.

Трудова мігрантка з Цзянсі шукає короткостроковий контракт, і пошиття таких брюк - варіант для неї.

"Ми заробляємо дуже мало. Вартість життя зараз дуже висока", - каже вона, додаючи, що сподівається заробити достатньо, щоб відправити гроші двом дітям, які живуть із бабусею і дідусем.

"Нам платять за одиницю одягу, - пояснює вона. - Оплата залежить від того, наскільки складний товар. Щось просте, як-от футболка, коштує один-два юані [15-30 центів] за штуку, і я можу зробити близько дюжини за годину".

Навколо неї робітники підраховують, скільки їм заплатять за виготовлення кожного предмета одягу і скільки вони зможуть виготовити за годину.

ВВС з'ясувала, що стандартний робочий час місцевих працівників - з 8:00 до 22:00.

Це відповідає звіту швейцарської правозахисної групи Public Eye, яка поспілкувалася з 13 робітниками на фабриках, що виготовляють одяг для Shein.

Правозахисники виявили, що низка співробітників працювали понаднормово. У звіті зазначають, що базова заробітна плата без понаднормової роботи становила 2400 юанів (327 доларів США) – це значно менше 6512 юанів, які, за словами Asia Floor Wage Alliance, є "прожитковим мінімумом. Але працівникам, з якими ми спілкувалися, вдалося заробити від 4000 до 10 000 юанів на місяць.

"Такі години роботи не є чимось незвичним, але очевидно, що це незаконно та порушує основні права людини, - каже Девід Хечфілд з Public Eye. - Це крайня форма експлуатації, і до цього треба привернути увагу".

Відповідно до трудового законодавства Китаю, середня тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 44 години. Воно також передбачає, що роботодавці повинні забезпечити працівникам принаймні один день відпочинку на тиждень. Якщо роботодавець хоче продовжити ці години, для цього мають бути особливі причини.

Хоча штаб-квартира Shein зараз розташована в Сінгапурі, більшу частину продукції компанії виробляють у Китаї.

Успіх Shein привернув увагу Вашингтона, який дедалі більше насторожено ставиться до китайських фірм.

У червні Марко Рубіо, обраний Дональдом Трампом на посаду держсекретаря США, заявив, що має "серйозні етичні занепокоєння" щодо "глибоких зв'язків Shein з Китайською Народною Республікою": "Рабська праця, потогінні цехи та торгівельні трюки - це брудні секрети, що стоять за успіхом Shein", – написав він.

Не кожен повністю погодиться з вибором слів Рубіо, але правозахисні групи кажуть, що довгий робочий день, який став звичним у Гуанчжоу, є несправедливим і експлуатаційним.

Ритм дня тут задають машини.

Вони зупиняються на обід і вечерю, коли працівники з металевими тарілками й паличками в руках йдуть до їдальні, щоб купити собі їжу. Якщо немає місця, щоб сісти, вони стоять на вулиці.

"Я працюю на цих фабриках понад 40 років", - каже одна жінка, яка витратила на обід лише 20 хвилин. Для неї це просто ще один день.

Фабрики, на яких ми побували, всередині доволі просторі. Тут достатньо світла, а повітря охолоджують вентилятори промислового розміру. Величезні плакати закликають персонал повідомляти про неповнолітніх працівників - ймовірно, це відповідь на виявлення двох випадків використання дитячої праці в ланцюжку поставок компанії минулого року.

BBC зʼясувала, що компанія уважніше стежить за своїми постачальниками на тлі запланованого виходу на Лондонську фондову біржу.

"Це стосується їхньої репутації, - каже Шенг Лу, професор вивчення моди та одягу в Делаверському університеті. - Якщо Shein зможе успішно провести IPO, це означатиме, що їх визнають гідною компанією. Але якщо вони хочуть зберегти довіру інвесторів, вони повинні взяти на себе певну відповідальність".

Однією з найбільших проблем, з якою стикається Shein, є звинувачення в тому, що вона отримує бавовну з китайського регіону Сіньцзян.

Колись рекламована як одна з найкращих тканин у світі, бавовна Сіньцзяну впала в немилість після звинувачень у тому, що її виробляють за допомогою примусової праці представників мусульманської уйгурської меншини. Пекін постійно заперечує ці звинувачення.

Єдиний спосіб обійти цю критику - дотримуватися більшої прозорості, каже професор Шенг.

"Якщо повністю не опублікувати свій список фабрик, якщо не зробити свій ланцюжок поставок більш прозорим для громадськості - я думаю, що це буде дуже складно для Shein", - вважає він.

Головною перевагою компанії є те, що ланцюжок постачання Shein повністю розташований у Китаї, додає він: "Дуже небагато країн мають повний ланцюг постачання. Китай його має, і ніхто не може з ним конкурувати".

Такі конкуренти, як В'єтнам і Бангладеш, імпортують сировину для виготовлення одягу з Китаю. Натомість китайські фабрики повністю покладаються на місцеве постачання - від тканини до блискавок і ґудзиків. Тож вони легко і швидко можуть виготовляти різноманітний одяг.

Це особливо стосується Shein, чий алгоритм визначає замовлення. Якщо покупці неодноразово клікають на певну сукню або довше розглядають вовняний светр, компанія розуміє, що потрібно попросити фабрики збільшити їхнє виробництво - і зробити це швидко.

Однак це може бути проблемою для робітників у Гуанчжоу.

"Shein має свої плюси і мінуси, - сказав нам один власник фабрики. - Добре те, що замовлення в кінцевому підсумку велике, але прибуток низький, і він фіксований".

Враховуючи розмір і вплив Shein, із компанією важко торгуватися. Тож власникам фабрик доводиться скорочувати витрати деінде, що часто призводить до нижчої заробітної плати персоналу.

"До Shein ми виготовляли і продавали одяг самостійно, - розповідає власник трьох фабрик. - Ми могли оцінити вартість, визначити ціну та підрахувати прибуток. Тепер ціну контролює Shein, і нам потрібно думати про те, як зменшити вартість".

Однак коли кількість замовлень досягає піку - це справжня золота жила. За даними ShipMatrix, консалтингової фірми з логістики, компанія доставляє в середньому близько мільйона посилок на день.

"Shein - це гігант індустрії моди", - каже Гу Цін Е, постачальник Shein.

"Я починав працювати, коли зародилася Shein. Я був свідком її зростання. Чесно кажучи, Shein - чудова компанія в Китаї. Я думаю, що вона стане сильнішою, тому що вчасно платить. Саме тому вона заслуговує на довіру", - додає він.

Shein, з її виснажливими робочими годинами та невисокою зарплатою, може не бути комфортним місцем роботи для всіх працівників. Але для деяких із них працювати там - привід для гордості.

"Це внесок, який ми, китайці, можемо зробити для світу", - каже 33-річна супервайзерка з Гуандуну, яка не захотіла називати своє ім'я.

Надворі темно, і робітники повертаються на фабрики після обіду. Вона визнає, що вони працюють дуже багато, але додає: "Ми добре ладнаємо один з одним. Ми як сім'я".

Через кілька годин, після того, як багато робітників повернулися додому на ніч, світло в кількох будівлях продовжує горіти.

Деякі люди працюють до півночі, сказав нам один власник фабрики. Вони хочуть заробляти більше грошей, каже він.

Адже десь у Лондоні, Чикаго, Сінгапурі, Дубаї та багатьох інших місцях хтось полює за черговою знижкою.