Як влада Китаю розділяє дітей мусульман із родинами
Китай свідомо відокремлює мусульманських дітей від їхніх сімей, віри й мови в найзахіднішому регіоні країни Сіньцзян. Про це йдеться у розслідуванні кореспондента BBC Джона Судворта.
Водночас, коли сотні тисяч дорослих уйгурів утримують у гігантських таборах, влада країни реалізовує стрімку й масштабну кампанію з будівництва шкіл-інтернатів для їхніх дітей.
На підставі публічно доступних документів і на основі десятків інтерв'ю з членами уйгурських родин за кордоном, BBC зібрала, певно, найповнішу групу доказів про те, що ж насправді відбувається з дітьми в цьому регіоні.
Записи показують, що лише в одному містечку понад 400 дітей втратили не одного, а обох батьків, через ту чи іншу форму обмеження волі: в таборах, або ж у в'язницях.
Для визначення того, чи потребують діти "централізованого догляду", проводять офіційне анкетування.
Разом із зусиллями, спрямованими на зміну національної ідентичності дорослих Сіньцзяна, докази вказують на паралельну кампанію, спрямовану на систематичне відмежування дітей від їхнього коріння.
Жорсткий нагляд і контроль з боку Китаю в Сіньцзяні, де за іноземними журналістами цілодобово стежать, унеможливлюють зібрання там свідчень. Але їх можна знайти в Туреччині.
У великому залі в Стамбулі десятки людей стають у чергу, аби розповісти свої історії, багато хто з них тримає у руках фотографії дітей, всі вони зникли вдома у Сіньцзяні.
"Я не знаю, хто доглядає за ними, - говорить одна мати, показуючи фотографію трьох своїх маленьких доньок, - З ним взагалі немає контакту".
Ще одна мати, тримаючи фотографію трьох синів і доньки, витирає сльози.
"Я чула, що їх відвезли до дитячого будинку", - каже вона.
У 60 окремих інтерв'ю, у тривожних, скорботних свідченнях, батьки та інші родичі розповідають подробиці зникнення понад 100 дітей в Сіньцзяні.
Усі вони уйгури — члени найбільшої, переважно мусульманської етнічної групи Сіньцзяна, яка вже давно пов'язана з Туреччиною через мову та віру.
Автор фото, Getty Images
Тисячі з них приїжджають до Туреччини вчитися, займатися бізнесом або ж просто аби відвідати родину. Також уйгури їдуть сюди, аби уникнути обмеження Китаю на кількість дітей і чимраз дужчих релігійних репресій.
Але за останні три роки вони опинилися в пастці після того, як Китай почав затримувати сотні тисяч уйгурів та представників інших меншин й відправляти їх до гігантських таборів.
Китайська влада каже, що уйгури навчаються в "центрах професійної підготовки" для боротьби з насильницьким релігійним екстремізмом.
Але свідчення показують, що багатьох затримують просто за прояви своєї віри — молитву або носіння хустки, а також за те, що мають зв'язки з такими місцями, як Туреччина.
Для цих уйгурів повернення додому майже напевне означатиме затримання. Телефонні контакти також перервані — навіть спілкування з родичами за кордоном тепер є занадто небезпечним для людей у Сіньцзяні.
Чоловік, дружину якого затримали у Китаї, побоюється, що деякі з його восьми дітей зараз можуть перебувати під опікою китайської держави.
"Я думаю, що їх відправили до дитячих освітніх таборів", - говорить він.
Нові дослідження, виконані на замовлення BBC, проливають світло на те, що дійсно відбувається з цими дітьми та тисячами інших.
Доктор Адріан Зенц — німецький дослідник, відомий розкриттям масштабів масових затримань дорослих мусульман у Китаї. На підставі публічно доступних офіційних документів, він дослідив безпрецедентне збільшення кількості шкіл-інтернатів у Сіньцзяні.
Навчальні приміщення розширюють, будують нові гуртожитки й збільшують пропускну здатність освітніх закладів.
Важливо, що держава почала збільшувати свою здатність доглядати за великою кількістю дітей в той самий час, коли й будувати табори для дорослих.
І ця політика, здається, спрямована на ті ж самі етнічні групи.
Всього за один 2017 рік загальна кількість дітей, які ходять до дитячих садків Сіньцзяна, збільшилася більш ніж на пів мільйона. Діти з уйгурських та інших мусульманських родин, як свідчать урядові дані, становили понад 90% цього зростання.
Як наслідок, кількість дітей у дошкільній освіті Сіньцзяну значно перевищила середній показник по країні й досягла найвищого рівня в Китаї.
На півдні Сіньцзяну, з району із найвищою концентрацією уйгурів, влада витратила фантастичні 1,2 мільярда доларів на будівництво та модернізацію дитячих садків.
Аналіз пана Зенца свідчить, що цей будівельний бум передбачав створення великої кількості додаткових гуртожитків.
Розширення освіти в Сіньцзяні, здається, пов'язане із залучення того самого етносу, який страждає від масового ув'язнення дорослих.
І це, безумовно, впливає майже на всіх уйгурів і дітей інших меншин, незалежно від того, чи перебувають їхні батьки в таборах чи ні.
У квітні минулого року влада району перевела 2 000 дітей з навколишніх сіл до ще однієї гігантської середньої школи-інтернату.
Урядова пропаганда вихваляє переваги шкіл-інтернатів, які, начебто, допомагають "підтримувати соціальну стабільність і мир". За її словами, "школа, займає місце батьків для дітей".
Пан Зенц вважає, що у цієї політики існує глибша мета.
"Школи-інтернати створюють ідеальні умови для сталих культурних змін представників меншин", - стверджує він.
Як і у випадку з таборами для дорослих, його дослідження показує, що мета влади полягає у майже повному усуненні використання уйгурської та інших місцевих мов зі шкільних приміщень.
Шкільні правила встановлюють суворі покарання для студентів та вчителів, якщо вони говорять іншими мовами, крім китайської, під час перебування в школі.
І це узгоджується з іншими офіційними заявами, які стверджують, що провінція Сіньцзян вже досягла повного викладання китайською мовою у всіх своїх школах.
BBC відвідує табори, де мусульманам Китаю "змінюють думки".
Говорячи з BBC, високопосадовець управління пропаганди провінції Сіньцзян Сюй Гуйсян заперечив, що держава змушена піклуватись про велику кількість дітей, які залишилися без батьків, бо ті перебувають в таборах.
"Якщо всі члени родини направлені на професійне навчання, тоді у цієї родини справді серйозні проблеми, - говорить він, сміючись. - Але такого випадку я ніколи не бачив".
Мабуть, найважливішою частиною роботи пана Зенца є його докази того, що діти затриманих дійсно у великій кількості потрапляють у систему шкіл-інтернатів.
Існують детальні форми, які використовують місцеві органи влади для реєстрації дітей, батьки яких перебувають на професійній підготовці або ж у в'язниці. Це робиться, аби визначити, чи потребують вони централізованого догляду.
Пан Зенц знайшов один урядовий документ, який детально описує різні субсидії, які надають "нужденним групам", включаючи ті сім'ї, де "як чоловік, так і дружина перебувають на професійній підготовці".
Також влада міста Кашгар зобов'язала місцеві управління освіти пильнувати за потребами учнів, батьки яких - у таборах.
Школи повинні "посилювати психологічну підтримку", йдеться у директиві, і "покращувати учнів шляхом освіти" - фраза, яка зустрічається у таборах, де тримають їхніх батьків.
Деякі з урядових документів, здається, навмисно приховали від пошукових систем, використовуючи неясні символи замість терміну "професійне навчання".
Однак, в деяких випадках у таборах для дорослих є дитячі садки, побудовані поруч, і у китайських державних ЗМІ були сюжети, в яких вихваляли позитивну роль цих закладів.
Ці навчальні заклади-інтернати, кажуть вони, дозволяють дітям з меншин вивчати "кращі життєві звички" і навчатися особистій гігієні краще, ніж у себе вдома.
Деякі діти у таких закладах почали називати своїх вчителів "мамами".
Ми зателефонували до низки місцевих освітніх управлінь у Сіньцзяні, аби спробувати з'ясувати, у чому полягає офіційна політика у таких випадках. Більшість відмовилася говорити з нами, але деякі дали коротке пояснення.
Ми запитали одну чиновницю, що відбувається з дітьми тих батьків, яких відправили до таборів.
"Вони в школах-інтернатах, - відповіла вона. - Ми надаємо житло, їжу та одяг... і керівництво нам сказало, що ми повинні добре доглядати за ними".
У залі в Стамбулі, коли розповіді про розірвані сім'ї сягають свого піку, можна відчути сильний відчай і глибоке невдоволення.
"Тисячі невинних дітей відділяють від своїх батьків, і ми постійно даємо свої свідчення, - каже мені одна мати. - Чому світ мовчить, знаючи ці факти?"
Повертаючись до Сіньцзяна, дослідження показує, що всі діти зараз - у школах, які забезпечені "жорсткими ізоляційними заходами управління".
У багатьох школах працюють системи спостереження, які охоплюють усю територію, а по периметру розміщена огорожа під напругою у 10 000 вольтів, у деяких випадках видатки на шкільну безпеку перевищують табірні.
Політику щодо дітей почали реалізовувати на початку 2017 року, коли кількість затриманих дорослих почала різко збільшуватися.
"Можливо, держава прагне таким чином запобігти будь-якій можливості з боку уйгурських батьків силою повернути своїх дітей?" - дивується пан Зенц.
"Я вважаю, що докази планомірного утримання батьків і дітей окремо є очевидним свідченням того, що уряд Сіньцзяна намагається виховати нове покоління, відірване від свого коріння, релігії й мови", - говорить він.
"Я вважаю, що докази вказують на те, що ми повинні називати це культурним геноцидом".
