Комбат Ахіллес: "Росіяни йдуть по килиму з трупів своїх"

Юрій Федоренко, 33-річний командир батальйону ударних БПЛА "Ахіллес", є одним з публічних військових офіцерів. Можливо, це пов'язано з тим, що після участі в Антитерористичній операції на Донбасі в 2014-15 роках, він присвятив себе громадській та політичній діяльності. І навіть зараз паралельно з участю у боях він залишається депутатом Київської міської ради від партії "Слуга народу".

Однак на полі бою його підрозділ, що входить до складу 92-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, перш за все відомий своїми результатами. За даними ВВС Україна, батальйон "Ахіллес" в останні місяці є одним з найрезультативніших серед усіх Сил оборони. Рахунок знищеної російської техніки вже йде на сотні.

Один з найпоказовіших моментів – бій біля села Кругляківка (Харківська область) наприкінці вересня цього року. Тоді батальйон "Ахіллес" знищив близько півсотні бронемашин росіян і зупинив їхній штурм.

У районі Куп'янська бійці "Ахіллеса" і продовжують тримати оборону. Юрій Федоренко каже, що росіяни кинули значні сили, щоб прорвати українські позиції і захопити стратегічно важливе місто. Попри невдачі, від цього завдання вони не відмовились.

Власне, про ситуацію навколо Куп'янська, а також про особливості використання безпілотників ВВС Україна і поспілкувалася з комбатом.

Про загострення біля Куп'янська

ВВС: В останні місяці ситуація біля Куп'янська, де якраз ваш батальйон, суттєво загострилася. Можете розказати, що зараз там відбувається?

Федоренко: Задум противника продовжує залишатись незмінним. До 1 листопада росіянам поставили чітку вимогу – зайняти Куп’янськ-Вузловий, а також лівобережну частину Куп’янська, житлову забудову і розширити свою присутність в напрямку Борової.

Противник для цього застосував значну кількість сил і засобів. Це жива сила, артилерія, легкоброньована і броньована техніка, авіація в дуже і дуже великій кількості. Противник буквально певний період часу стирав лівобережний Куп’янськ з лиця землі із застосуванням керованих авіабомб.

Але до 1 листопада ворогу не вдалося досягти цих результатів.

ВВС: А як щодо того, що в жовтні російські війська змогли вийти до річки Оскіл південніше Куп'янська і фактично розрізати український плацдарм на дві частини?

Федоренко: При тій кількості втрат, які вони понесли на полі бою, противник, однак, мав певні успіхи. Йому вдалося вийти в населений пункт Кругляківка – це на лівому березі річки Оскіл.

Але, знову ж таки, фронт теж буває різним. Буває, коли це вже підготовлена оборонна лінія, де противник робить мережу укріплень. А буває, коли противник у тимчасових укриттях – в підвалах житлових будинків, робить якісь підкопи в лісопосадках. От в таких умовах там противник.

Йде системне його знищення Силами оборони в населеному пункті Кругляківка та на відповідних маршрутах висування. За останній період його вдалося майже повністю вибити з лісу біля цього села.

ВВС: Вдень 13 листопада стало відомо, що декілька колон військової техніки РФ прорвалися до самого Куп'янська

Федоренко: Це стосується Куп’янська лівобережного, житлової забудови. На минулому тижні, використовуючи погодні умови, противник здійснив певні заходи. Ну, це такий "режим камікадзе", як я його називаю.

Вони намагалися за допомогою броньованої техніки проскочити в тому місці, яке вважається майже непрохідним для легкоброньованої і броньованої техніки. Їм вдалося просочитися.

Як наслідок – були виявлені силами оборони. Танк, МТ-ЛБ було ліквідовано, штурмова піхота противника знищена. І на поточний момент присутності ворога в Куп’янську лівобережному чи Куп'янську-Вузловому немає.

ВВС: Аналітичний центр DeepState 24 листопада повідомив, що росіянами змогли переправитись через річку Оскіл і захопити плацдарм північніше Куп'янська між селищами Дворічна і Новомлинськ. Що вам відомо про це?

Федоренко: Що стосується Дворічної. Протяжність річища Осколу достатньо велика, якщо подивитися географію, то береги десь є в населених пунктах, десь - вкриті лісистою місцевістю.

Відповідно противник намагається вживати диверсійно-розвідувальних дій – групами на човнах і уплав, на колодах і так далі – щоб дістатися до правого берега річки і проводити диверсійні заходи, намагатися створити підґрунтя для подальшого заняття плацдарму.

Це не поодинокі випадки. Йде активна робота щодо недопущення можливості противнику зайняти плацдарм на правому березі з подальшим наведенням понтонних переправ.

Це така гостра проблема. І напевно, якщо говорити про район Дворічної – тут, виходячи з ландшафту, противник по іншому діяти не може. Тому що Куп’янськ-Вузловий, Куп’янськ лівобережний, Кругляківка – там скрізь, аби наростити присутність і форсувати річку, треба кидати понтонні переправи. Це складна робота.

У 2022 році ми намагалися і вдало форсували Оскіл. Але тоді не було ні FPV-дронів тоді, ні бомберів. І все одно це було дуже складно.

На сьогоднішній день, коли Сили оборони вже володіють цими засобами, для противника це складний виклик. Тому вони намагаються діяти саме за таким сценарієм диверсійно-розвідувальних груп, перепливаючи на різних засобах. І це постійна іде робота, щоб ви розуміли.

Чи вдається противнику її виконувати? Я думаю, що на поточний момент – ні. Нехай буде так і в подальшому.

ВВС: Чи правильно я розумію, що росіянам вдалося закріпитися на правому березі Осколу біля Новомлинська?

Федоренко: Дивіться, що таке "закріпилися"? Противник вважається, що закріпився, коли в нього є логістичні шляхи і сполучення, щоб підвозити поповнення, провізію, БК.

Чи може без понтонних переправ противних утримувати правобережний плацдарм? Ні. Що може робити противник на правобережному плацдармі своїми диверсійно-розвідувальними групами? Намагатися створити передумови для подальшого наведення плацдармів.

Тобто, чи є присутність противника? Так, є. Чи знають про це Сили оборони? Так, знають. Чи вживаються заходи для виявлення і ліквідації цих груп? Вживаються заходи і достатньо ефективно.

ВВС: Оце форсування Осколу вище Куп'янська – це спроби відволікти українські сили, чи це намагання вийти в тил Куп'янському угрупованню ЗСУ, перерізати шляхи?

Федоренко: Це пошук можливостей закріпитися на правобережному плацдармі. Це ж логічно.

Для противника лівобережна Куп’янщина – це недостатньо. Для противника стоїть завдання – вихід на правий берег після заволодіння лівим. І так чи інакше, вони намагаються досягати цього різними методами. Коли не виходить в лоб – намагаються діяти за рахунок додаткових заходів.

ВВС: Ще хотів уточнити на рахунок Кругляківки – відомі кадри з кінця вересня, коли ваш батальйон знищив величезну бронеколону противника, що штурмувала село.

Проте росіянам згодом вдалося зайти в цей населений пункт і окупувати його. Тобто, в чому там був прорахунок, якщо здавалось, що вже відбиті ці накати, але тим не менш вони туди через певний час зайшли? Це була проблема на землі, тобто з українською піхотою чи в іншому чомусь?

Федоренко: Давайте будемо об’єктивно оцінювати. Дивіться, наведу приклад, аби наочно було зрозуміло.

В посадці довжиною 200 метрів вдалося нарахувати 139 тіл противника, які були ліквідовані. Це крім тих, які закидані мотлохом, сміттям, в укриттях. Росіяни йдуть по цьому килиму з трупів своїх. Тобто сила ворога на поточний момент полягає в ресурсі живої сили, яку вони не шкодують.

Що зробив противник – він в "режимі камікадзе" 50 одиниць техніки закинув туди. Важкий бій був. Спалили на той момент 47 одиниць техніки. Але так чи інакше частина групи піхоти РФ спішилася, зайняла якісь укриття.

Взяли просто чисельністю. Після цього було ще декілька накатів. Там було і 20 одиниць техніки, і 17. Вони також були знищені Силами оборони. Але противнику вдалося завести певну кількість своїх груп в село. І потім вони заходили туди пішим ходом. Щоб ви розуміли, в деяких місцях вони йдуть до 12 кілометрів. З десяти бійців доходять 2-3.

Тому тут нема прорахунків, за моїм переконанням. Дивіться, я – командир тактичної ланки. Мені складно казати про загальний задум. Ми розуміємо, куди рухається противник, але в чому основна перевага ворога на сьогоднішній день – у нього є ресурс живої сили, який він може використовувати в режимі повного нищення.

ВВС: Тоді останнє питання щодо поля бою. Ви казали про задачу росіян до 1 листопада захопити Куп’янськ.

Федоренко: Лівобережний.

ВВС: Так, звичайно. Тепер, за вашими даними, росіяни якось активізуються, наприклад, до 20 січня (день вступу на посаду президента США Дональда Трампа)? Чи вони вже залишили ці спроби?

Федоренко: Вони перенесли ці плани на період після Нового року.

Про безпілотники

ВВС: Ваш батальйон є одним з найрезультативніших щодо знищення особового складу і техніки росіян. Питання – як вам це вдається? Це якісь технічні секрети чи майстерність ваших операторів, розвідників і так далі?

Федоренко: Є дві, напевно, ключові складові.

Перша – це підготовка офіцерського, сержантського і рядового складу. Вичерпна, з урахуванням найкращого досвіду. Не завжди великі підрозділи, наприклад, батальйони “Ахіллес” чи будь-які інші – які показують найкращі результати на полі бою – володіють всіма аспектами безпілотної теми найкраще в Збройних силах України. Ні, є багато інших підрозділів, які спеціалізовані, більш розвинені. І наше завдання – з ними бути в комунікації і взаємодії. Від кращих брати краще.

Друге – післяопераційна діяльність. Основа основ – after action review. Що мається на увазі? Якщо ми зробили щось позитивне, ми на різних ланках – від бойового екіпажу до командира батальйону - розбираємо, чому ми зробили це добре і що ми могли зробити ще додатково, щоб було краще.

Війна, як би це дивно не звучало, це творчий процес. Ти постійно маєш перегравати ворога. Щось не завжди вдається, давайте будемо відверті.

Відповідно, якщо ми зробили щось негативне – ми розбираємо в деталях, чому ми зробили це негативно, намагаємося вияснити основні помилки чи недоліки, які були, і виправити їх при плануванні наступних операцій і при їхній реалізації.

Третє, на чому базується ефективність, – забезпечення, додаткове фінансування. Держава повною мірою не спроможна закрити всі потреби Сил оборони. І в Росії, в якій є більший військово-промисловий комплекс і фінансування на війну, вони також не закривають всі потреби.

Ще один важливий фактор в тому, що немає окремої особистості, яка могла би забезпечити стрімке зростання і ефективність на полі бою. Завжди працює команда. Батальйон “Ахіллес” – це команда, сформована з перших днів повномасштабної війни добровольцями, які зробили свій свідомий вибір зі зброєю в руках боронити державу.

ВВС: Чи правильно я розумію, що у вас немає, наприклад, дефіциту дронів в батальйоні? Тобто, що ви не лише отримуєте їх від держави, є також волонтерські постачання?

Федоренко: На сьогоднішній день 70 на 30 відсотків. Якщо узагальнити всі засоби БПЛА – 70 ми отримуємо від держави, 30 отримуємо за рахунок волонтерів, фондів, бізнесу.

Але це тільки БПЛА. Виконання бойових завдань – це ж не тільки дрони – це техніка, зв'язок, генератори, комп’ютери… За кожною службою, за кожним напрямом стоїть свій ресурс.

ВВС: За вашими підрахунками чи спостереженнями, які саме БПЛА – FPV або важкі бомбери – найбільш ефективні на полі бою? Що краще знищує техніку росіян?

Федоренко: Це комплекс. Наприклад, розвідувальні засоби типу "крило" – коли є нормальні погодні умови – безальтернативний засіб для виявлення ворожих систем протиповітряної оборони, ворожої артилерії, дальньої логістики, місць зосередження особового складу.

Відповідно, чим більше у тебе розвідувальних крил в бойових умовах – тим більше ти можеш завдати вогневого ураження противнику, знищити його в тилових частинах. Чим далі ми можемо його знищити? Це артилерійські засоби, системи реактивного вогню, системи HIMARS та інша номенклатура, яку не будемо називати.

Додатково це ударні засоби типу "крила-камікадзе", які в Силах оборони є вже в більшості підрозділів. Це ще не "Ланцет", але це вже та ланка, яка дозволяє виконувати бойову задачу. Відповідно, їх також потрібно мати в достатній кількості.

Далі – ближня розвідка. Переважно це Mavic-3, Mavic-3Т, Autel. Як у противника, так і у нас.

Українська держава активно працює над аналогом "мавіка" для того, щоб ми з нашими європейськими і американськими партнерами могли злізти з китайської голки "мавіків". Тому що на третій рік повномасштабної війни вони продовжують залишатися безальтернативним засобом ближньої розвідки і ураження – за рахунок скидання певного типу боєприпасів.

2025 рік має дати нам аналог "мавіка" українсько-європейського виробництва або виключно українського виробництва, або виключно європейського. Напрацювання в цьому напрямку рухаються стрімко.

З’явився новий напрямок, який застосовується, – автоматичне донаведення. Тобто до того часу, доки ворожий РЕБ діє мінімально – ми захоплюємо ціль, і далі нам уже не потрібний зв’язок від пульта до коптера, він автоматично знищує ворога. Більшість підрозділів Сил оборони вже їх застосовують, зокрема батальйон "Ахіллес".

Крім того, з’явилося оптоволокно. Це коли від дрона до пульта розмотується тоненька така ниточка оптоволоконна. По якій передається сигнал управління, відео. У них є певні обмеження, але на них не впливають засоби радіоелектронної боротьби.

Якщо казати про FPV-шну тематику, то ми від ворога не відстаємо суттєво. От в деяких моментах по оптоволокну – можливо. Але це тимчасове явище, доки налаштовуються процеси.

ВВС: Оптоволоконні дрони вже використовують у ЗСУ, але поки що це одиничні випадки. Тим часом у росіян вже налагоджене виробництво, вони тисячами "клепають" їх.

Федоренко: Ми розуміємо, що 2025 рік – це точно стане той рік, коли до FPV-систем додасться в значній кількості оптоволокно. Росіяни нас випереджають по кількості, оскільки у них є доступ до китайського ринку, того, хто виготовляє цю всю історію.

І плюс у них є військово-промисловий комплекс з величезною кількістю підприємств. Так, на маневрі вони нас по чисельності обійшли. Але це не значить, що вони нас обігнали по якості, це не значить, що до завершення весни 2025-го ми не вийдемо в паритет, як це відбулося з типовими FPV-дронами.

Теж тоді було: гвалт, рятуйте! А тепер ми один до одного воюєм, держава включилася, наростила свої спроможності. Люди продовжують підтримувати максимально, наскільки це можливо. Так само буде і з оптоволокном.

ВВС: Ще хотів запитати вас як командира по тактиці ураження цілей. От ми інколи бачимо відео, коли вражається дроном один окремий солдат противника. Чи не є це марнотратством?

Федоренко: Абсолютно ні. Дивіться, є один виліт на знищення противника. Давайте порахуємо: дрон коштує 600 доларів, плюс-мінус, боєприпас 300. Тобто близько 1000 доларів виліт, плюс труд, який оплачується, а також їжа, харчування і т.д.

Один виліт, якщо порахувати, буде коштувати в районі 2500 доларів. Чи це нормальна ціна за мертвого ворога? Це ще дуже дешево. Снаряд нагадаю коштує від тисячі євро, раптом що.

Тож це не є марнотратством.

Про завершення війни

ВВС: Питання наостанок: яким ви бачите зараз оцей етап війни? Чи бачите ви, що вона йде до завершення або вона буде тривати ще довго?

Федоренко: Я вам скажу як громадянин України, я не можу казати як військовий. Бо питання, яке ви задаєте, – це питання до військово-політичного керівництва держави, як ви розумієте, а не до командира тактичної ланки. Я скажу як громадянин, який воює за свою державу.

Я щиро вважаю, що немає жодної людини в світі, яка за один день може завершити цю війну. Завдання, яке перед собою поставив Путін – ви зрозумійте, що Україна для нього – це найбільший "слон", якого треба завалити.

Чому? Для Путіна важливо увійти в історію, як той імператор, цар, феодал, я не знаю як правильно сказати, який об'єднав в його хворій уяві "руські землі". І на шляху до виконання цих завдань у нього стоїть ця перепона, яку він необ’єктивно оцінив з точки зору нашої можливості і спроможності – це Україна.

Чи виконав Путін завдання по Україні – знищити українську державність? Ні, він це завдання не виконав. Чи може він зараз сказати: я згортаю все і відходжу? Напевно, він не може цього зробити. На скільки у Росії вистачить запасу міцності на ведення бойових дій? Хто про це знає? Я думаю, що і сам Путін до кінця не знає, скільки у нього є ресурсів. Але з того, що кажуть люди, дотичні до економічної сфери, до військової сфери – на декілька років запас міцності у Путіна ще є.

Тому завершуючи думку – цілі і завдання по Україні Путін не виконав. Навіть частково. Що може запропонувати йому Захід? У мене немає відповіді на це запитання. І я думаю, що і на Заході немає відповіді на це запитання – що можна було б запропонувати Путіну для того, щоб він згорнув свою операцію по Україні і відступив.

ВВС: Це ви назвали позиції Росії і США, а яка позиція України?

Федоренко: Українська позиція полягає в наступному – і це навіть не позиція, це наша суть існування. Ми маємо зберегти державність, це номер один завдання. Якщо не буде держави Україна, то не буде українців. То ж яка може бути позиція України?! Ми можемо тільки виграти в цій війні!

Чому я так емоційно зараз реагую? Тому що через обговорення начебто швидкого закінчення війни у нас зриваються мобілізаційні процеси. Бо сидить військовозобов'язаний і думає: так, може, війна закінчиться в січні, навіщо мені йти, поповнювати хлопців в строю? Люди, які мають трошки ще грошей і могли б допомагати планомірно Силам оборони, думають – навіщо я буду донати, війна ж закінчиться післязавтра.

Тому ми маємо казати про наступне: що ми готуємось і маємо можливості до ведення довготривалих бойових дій. На жаль, під час цих бойових дій можливі втрати територій, але ми мусимо зробити все можливе для того, щоб вони були мінімальні.

Якщо війна завершиться просто призупиненням бойових дій, зниженням інтенсивності – це значить, що ми не завершили війну. І українці мають бути готові воювати в найближчі 15 років. Просто з іншою інтенсивністю. Це моя думка як громадянина. Не як військового.