Як Трамп і Путін штовхають Британію назад до Євросоюзу

Велика Британія та Євросоюз уперше після брекзиту зробили крок назустріч один одному. У понеділок їхні лідери зустрінуться в Лондоні, щоб закопати сокиру війни і почати будувати нові відносини в світі, що змінився за п'ять років, де Дональд Трамп веде проти Європи торговельні війни, а Володимир Путін — цілком реальні.

До зближення з колишнім партнером після гучного "розлучення" Британію підштовхнули і власні економічні проблеми, спричинені брекзитом, і зміна влади - майже рік тому вибори програла партія ініціаторів брекзиту.

Скасування брекзиту, як і раніше, табу в Британії, однак лейбористи на чолі з прем'єром Кіром Стармером ще минулого літа пообіцяли припинити лаятися з Європою і навести мости.

У понеділок,19 травня, вони презентують перші результати цього зближення - пакт про співпрацю в галузі безпеки і кілька угод, що спрощують життя бізнесу, артистам, які гастролюють, і молоді, яка подорожує.

У британському уряді цей момент вважають визначним.

Кір Стармер прийматиме лідерів ЄС, аби розпочати нове партнерство.

Педро Серрано, посол ЄС у Лондоні, описує це як "кульмінацію посилених контактів на найвищому рівні від виборів липня 2024 року". Але якими будуть результати цього?

Чи стане це "самітом здачі", як його називають консерватори? Чи "великим британським розпродажем", як його називають представники Reform UK?

Чи "величезною можливістю", яку Британія може втратити, як вважають Ліберальні демократи?

А можливо, як каже Кір Стармер, це буде "перемогою серйозного прагматизму над політичною грою на публіку", що принесе реальні зміни на краще у життя людей?

Промови політиків на саміті будуть сповнені схвальних епітетів і гучних заяв про прорив і нову еру у відносинах. Однак експерти та аналітики впевнені, що це - лише перший дрібний крок на довгому шляху.

Вони кажуть, що ні в Британії, ні в Європі немає політичної волі піти далі декоративного примирення після багатьох років взаємної неприязні.

"Скромні амбіції"

"Саміт покаже, чи готові ЄС і Британія перейти від слів до справи. Але, схоже, амбіції у всіх скромні, оскільки ніхто не хоче переступати власні "червоні лінії". Тож ми лише на самому початку тривалого переговорного процесу", - сказала на брифінгу Янніке Ваховяк, експертка британського центру UK in a Changing Europe.

У британців ці "червоні лінії" - повернення до митного союзу або єдиного ринку ЄС і вільне пересування громадян.

Усе це вважають зрадою брекзиту і скасуванням "волі народу", тому обіцянка не переступати межу викарбувана в граніті передвиборчого маніфесту партії Кіра Стармера.

У Європі теж не дуже чекають на Британію і всіляко чинять опір її спробам виторгувати собі особливе положення і винятки із загальних правил. Тож про скасування брекзиту не йдеться, однак це не означає, що європейцям із британцями нема про що говорити.

Коли Британія голосувала за вихід з ЄС у 2016 році, світ був іншим. Британці розлучалися зі Старим Світом у пошуках нових вільних стосунків із перспективним Китаєм і динамічною Америкою.

Однак тепер Китай - головний конкурент і загроза економічній безпеці континенту, а США за Трампа руйнують ту саму вільну торгівлю, якою спокушали населення ідеологи брекзиту.

"Британія - середнячок у компанії трьох торгових гігантів: США, Китаю та ЄС. У світі, де вони взаємовигідно торгують за загальними правилами, вона цілком успішно впоралася б із труднощами. Але ми живемо зовсім в іншому світі", - сказав професор Королівського коледжу Лондона Джонатан Портес на брифінгу.

У тіні Путіна і Трампа

Головним документом саміту стане пакт про партнерство в галузі безпеки та оборони. Його хотіли підписати ще під час "розлучення", але було не до того. Потім Стармер пропонував Європі повернутися до цього питання минулого літа, однак ЄС наполіг на тому, щоб пов'язати цю угоду з іншими, і сторони сіли за стіл переговорів.

Тривали вони ні добре, ні погано, і все "перезавантаження" відносин з ЄС виглядало сумнівно. Однак до весни стало зрозуміло, що документ точно підпишуть уже на найпершому саміті 19 травня. З однієї причини - у США до влади повернувся Дональд Трамп.

"Трамп врятував "перезавантаження"", - переконаний експерт дослідницького центру ECIPE Девід Хеніг.

"Натяки на русофілію Трампа і його відмова гарантувати європейську безпеку змусили Європу впритул зайнятися обороною. Угода з Британією з віддаленої перспективи перетворилася на гарантоване майбутнє, оскільки альтернатива виглядає як нездатність Європи адекватно реагувати на ситуацію", - пише він.

Британія - ядерна держава і постійний член Радбезу ООН. ЄС - найбільший на планеті політичний та економічний союз із населенням у пів мільярда людей. Вони разом підтримують Україну в її протистоянні російській агресії. Однак між ними з моменту брекзиту немає формальної угоди про співпрацю у сфері безпеки.

Британія входить до НАТО, як і 23 з 27 країн ЄС. Однак оборонний пакт ширший - він стосується не лише оборони, а й безпеки економіки, інфраструктури, енергопостачання, а також питань міграції та міжнародної злочинності.

Ба більше, він дозволить британським компаніям претендувати на кошти нового фонду переозброєння ЄС SAFE розміром до 150 млрд євро.

"Ситуація дуже проста: Британія та ЄС домовляться, бо просто не можуть дозволити собі не домовитися", — написав один із головних британських експертів з європейських питань Мідж Рахман із дослідницького центру Eurasia Group.

"Інакше Путін відсвяткує їхній провал".

"Є величезний інтерес з боку європейських партнерів, - пояснює Кевін Крейвен, керівник асоціації, яка об'єднує британські компанії у сфері оборони, космосу та безпеки. – Впродовж останніх пари років одним із викликів для оборонних компаній через Україну стало розширення виробництва, аби задовольнити попит". Він вважає, що долучення Британії до військового виробництва ЄС може збільшити його на 20%.

Калум Міллер, речник ліберальних демократів з питань зовнішньої політики, теж вважає, що безпековий пакт з ЄС є великою можливістю для британської оборонної промисловості. Але, додає він, це так само важливим є "нова стратегічна можливість для Британії долучитися до обговорення того, як ми озброюємо Європу".

Втім, є і ті, хто вказують, що Британія вже активно співпрацює з ЄС у галузі оборони від початку російського вторгнення в Україну – в рамках НАТО, а останнім часом і у так званій "коаліції охочих".

Але чи означає це великі реальні зміни у місці Британії в Європі?

Ні, каже Джилл Раттер, колишній високопосадовець, який нині працює у дослідницькій інституції Changing Europe. А все тому, що "відносини (в галузі оборони) вже давно як стало покращуються".

Затримки на кордонах

Більш суперечливим є бажання Британії підписати те, що називають "ветеринарною угодою", аби прибрати додаткові перевірки харчових продуктів та напоїв на кордоні. Очолює цей напрямок переговорів міністр кабінету Нік Томас-Симондс. Він заявив у парламенті, що кінцева мета – зниження цін на харчі – є у проєкті декларації до зустрічі, тож мандат на ці зміни також існує.

Серед представників харчової промисловості наростають заклики до реформування. Джуліанна Понан очолює фірму, яка виробляє веганські сухі снеки. Їх експортують до 18 країн, але лише мала частина експорту іде до ЄС. Вона пояснює це тонами паперової роботи та багатьма перевірками, які розпочалися після брекзиту.

Одна із співробітниць її фірми мусила провезти у власному багажі екземпляри їхньої продукції, коли летіла на переговори до Іспанії, щоб не наражатися на проблеми із прикордонним контролем.

Якщо угоди вдасться досягти, це "відкриє величезні можливості для таких фірм, як моя", каже Понан.

Це також означатиме і великі зміни для Північної Ірландії. Після брекзиту досягнуто окремої угоди, аби ділянка суходільного кордону із Республікою Ірландія не постраждала від додаткових перешкод і обмежень.

Разом із тим, обсяги паперової роботи та перевірок різко зросли щодо пересування харчів, напоїв, тварин та рослин від материкової Британії до Північної Ірландії. Все це ускладнює життя багатьом тамтешнім підприємцям і наразилося на сувору критику юніоністів.

Водночас "ветеринарна угода" може нести і політичні ризики. Вона змусить Британію узгоджувати свої регулювання щодо харчів та напоїв із тими, що існують в ЄС, і постійно крокувати в ногу із Брюсселем у цій сфері. На додачу за цими правилами також наглядають європейські суди.

"Я називаю це самітом здачі",- каже Ендрю Гріффіц, тіньовий міністр бізнесу і торгівлі від консерваторів. Після підписання цієї угоди Британія втратить "нашу свободу встановлювати власні правила", додає він.

Консерватори твердять, що вони "довго і важко боролися", аби "повернути контроль над нашими законами, кордонами та грошима", і тепер усе це піддають перегляду.

Різкі зміни чи "розпродаж"?

Представники Reform UK не стримують себе у висловлюваннях. "Ми кажемо – готуйтеся до великого британського розпродажу. Це справжній підсумок того, що подається як перезапуск відносин, - каже Річард Тайс. - Навіщо хотіти перезавантажувати відносини і бути ближче до відверто хибної економічної моделі? ЄС має більше проблем, ніж ми. Ми повинні тікати від цього якомога швидше".

Але представник правлячої Лейбористської партії Томас-Саймондс відкидає такі погляди як "переспіви аргументів з минулого".

Водночас лунають і протилежні звинувачення – мовляв, Кір Стармер є надто обережним. Калум Міллер від ліберальних демократів каже, що знає: бізнес "скрегоче зубами від розпачу, що не може користатися нинішніми можливостями у торгівлі з Європою".

Його партія виступає за укладення митної угоди із ЄС. Вона полегшить пересування товарів, але не означатиме, що британці не зможуть підписувати власні торговельні угоди з кимось іншим.

Девід Генінг, колишній учасник торговельних переговорів на найвищому рівні, мав контакти із представниками обох таборів, "сподіваючись допомогти, спробувати скерувати їх".

"Саміт є кроком вперед, але не різкою зміною, - каже він. – Це є певним поглибленням торговельних зав'язків, а не чимось абсолютно новим".

Досягнення угоди щодо перевірок харчів та напоїв, вважає він, змінить небагато, адже ці товари – лише дуже обмежена частина торгівлі. "Якби ви погоджували, наприклад, правила торгівлі між Британією та ЄС для промислової продукції, економічний ефект був би значно більшим",- каже він.

Джилл Раттер вважає, що "ветеринарна угода" не стане "економічним проривом", але, якщо вона спрацює, то стане корисним досвідом для подальшої співпраці Британії та ЄС.

Жорсткіше з риболовлею?

Після беркзиту багато британських риболовних бізнесів були розчаровані тим, як уряд Бориса Джонсона домовився з ЄС, дозволивши європейським рибалкам і надалі виловлювати рибу у британських водах. Термін цих домовленостей витікає наступного року. ЄС хоче їх продовження.

Девід Девіс, який як міністр з питань брекзиту, провадив перші переговори з британського боку, каже, що тема риболовлі була "священної" для Брюсселя. І Лондон здався надто легко, вважає він:

"Спочатку європейці отримали те, що хотіли, а потім нам довелося торгуватися зі слабких позицій".

Тож, додає Девіс, "якби я давав пораду (нинішньому) уряду, я би сказав, бути жорсткішим із риболовлею, і використовувати її як важіль впливу для поступок".

Але, як вже відчули британці, і ЄС має свої карти на переговорах. Більша частина риби, яку виловлюють британські рибалки, постачається замовникам у Європі, і Британії треба зберегти доступ на цей ринок.

Деякі держави з виходом до моря, такі як Франція чи Данія, готові до жорстких переговорів, вимагаючи від Лондона поступок в обмін на поступки, які хоче отримати. Донедавна навіть підписання безпекової угоди було прив'язано до правил риболовлі. Тож переговори і справді будуть жорсткими.

Міграція та рух молоді

Нарешті, є ще одна ідея, яка привертає інтерес: домовленість про вільний рух молоді, щоб ті, хто молодші за 30 років, могли вільно жити та працювати у Британії та ЄС.

Довгий час британський уряд казав, що "не має планів" щодо подібної угоди. Але на початку травня курс змінився. Як каже Томас-Симондс, "розумне, контрольоване пересування молоді могло би принести переваги молодим британцям".

Очевидно, для європейців це означатиме, що доступ до Британії все одно буде обмежений і за кількістю, і в часі, і у візовому плані. Тільки так, вважають у британському уряді, не буде суттєвих змін у міграційних процесах. Але це зовсім не те, чого хотіли б у ЄС.

Подібну схему Британія вже має із 13 країнами, серед яких Австралія, Нова Зеландія та Японія.

"Якщо нам комфортно мати такі угоди з цими країнами, то чого б не запровадити те саме для наших найближчих сусідів? – питає Калум Міллер. – Це є просто не має сенсу".

Паула Саррідж, професор політичної соціології в Університеті Брістоля каже, що громадська думка щодо міграції є значно складнішою, ніж зазвичай уявляють.

"Виборців більше турбує нелегальна міграція – наприклад, перемитництво людей невеликими човнами, - пояснює вона. – А люди, які приїздять до Британії навчатися чи працювати, особливо молодь, не викликають якогось занепокоєння".

Вона зазначає: із тих, хто голосував за лейбористів у 2024 році, близько трьох четвертих голосували за те, аби Британія залишилася у ЄС під час референдуму щодо брекзиту. Тож політичні ризики для нинішнього уряду через підписання нових угод з ЄС є "меншими, ніж здаються".

Але консерватор лорд Гейворд є більш обережним. Він вважає, що угода про вільний приїзд молодих європейців може бути сприйнята як "членство у ЄС 2.0".

Чи повернеться Британія до ЄС?

Ні, про це ніхто навіть не згадує. З різних причин.

Британська влада має свої проблеми. Успіх правих націоналістів на травневих регіональних виборах змусив їх посилити міграційні правила, і в цих умовах тема Європи стала ще більш токсичною, ніж раніше.

Після брекзиту, який продали населенню як панацею проти міграції й відновлення кордону, міграція не скоротилася, а навпаки, зросла в рази й сягнула майже мільйона людей на рік.

Тому Стармер намагається не загострювати увагу на перезавантаженні відносин з ЄС. А без широкої підтримки населення радикальних змін не досягти, зазначає голова UK in a Changing Europe Ананд Менон.

"Влада воліє мовчати про відносини з ЄС, особливо після регіональних виборів. Вони сподіваються вибудувати відносини тихо, що в підсумку обмежує масштаб перезавантаження", - сказав він на брифінгу.

Що б не підписали в понеділок на саміті політики, фундаментально відносини Британії з ЄС після брекзиту регулюються угодою про вільну торгівлю, умови якої більше влаштовують Європу, ніж Британію.

Європа потужніша і більша, і не хоче йти на поступки відступнику. Британія ж до цього перезавантаження поводилася як примхливий експартнер, вимагала особливого ставлення, не гребувала обманом і прямим порушенням домовленостей. Таке швидко не забувається.

"У цьому фундаментальна проблема - ЄС веде переговори з позиції сили, а Британія наївна і досі не зрозуміла, що вона тепер - третя країна для ЄС", - зазначає Девід Хеніг з ECIPE, що представляв Британію на торговельних переговорах із США в перший термін Трампа.

За всіма посмішками і перезавантаженнями на саміті 19 травня ховається одне - позиції сторін практично не змінилися з моменту брекзиту, каже він.

Британія і ЄС на самому початку шляху, і кінцева точка їхнього зближення не з'явиться ні на цьому, ні на кількох інших наступних щорічних самітах.