Чому саме Аляску обрали для саміту Трампа-Путіна

Віддалений американський штат не є легким місцем призначення ані для президента США Трампа, ані для президента Росії Путіна, але вибір місця зустрічі двох лідерів відбиває багато факторів, які грають у цій справі, пише київський кореспондент Guardian Ден Саббах.

Автор статті припускає, що навряд чи Володимир Путін прибуде на Аляску, щоб пред'явити Дональду Трампу територіальну вимогу щодо 49-го штату. Його продав США цар Олександр II за 7,2 мільйона доларів у 1867 році.

Зрештою, російський президент має на думці іншу земельну угоду – переконати Трампа у перевагах обміну частинами української території в обмін на те, що він, можливо, погодиться на припинення вогню, якого президент США так відчайдушно хоче, але не знає, як досягти.

Впливовий радник Путіна з питань закордонних справ Юрій Ушаков заявив, що Аляска є "цілком логічним" місцем для саміту, ніби перетин Берингової протоки, яка розділяє країни, — це проста подорож.

Відстань між материковою частиною США та Росії може і становить 55 миль (88,5 км), але якщо летіти з Москви до Анкоріджа, найбільшого міста Аляски, то це приблизно дев'ятигодинний переліт. Для Трампа, який летить з Вашингтона, округ Колумбія, на Air Force One, це займе трохи менше восьми годин.

Аляска — це місце, де обидва лідери створюють один одному взаємні незручності. А це свідчить про існування інших факторів у виборі місця зустрічі двох лідерів.

Цей віддалений штат розташований дуже далеко від України та її європейських союзників, і це загрожує відсунути їх на другий план.

Хоча Трамп здається відкритим до того, щоб допустити президента України Володимира Зеленського до участі у зустрічі, важко уявити, що Путін буде настільки гостинним.

Зрештою, його досягненням є приватні переговори з очільником Білого дому щодо санкцій, торгівлі, впливу НАТО в Європі, – і все це переговорні напрямки, що виходять далеко за рамки його останніх пропозицій щодо домінування в Україні.

А понад усе - Аляска є безпечним місцем для російського лідера.

Путіна розшукує Міжнародний кримінальний суд за звинуваченнями у воєнних злочинах, пов'язаних з примусовою депортацією дітей з України до Росії у березні 2023 року. У звʼязку із цим видано ордер на його арешт, але ні Росія, ні, що найважливіше, США не визнають суд.

Також на шляху до Аляски немає жодних недружніх країн, через які треба було б перелітати. Хоч і довша, але подорож навколо земної кулі навряд чи зіткнеться з неочікуваними труднощами, які можуть виникнути, наприклад, під час подорожі через Чорне море до Стамбула в Туреччині.

Автор статті у Guardian нагадує, що саміти США-Росія або, якщо подивитися ще далі в минуле, саміти США-СРСР, відбувалися у досить прохолодних місцях.

Безперечно, найпомітнішим є саміт у Гельсінкі. Саме у столиці Фінляндії у 2018 році Трамп та Путін зустрічалися востаннє. Тоді лідер США заявив, що довіряє Путіну більше, ніж власним розвідувальним службам, коли йшлося про звинувачення на адресу Росії у втручання у вибори в США 2016 року.

Ті, хто пам'ятає часи холодної війни, згадують саміт у Рейк'явіку 1986 року, де Рональд Рейган і Михайло Горбачов обговорювали ліквідацію ядерної зброї, але не змогли дійти остаточної згоди.

Горбачов хотів, щоб Рейган відмовився від випробувань системи протиракетної оборони "Зоряних війн", але тодішній президент США не погодився на це, і саміт провалився. Але в 1990-х роках, коли саміти між двома країнами відбувалися частіше, Білл Клінтон і Борис Єльцин навіть зустрілися в Бірмінгемі у 1998 році. Тоді Росія щойно приєдналася до того, що згодом стало G8. Однак сьогодні ядерне роззброєння та співпраця G8 є дивними явщами із зовсім іншої епохи. Група великих країн знову є G7 - без Росії.

Зустріч на Алясці – це лише четвертий саміт США та Росії з 2010 року. І хоча можливість того, що переговори приведуть до припинення вогню в Україні, залишається, для оптимізму насправді мало підстав. Війна і далі запекло ведеться на передовій та в тилу, а Росія продовжує удари по українських містах, аби підкорити свого демократичного сусіда, пише Guardian.