Життєвий марш Пригожина: хто він, організатор військового заколоту і колишній друг Путіна

Бізнесмен, ресторатор, медіамагнат, власник приватної військової компанії. Людина, яка влаштувала військовий заколот, за добу майже дійшла до Москви, а тоді отримала публічне помилування з рук Володимира Путіна, який ще напередодні називав його зрадником і вимагав його "нейтралізувати". І все це – про Євгена Пригожина.

Його біографія рясніє суперечлимими сторінками, серед яких – тісні і успішні зв’язки з міністерством оборони Росії у минулі роки і затяте протистояння з керівництвом відомства останнім часом.

З непублічної людини часів "кухарського" бізнесу Пригожин перетворився на людину, яку називають "м'ясником" і яка впливає на військово-політичну ситуацію в Росії.

"Кухар Путіна" з кримінальним минулим

Хоча 62-річного Євгена Пригожина у пресі часто називають "кухарем Путіна", насправді це визначення не варто сприймати надто буквально, бо його бізнес простягся значно ширше.

Він вивчився в спортивному коледжі і недовчився на "фармацевта". У юності був двічі судимий - отримав умовний строк за крадіжку і 13 років позбавлення волі за пограбування, шахрайство і розбій. Він відбув у колонії частину строку і вийшов на волю після помилування. Пізніше Євген Пригожин стверджував, що усі судимості були зняті.

У "лихі 90-ті" Пригожин почав розвивати бізнес у сфері ресторанів швидкого харчування та супермаркетів, але згодом зайняв нішу елітного ресторанного бізнесу.

У його ресторані на теплоході "New Island" наприкінці 90-х років вищі посадові особи Росії, у тому числі Володимир Путін, зустрічалися з іноземними гостями.

Коли Путін став президентом, кар'єра Пригожина пішла вгору. Його компанія "Конкорд Кейтеринг" у "нульових" стала головним організатором харчування російських високопосадовців, завдяки чому Євгена Пригожина і почали називати у ЗМІ "кухарем Путіна".

Але бізнес Пригожина ширився набагато далі і стосувався не лише харчування.

Зокрема, у "Конкорда" були тісні бізнес-зв’язки з міністерством оборони РФ - йшлося не лише про послуги кейтерингу, але також про прибирання та будівництво в структурах міноборони РФ.

За даними російського агентства РБК, лише з кінця 2014 до середини 2015 року структури "Конкорда" виграли тендери на понад десять млрд рублів (понад 100 млн доларів) на прибирання в казармах і навчальних закладах міністерства оборони.

Медіа і санкції США

З 2016 року Євген Пригожин перебуває під санкціями США, з 2020 року - під санкціями Євросоюзу і Великої Британії за зазіхання на територіальну цілісність України. У 2022 році санкції проти нього запровадили інші країни.

У липні 2022 року Держдепартамент США оголосив нагороду в 10 млн доларів за інформацію про Євгена Пригожина, а ФБР – 250 тис. доларів за допомогу в арешті.

Його, а також 12 співробітників "Агентства інтернет-досліджень" підозрюють у втручанні у президентські вибори США 2017 року, коли за посаду змагалися Гілларі Клінтон і Дональд Трамп.

Міністерство юстиції звинувачувало це агентство у втручанні у політику США з 2014 року.

Це агентство також називали "фабрикою тролів" і "кремлівськими ботами", що працювали проти опозиції в самій Росії. Євген Пригожин визнавав причетність до цього агентства і заявляв, що воно боролося проти антиросійської пропаганди Заходу.

"Вагнер", Уткін і Пригожин

Тривалий час однозначної інформації про те, що засновником ПВК "Вагнер", яка існує понад 10 років, є саме Євген Пригожин, не було.

Лише у вересні минулого року він розповів, що створив цю компанію, хоча раніше навіть судився з тими ЗМІ, які поширювали таку інформацію.

У розслідуванні низки іноземних ЗМІ, у тому числі ВВС, ішлося про те, що назва "Вагнер" закріпилася за ПВК, бо це був позивний Дмитра Уткіна, одного з керівників компанії та колишнього російського військового.

Однак мало хто вірив, що саме Уткін-"Вагнер" - головна особа у ПВК. За нею мав стояти хтось впливовіший і головне - наближений до влади. На той час Пригожин вже мав таку репутацію.

ЗМІ писали, що ідея появи приватної військової компанії належала міноборони РФ, яке ставило за мету отримати фінансовий зиск від її діяльності за межами Росії.

Ця мета була реалізована – у 2022 році присутність ПВК "Вагнер" була зафіксована у щонайменше у 20 країнах. Окрім Сирії вона засвітилася також в країнах Африки та Латинської Америки.

Це була "співпраця", що передбачала консультації політичних угруповань у цих країнах та охорону стратегічних об’єктів в обмін на частку від видобутку природніх ресурсів. Найманці "Вагнера" воювали переважно на боці авторитарних режимів.

ЗМІ і правозахисні організації писали про жостокі дії вагнерівців у ставленні до цивільного населення.

Зокрема, Human Rights Watch стверджувала, що російські найманці причетні до вбивств та катувань мирних жителів у Центральноафриканській республіці.

Вже після заколоту, 27 червня, Володимир Путін зізнався, що "Вагнер" утримували з російського бюджету. І лише за останній рік війни з Україною на потреби ПВК виділили понад 1 млрд доларів.

"Вагнер" в Україні: вбивства цивільних і кувалда "зраднику"

У 2014 році вагнерівці почали з’являтися на сході України. До складу приватної армії тоді входили звільнені у запас досвідчені військові, спецпризначенці, які, як вважалося, діють під дахом ГРУ міноборони РФ.

У той же період стали відбуватися вбивства ватажків самопроголошених "ДНР-ЛНР", які могли бути неугодними керівництву Росії.

Як каже військовий кореспондент ВВС Ілля Барабанов, коли зараз Євген Пригожин позиціонує себе і ПВК "Вагнер" як захисників "русского міра", варто пам’ятати, що свою діяльність у 2014 році "вони починали з відстрілу тих самих прихильників "руского міра" на Донбасі".

З того часу є багато свідчень про причетність ПВК "Вагнер" до найжорстокіших епізодів війни в Україні.

Зокрема, у жовтні 2017 року СБУ заявляла, що компанія причетна до збиття українського військово-транспортного літака Іл-76, коли загинуло 49 людей. Також спецслужби мали інформацію про участь вагнерівців у штурмі Луганського аеропорту і в боях за Дебальцеве.

Минулого року, як писала британська газета "The Times", від 2 до 4 тис. "вагнерівців" на початку війни увійшли в Україну через Білорусь. 400 з них начебто направили до Києва, щоб вбити понад 20 українських високопосадовців, включно з Володимиром Зеленським.

А німецький журнал Spiegel стверджував, що у Бучі спільно з кадировцями орудували і найманці "Вагнера".

У липні 2022 року, коли росіяни практично захопили усю Луганську область, Володимир Путін нагородив Пригожина зіркою "Героя Росії".

У травні 2023 року Пригожин заявляв, що лише завдяки його бійцям Росія здобула важливу перемогу у Бахмуті.

Саме тоді його почали називати "м’ясником", бо керівники "Вагнера" кидали на штурми, як "гарматне м’ясо", тисячі мобілізованих із в’язниць та окупованих Криму й Донбасу.

Неодноразово найманці "Вагнера" зізнавалися у вбивстві дітей і цивільних в Україні.

Вони ж відомі актами показової жорстокості. До прикладу, вони зняли на відео "покарання" свого колишнього бійця Євгена Нужина, який здався в український полон і потім дав критичне щодо російської політики інтерв'ю. Його на камеру забили до смерті кувалдою.

Давній конфлікт з Шойгу

Хоча конфлікт між Пригожиним і керівництвом міністерства оборони Росії вийшов на поверхню лише минулого року, насправді протистояння тривало давно - ще з часів кампанії у Сирії.

“Їхні стосунки – це давня історія. Якось "вагнерівців" припинили нагороджувати посмертно орденами "За мужність", потім були конфлікти в сирійській Пальмірі. Також були претензії через логістику, коли міноборони не надавав "вагнерам" літаки для переміщень", - розповідає Ілля Барабанов.

Напружені стосунки з Сергієм Шойгу стали також причиною, через яку компанію "Конкорд", яка раніше вигравала тендери на постачання їжі та інші послуги в міноборони, почали відсувати на другий план, позбавляючи Пригожина прибутків.

Але найбільшого загострення конфлікт набув у 2023 році, коли вагнерівці протистояли українській армії у Бахмуті.

"Шойгу, Герасимов, де боєприпаси?", - кричав у численних відеозверненнях Євген Пригожин і звинувачував командування у зумисному недопостачанні зброї.

На початку червня конфлікт досяг апогею. Сергій Шойгу оголосив, що всі приватні військові компанії та добровольчі формування мають до 1 липня підписати контракти з міноборони. Що означало фактично виведення Пригожина з гри на фронтах.

Засновник ПВК "Вагнер" відповів на це, що нічого подібного його підрозділи робити не збираються.

Політичні амбіції

Вся діяльність Пригожина до останнього часу була демонстрацією підтримки Володимира Путіна – чи то йшлося про ініціативи на фронті, чи всередині Росії. Усі його дії і заяви не викликали осуду Кремля, принаймні, публічного.

Свої атаки Пригожин спрямовував проти міністра Сергія Шойгу і начальника генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова.

Але навесні 2023 року ситуація почала змінюватися.

В останні місяці Пригожин їздив по регіонах Росії, проголошував патріотичні гасла про "батьківщину в небезпеці" і про те, що міністерство оборони не здатне захистити країну.

"Він всіляко демонстрував, що влада слабка, а Пригожин з кувалдою - сильний. І в російському суспільстві достатньо тих, хто саме такою силою і жорстокістю захоплюється", - каже журналістка ВВС Анастасія Лотарєва.

У спробах стати самостійною політичною фігурою Євген Пригожин почав відкрито критикувати курс Кремля, кинувши тінь свідомо або ж мимоволі на самого Путіна.

Зокрема, напередні заколоту він недвозначно поставив під сумнів наративи російської пропаганди та слова президента РФ про те, що Росія воює з НАТО, в Україні є "нацисти", а ЗСУ начебто вісім років бомбили Донбас.

Пригожин звинуватив міноборони РФ, що воно зумисно обманювало росіян і президента начебто Україна з НАТО планують напасти на Росію, і цим спонукало Кремль до повномасштабного вторгнення.

А наступного дня, 23 червня, Пригожин заявив, що за наказом російського військового керівництва по його бійцях завдали удару підрозділи ВС РФ. Після чого очолив так званий "марш справедливості".

Його вояки менш ніж за добу взяли під контроль Ростов-на-Дону і практично дійшли до Москви, збивши по дорозі шість російських вертольотів та літак.

Потім після закулісних перемовин, у яких несподіваним посередником виявився Олександр Лукашенко, Пригожин несподівано розвернув колону заколотників.

Він фактично отримав публічне помилування з рук самого Путіна, який лише за кілька годин до того називав його заколотником та зрадником.

Через два дні після "маршу" Пригожин запевнив, що у нього не було намірів змінювати владу, а лише продемонструвати свій протест проти дій міністерства оборони.

Відповідно до домовленостей, він зі своїми бійцями вирушив до Білорусі, залишивши після своєї акції більше питань ніж відповідей.