Зустріч Трампа й Сі: чому вона не принесла Україні гарних новин

Дональд Трамп любить гучно проголошувати перемоги. Та факти свідчать: його зустріч із Сі Цзіньпіном виявилася провальною. Розпочавши торговельну війну з Китаєм у квітні з позиції сили, Трамп вимагав фактичної капітуляції Пекіна. Минуло дев'ять місяців — і тепер він сам пішов на поступки, погодившись на крихке перемир'я.

Про деталі домовленостей наразі відомо лише зі слів самого Трампа — офіційні документи планують підписати й оприлюднити пізніше. Але вже зараз очевидно: Сполучені Штати відступили.

Трамп погодився зняти частину каральних заходів, якими намагався змусити Китай до поступок. Сі у відповідь лише тимчасово, на рік, згортає частину своїх контрзаходів. Ще пів року тому Трамп вважав, що запроваджені мита скоротять торговельний дисбаланс із Китаєм, а обмеження на постачання передових мікрочипів загальмують розвиток головного економічного й військового конкурента США.

Але жодне з ключових питань, заради яких і починалася ця торговельна війна, під час зустрічі так і не було вирішене.

Китай, навпаки, підвищив ставки — обмежив експорт рідкісноземельних металів і магнітів, без яких зупинилися б західні автозаводи й оборонні підприємства. Одночасно Пекін припинив закупівлі американських соєвих бобів, поставивши фермерів США на межу банкрутства.

Під час перемовин із Трампом Сі просто повернувся до позицій, які займав до останньої ескалації, не зробивши жодних серйозних поступок. Натомість Трамп, прагнучи миру, сам знизив тарифи — фактично послабивши головну зброю, з якою він вступив у конфлікт із Китаєм після повернення до Білого дому.

Цього разу Сі Цзіньпін вів переговори щонайменше на рівних, а можливо, навіть із позиції сили. Китай чітко відчув слабкі місця США та всього Заходу, а тарифна політика Трампа не завдала китайській економіці жодної відчутної шкоди.

В таких умовах важко уявити, що за півтори години зустрічі Трамп знайшов час і енергію не лише для обговорення питань фермерів, автопрому й оборонної промисловості, але й для тем Тайваню, війни в Україні чи закупівель китайськими компаніями російської нафти. Та навіть якби він їх торкнувся — малоймовірно, що Сі став би його слухати.

Саме Трамп наполягав на проведенні цієї зустрічі. І, судячи з кадрів, сам факт того, що він уперше за шість років з'явився поруч із Сі, він розцінив як власне досягнення.

Натомість китайський лідер виглядав спокійним і відстороненим — наче проводив чергову рутинну зустріч із тимчасовим президентом далекої країни. Пекін знову скористався тим, що для Трампа важливіше видимість, ніж зміст. І, скориставшись моментом, запросив його відвідати Китай у квітні.

Це означає, що щонайменше протягом найближчих чотирьох-п'яти місяців Трамп утримуватиметься від будь-яких кроків, здатних зіпсувати стосунки з Пекіном. Відтак не варто очікувати ані тиску з боку США на Китай у питанні України, ані санкцій проти китайських компаній, які продовжують купувати російську нафту.