Україна вперше вдарила ATACMS по силах Росії в Луганську та Бердянську - ЗМІ США

Збройні сили України заявляють, що в ніч на 17 жовтня завдали ударів по російських військових аеродромах в окупованих Луганську та Бердянську Запорізької області. Офіційно Росія цю інформацію не підтверджувала, але численні російські військові телеграм-канали писали про великі втрати та називали нічний удар "одним з найсерйозніших" від початку вторгнення РФ в Україну.

Скорботні пости про ураження російської техніки та військових почали з’являтися в різних російських телеграм-каналах з самого ранку.

Вони писали про втрати в людях та техніці, а також безсилля ППО. Навіть припускали, що таку атаку ЗСУ могли б здійснити лише якби їм вже надали американські далекобійні ракети ATACMS, які давно просить у Вашингтона Київ, але постачання яких досі не схвалили. Принаймні, офіційно.

Водночас надвечір Wall Street Journal з посиланням на свої джерела повідомила, що це й справді перший удар ATACMS, які начебто вже передали Україні.

"Невелика кількість ракет була таємно відправлена в Україну останніми днями, вони посилять здатність Києва завдавати дальніх ударів по російських силах під час важливого етапу її контрнаступу, повідомляють джерела, знайомі з цим питанням", - пише видання.

Бердянськ, окупований на самому початку війни, розташований приблизно за 85 кілометрів від найближчої точки фронту, Луганськ — майже за 100 кілометрів.

Ракети ATACMS можуть вражати цілі віддаленіші, ніж це роблять високоточні ракети GMLRS комплексів HIMARS, тобто на понад 90 кілометрів.

У статті WSJ сказано, що Україні надані ракети модифікації, яка здатна вражити цілі на відстані близько 100 миль, тобто - близько 160 км.

З українського боку атаку на аеродроми офіційно підтвердили збройні сили та фактично підтвердив президент Володимир Зеленський.

У зверненні за підсумками ставки верховного головнокомандувача у вівторок він зазначив: "Дякую тим, хто потужно знищує логістику та бази окупантів на нашій землі. Є результати. Я дякую деяким нашим партнерам – ефективна зброя, як ми й домовлялися".

Щоправда, використання ATACMS в Києві не коментували та не підтверджували.

Згодом деталі розкрили Сили спецоперації (ССО), які назвали операцію з ураження аеродромів в Бердянську та Луганську "DRAGONFLY".

Що відомо про операцію

ССО стверджують, що отримали інформацію про велику кількість авіаційної та спеціальної техніки й боєприпасів на аеродромах. Коли дані підтвердили, координати передали збройним силам, які завдали удару в ніч на 17 жовтня.

За останніми даними ССО, у Бердянську та Луганську знищено:

"Склад боєприпасів у Бердянську детонував до 4 ранку. Детонація у Луганську тривала до 11 ранку. Втрати у живій силі противника складають десятки загиблими та пораненими. Тіла досі дістають з-під завалів", - повідомляє ССО.

Речник командування Повітряних Сил ЗСУ Юрій Ігнат в ефірі "Радіо Свобода" відмовився коментувати, чим саме Україна вразила аеродроми, але підкреслив, що такі удари мають виняткове значення для фронту.

"Ураження такої техніки як вертольоти противника, які він використовує - Ка-52, Мі-24 - безумовно, що це добре для нас. Тому що вертольоти разом із тактичною авіацією постійно працюють на фронті та на передній лінії", - наголосив полковник.

Він пояснив, що вертольоти мають значно меншу швидкість та дальність польотів ніж літаки, тому їх тримають ближче до лінії зіткнення, хоч і стараються розосереджувати.

Російська сторона офіційно досі не коментувала атак.

Це справді можуть бути ATACMS?

Відстежити застосування ракет певного типу справді можна з траєкторії польоту та його дальності.

ATACMS - балістичні ракети, здатні летіти на відстань до 300 км. А Україна раніше застосовувала модернізовані зенітні ракети комплексу С-200 для ударів по землі, які також мають велику дальність. Крім того, балістична ракета "Точка У" також може пролетіти понад 100 км. Відстань від лінії фронту до Луганська чи Бердянська складає близько 100 км.

При нальоті на аеродроми має сенс використовувати касетні або уламкові бойові частини. Касетними бойовими частинами оснащені ракети ATACMS і "Точка У", фугасно-уламковими С-200 і "Точка У".

Імовірність помилки при визначенні типу радіолокаційної ракети невелика — ракета ATACMS летить по характерній траєкторії, здійснюючи маневри. Крім того, характер осколків або вражаючих елементів ракет радянського виробництва повинен бути добре знайомим фахівцям.

Балістичні ракети досить важко перехопити, проте сучасні російські комплекси ППО здатні боротися з такими цілями.

Якщо ЗСУ справді змогли завдати таких ударів по аеродромах, то це може означати, що ППО на цих об'єктах не було готове до обстрілу. Можна припустити, що російська армія намагатиметься посилити оборону таких об'єктів.

Що відомо про ATACMS?

У вересні американські ЗМІ повідомили, що президент США Джо Байден начебто пообіцяв Володимиру Зеленському, що Сполучені Штати нададуть Україні "невелику кількість" ракет далекого радіусу дії ATACMS.

Офіційно цю інформацію не підтверджували, так само не було прогнозів щодо термінів передачі.

У пресі ATACMS зазвичай називають "далекобійним", але це не зовсім правильно.

Їх так називають, щоб було зрозуміло, що йдеться про ракети, які можуть вражати цілі віддаленіші, ніж це роблять високоточні ракети GMLRS комплексів HIMARS, тобто на понад 90 кілометрів.

Україна використовує GMLRS з літа 2022 року.

При цьому балістичні ракети ATACMS формально належать до класу оперативно-тактичних ракет — разом із GMLRS, російськими "Точкою У" та "Іскандером" або українською "Вільхою". Дальність балістичних ракет малої дальності, що йдуть після оперативно-тактичних, починається від 500 кілометрів.

Порівнювати ATACMS з GMLRS цілком доречно - їх запускають із тих самих пускових установок HIMARS і M270 MLRS, тільки замість пускового контейнера з шістьма невеликими ракетами використовують контейнер з однією великою.

Оперативно-тактичні ракети спочатку створювали для того, щоб вражати цілі в рамках фронтової операції, наприклад, штаби, вузли зв'язку, склади, позиції артилерії та ППО, аеродроми, мости.

Однак дальність ATACMS у 300 кілометрів могла б дозволити ЗСУ, якби вони отримали такі ракети, вражати цілі, що вплинули б на перебіг усієї війни.

ATACMS розробляли з кінця 1970-х років, а надходити до американської армії вони почали наприкінці наступного десятиліття. Їхній бойовий дебют відбувся під час операції "Буря в пустелі" у 1991 році, де вони показали себе як дуже ефективна зброя.

Можна виділити два їхні типи - ракети з фугасною бойовою частиною для ураження укріплених цілей, як-от мости та бункери, а також з касетною боєголовкою, яка призначена для ураження неброньованих цілей на великій площі - вона більше підходить для ударів по аеродромах, незахищених складах, позиціях ППО, артилерії та інших цілях на відкритому просторі.