Міфи про рак, які заважають лікуванню

Для багатьох діагноз рак лунає як вирок. Втім це така ж хвороба, як і всі інші. А упередження і міфи про те, що злоякісні пухлини невиліковні, неправдиві.

Коли Леонора Аргейт виявила ущільнення в грудях, вона злякалась і подумала: "Від раку, здається, немає ліків, чи не так?"

64-річна філіппінка не хотіла звертатись до медичного центру, щоб підтвердити свої підозри. А на обстеження погодилась майже через місяць.

Однак навіть після того, як у неї діагностували рак молочної залози, на консультацію до хірургів вона не прийшла.

"Я не хотіла лікуватись, бо боялась", — пояснює жінка. Її двоюрідний брат помер від онкології, хоча йому зробили операцію.

Читайте також:

Жінки, які захворіли на рак через імпланти грудей, судяться з виробниками

Як лимони допомагають розпізнавати ознаки раку грудей

Сусід Аргейт також переніс рак. Він і направив її до соціальної служби, яка допомагає з вирішенням цієї проблеми, зокрема надає фінансову й транспортну підтримку.

Хвороба Аргейт пройшла кілька стадій. Але після хірургічного втручання, хіміотерапії та медикаментозного лікування настала ремісія.

Фізичні зміни супроводжувалися й змінами в її поглядах на онкологію. Однак першою реакцією була безнадійність – як і в багатьох людей в усьому світі.

Психологи, медики та інші фахівці досліджують явище, відоме як онкологічний фаталізм, щоб зрозуміти, чому рак оповитий безліччю стійких міфів. Вони сподіваються, що зможуть їх розвіяти і допомогти людям справлятися з важкою життєвою ситуацією.

Фаталізм і його причини

Визначити, що таке фаталізм – складно.

Вважають, що це - віра в неминучість, яка визначається зовнішніми силами. Так, наприклад, якщо бабуся померла від раку, і мама хворіє на нього зараз, то дочка може несвідомо вирішити, що лікуватися не варто, адже "від долі не втечеш".

На думку Оскара Еспарса-Дель Вільяра, професора психології в Автономному університеті Сьюдад-Хуареса в Мексиці, те, що деякі називають фаталізмом, можна відокремити від пов'язаних з ним факторів: безпорадності та віри у божественний контроль.

Втім саме безпорадність найбільше впливає на поведінку у питанні здоров'я.

Фаталізм може мати різні прояви в різних культурах, але він є в усьому світі.

Еспарса-Дель Вільяр став співавтором дослідження цього явища у шести країнах.

"На наш подив, найвищий рівень фаталізму зафіксували в Німеччині, — пояснює професор. — Вищий, ніж у Гані, Кенії, Мексиці, Нігерії чи Швейцарії. Це суперечило уявленням про те, що фаталізм більш поширений у країнах з низьким і середнім рівнем доходу".

Це також свідчить про те, що психологічні оцінки фаталізму слід адаптувати до різних культур. Еспарза-Дель Вільяр і його колеги створили першу шкалу фаталізму, розроблену одночасно іспанською та англійською мовами.

Як не дивно, але фаталізм може мати певні переваги.

Вчені провели дослідження серед мігрантів на кордоні Мексики й США. Виявилось, що "ті, що мали вищий рівень фаталізму, менше страждали від депресії і тривоги", пояснює Еспарса-Дель Вільяр. Для них це було своєрідним захистом.

Дійсно, фаталізм може створити відчуття захищеності перед труднощами.

Однак існує зв'язок між фаталізмом й потенційно шкідливою поведінкою, особливо щодо онкології. Саме фаталізм пов'язують з нижчими показниками скринінгу колоректального раку в Ірландії.

У Гані дехто вважає, що долю неможливо змінити і відмовляється від лікування раку. А в США діти менше користуються сонцезахисним кремом, якщо їхні батьки - фаталісти, а в сімейному анамнезі є меланома.

На Філіппінах "фаталістичне ставлення до здоров'я - звичне явище", - пояснює Джанін Паджімна з Медичного центру Св. Луки в Кесон-Сіті. Вона та її колеги вважають фаталізм однією з причин надзвичайно низького рівня скринінгу раку шийки матки в цій країні, хоча його діагностують за допомогою відносно недорогого візуального тесту.

Це підтверджує відома філіппінська приказка про неминучість долі — kung oras mo na, oras mo na, що в перекладі означає "якщо настав твій час, то нічого не вдієш".

"Це дуже помилкове твердження, оскільки деякі філіппінці навіть не звертаються за консультацією та уникають лікування, яке потенційно може продовжити та/або покращити якість їхнього життя, — каже Паджімна. — Це все одно, що просто змиритися зі своєю долею і нічого не робити, бо так вже склалося".

Онкофаталізм

Онкологічний фаталізм має два виміри, пояснює Лора Марлоу з Королівського коледжу Лондона. Перший — це неминучість: віра у те, що причиною раку є зовнішні сили, і цьому неможливо запобігти. Другий — невиліковність: впевненість у тому, що кожен випадок хвороби є смертельним.

Коли справа доходить до неминучості, одним з проявів фаталізму, який часто спостерігає Самуель Сміт, професор поведінкової онкології з Університету Лідса у Великій Британії, є міф, що рак викликає майже все. Це створює враження, що уникнути його майже неможливо.

Втім, нагадує Сміт, вже багато років поради лікарів залишаються незмінними: не паліть, споживайте менше алкоголю, підтримуйте здорову вагу, правильно харчуйтесь і займайтеся спортом. Це значно знижує ризик раку.

З усім тим, для багатьох людей саме слово "рак" означає смерть, зауважує психотерапевтка Малгожата Польник.

З її досвіду багато пацієнтів відмовляються від медичних консультацій, щойно чують про цей діагноз.

Вони ніби впадають в емоційний ступор і не сприймають інформацію про те, що деякі типи раку - це, по суті, хронічні захворювання, з якими можна впоратись, якщо виявити їх досить рано.

"Я бачу, що пацієнта, який чує це потужне слово, накриває хвиля різних думок, і він, можливо, не готовий відразу говорити про лікування", — пояснює Польник.

Звісно, існує багато практичних і структурних перешкод для діагностики чи лікування раку. Але не менш вагомі - наші когнітивні й емоційні реакції на цю хворобу, каже Сміт. Це, зокрема, канцерофобія - ірраціональний страх захворіти на злоякісне новоутворення, тривожність і фаталізм.

"Ми всі до певної міри схильні до цього", — пояснює науковець.

У 2015 році він став співавтором американського дослідження, яке виявило, що 66% учасників вважали, що причиною раку може стати будь-що, а 58% автоматично пов’язували онкологію зі смертю. І це попри те, що рівень виживання при раку з часом збільшується, особливо у багатих країнах, як-от США.

Марлоу вважає, що фаталізм дійсно шкодить на ранній стадії хвороби, коли люди не хочуть думати про такі прості речі, як онкоскринінг.

Інші причини

Працюючи з онкохворими, які переконані, що помруть, психотерапевтка Малгожата Польник зосереджується на запитаннях, а не на твердженнях. Наприклад, цікавиться, наскільки здорові такі думки та чи мають вони наукове підґрунтя.

Такий покроковий підхід допомагає позбутися усталених стереотипів.

Ще одним негативним фактором є спотворені релігійні уявлення.

Основні релігійні течії не перешкоджають лікуванню хвороб, у тому числі онкологічних. Але іноді людина помилково вважає, що їй не можна звертатись за сучасною медичною допомогою.

"Таке ставлення перешкоджає турботі про здоров'я: проходженню регулярних обстежень та отриманню життєво важливих щеплень", — каже Джанін Паджімна.

Однак особливо часто фаталізм зустрічається там, де охорона здоров'я не по кишені чи взагалі недоступна, додає професор Сміт. У таких умовах рак справді може супроводжуватись вищим рівнем смертності, оскільки його часто діагностують на пізній стадії.

Сміт вважає, що з фаталізмом слід боротися не лише індивідуально, а й на рівні громади. Це сприятиме суспільному розумінню онкології.

"Одним зі способів розв'язання цієї проблеми може бути зустріч з людьми на місцях, а не очікування, що вони самі прийдуть до вас".

Наприклад, британська організація боротьби з раком кишківника проводить виїзні заходи біля супермаркетів, де люди можуть зайти в гігантські надувні кишки й дізнатись більше про рак цього органу.

На думку Марлоу, корисно, коли люди можуть спілкуватись з медичними працівниками у доступній формі. Це особливо важливо для тих, хто має низький рівень медичної грамотності й не може розібратися зі складними медичними текстами.

Втім найважливішим чинником боротьби з фаталізмом раку, на думку експертів, є рівень освіти. А скорочення освітньої нерівності може допомогти усунути й інші проблеми, які впливають на здоров'я.

Так, не менш важливим є доступ до медицини. І хоча реформування всієї системи освіти й охорони здоров'я – дуже амбітна мета, існують менш масштабні підходи, як-от візуальні засоби та доступна мова в освітніх матеріалах про рак.

Корисно також, коли онкохворі діляться своїми історіями, як це робить філіппінка Леонора Аргейт.

Вона змогла впоратись зі своїм страхом завдяки підтримці родини і соціального працівника. Все це допомогло владнати емоційні, фінансові та практичні реалії життя з онкологією.

"Тепер, - запевняє Аргейт, - якщо онкохворий не хоче йти до лікаря, я кажу, що не потрібно боятися, адже є люди, які нам допомагають".