Чи можна підхопити хворобу з сидіння унітазу

Сідати на сидіння, яким уже користувалися сотні людей, навряд чи приємно. Але як довго шкідливі мікроорганізми можуть там виживати?

Варто лише зайти до громадського туалету, як набігає хвиля відрази: розбризкана по сидінню і підлозі сеча, їдкий запах чужих тілесних виділень.

Ви натискаєте ручку ліктем, змиваєте ногою, обмотуєте сидіння туалетним папером, або зависаєте над унітазом у виснажливій позі.

Але чи все це - виправдано?

Чи можна насправді підчепити хворобу, просто сівши на унітаз? Чи наші "акробатичні етюди" - марна трата сил?

Ось що кажуть мікробіологи.

Заразитися складно, але не неможливо

"Теоретично - так, можна. Але на практиці ризик дуже малий", - каже Джилл Робертс, професорка з громадської охорони здоров'я та мікробіології в університеті Південної Флориди.

Почнемо з інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Віруси і бактерії, що викликають, наприклад, гонорею або хламідіоз, довго не живуть поза організмом. Особливо погано вони почуваються на холодних і твердих поверхнях на кшталт сидіння унітазу.

Більшість таких інфекцій передається виключно під час прямого контакту геніталій і через обмін рідинами.

Щоб заразитися через сидіння, потрібно, щоб на ньому опинилися свіжі біологічні рідини, які якось потрапили б на чужі статеві органи - через руку або туалетний папір. Малоймовірно? Так.

"Якби зараження інфекціями через сидіння було реальною загрозою, ми б бачили спалахи цих хвороб у найрізноманітніших вікових групах, зокрема в людей, які не мали сексуальних контактів", - підкреслює Робертс.

Та сама логіка працює і з хворобами, що передаються через кров. Навряд чи ви сядете на сидіння, якщо воно залите кров'ю.

Такі інфекції, зазвичай, передаються під час сексуального контакту або через укол зараженою голкою, а не через випадковий дотик.

А як щодо інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ)?

Робертс пояснює: заразитися ними через унітаз майже неможливо.

Теоретично це можливо, якщо людина перенесе чужі фекалії з сидіння у свою уретру, але для цього знадобиться досить відчутна кількість випорожнень.

На практиці куди ймовірніше підхопити ІСШ, якщо неправильно витертися після власного походу в туалет.

Що можна все-таки підчепити

Є віруси, здатні виживати поза організмом довше звичайного, каже Карен Дуус, професорка мікробіології та імунології в університеті Туро в Неваді.

Наприклад, вірус папіломи людини (ВПЛ), що викликає генітальні бородавки, може зберігатися на поверхнях до тижня.

Він оточений міцною білковою оболонкою, яка робить його стійким до антисептиків, і зруйнувати її може тільки 10% розчин відбілювача.

Але навіть ВПЛ здатен проникнути в організм лише за наявності ушкоджень на шкірі - тріщин, подряпин, висипу, пояснює науковиця.

Вірус герпесу - ще один теоретично можливий "пасажир" громадського туалету.

Він може потрапити на сидіння в момент загострення хвороби, а потім проникнути в організм наступного відвідувача за наявності ран або ослабленого імунітету. Але й це малоймовірно, додає Деніел Аткінсон, керівник компанії Treated.com, що надає медичні онлайн-послуги в США.

Чи варто прикривати сидіння або "зависати" над ним

Багато хто "ізолює" сидіння туалетним папером або використовує спеціальні одноразові накладки.

Згідно з опитуванням YouGov 2023 року, близько 63% американців сідають на унітаз у громадському місці, але половина з них спочатку застеляють його туалетним папером. Ще 20% присідають навпочіпки.

Але ні папір, ні накладки не дають повного захисту - вони пористі, а отже, мікроби все одно можуть пройти через них, пояснює Стефані Бобінгер, що спеціалізується на здоров'ї органів малого тазу в медичному центрі Векснера при університеті Огайо.

Ба більше, "зависання над унітазом", особливо у жінок, призводить до напруження м'язів таза, порушуючи нормальний відток сечі і, як не парадоксально, може підвищити ризик інфекцій сечовивідних шляхів.

Головна загроза - не унітаз, а ваші руки

Найбільшу небезпеку в туалеті становлять зовсім не сидіння, а наші руки, які після дотиків до забруднених поверхонь можуть "донести" бактерії та віруси прямо до обличчя і рота, каже професорка Робертс.

Фекальні частинки на сидінні можуть містити сальмонелу, стафілококи та стрептококи - все це здатне викликати діарею, блювоту, нудоту.

Ще один небезпечний "гість" - норовірус. Він живучий, як тарган: може виживати на поверхнях до двох місяців, і навіть 10 вірусних частинок можуть викликати захворювання.

Дослідження показують: ризик зараження норовірусом найвищий саме в туалетах - через поверхні, а не через повітря, як у випадку з COVID-19 чи аденовірусами.

Але не панікуйте: більшість громадських туалетів регулярно прибирають. Робертс твердить, що кількість мікробів, які її студенти знаходили на клавіатурах у комп'ютерних класах, у рази перевищувала їхню концентрацію в туалетних кабінках.

"У США домашні туалети часто брудніші, ніж громадські", - додає професор вірусології Чарльз Герба.

"Вдома ми прибираємося раз на тиждень, а в громадських місцях туалети миють по кілька разів на день".

Домашній унітаз, за порадами вчених, варто мити хоча б раз на три дні.

Туалетна хмара - ось що дійсно погано

Найбільш недооцінене джерело інфекції - це не сидіння, а так звана туалетна хмара, пояснює вірусолог Чарльз Герба.

Під час змиву найдрібніші краплі з унітазу підіймаються в повітря й осідають на всіх поверхнях - від дверних ручок до вашого обличчя.

До 60% вмісту унітазу може потрапити в повітря.

Серед таких "мандрівників" - бактерії Clostridium difficile, що спричиняють важку діарею та запалення кишківника. Ці бактерії здатні довго виживати у вигляді спор, а отже - і вдихатися.

Найзабрудненіші поверхні - це не сидіння, а підлога, ручки, змивні кнопки, крани, дозатори мила. І, що важливо, віруси грипу або застуди теж часто знаходять свій притулок у туалетах - через кашель і чхання, вказує Герба.

Як захиститися від мікробів у туалеті

Є кілька простих правил.

Елізабет Педді, британська інженерка з гігієни води, радить торкатися предметів якомога рідше.

За її словами, виробники туалетів могли б зробити приміщення значно безпечнішими, впровадивши безконтактні змивні механізми, дозатори мила і сушарки для рук.

Закривати кришку перед змивом здається логічним, щоб уникнути "туалетних бризок". Однак Чарльз Герба у своєму дослідженні 2024 року зазначає: віруси можуть вибиратися, навіть якщо кришка закрита.

Найімовірніше, це пов'язано з нещільним приляганням кришки і потужним напором води в громадських туалетах, де прагнуть економити воду.

Ефективними є аерозольні антисептики, що дезінфікують повітря і поверхні, знижуючи ризик поширення "туалетної хмари".

Ще одна порада від Герба - змити й одразу вийти з кабінки.

"Я зазвичай змиваю і тікаю", - зізнається він. Він же рекомендує чекати 10 хвилин перед використанням туалету після іншої людини, хоча це навряд чи завжди можливо.

Щодо мобільних телефонів, Джилл Робертс попереджає: не варто користуватися ними в туалеті - телефон і так дуже брудний, ви носите його всюди, кладете на різні поверхні і часто торкаєтесь. У туалеті на нього "сідають" мікроби, і потім ви понесете їх із собою, навіть після миття рук.

Найпростіше і найдієвіше правило - завжди ретельно мити руки одразу після туалету.

Герба зазначає, що в Тусоні (Аризона) в середньому люди витрачають на миття рук лише 11 секунд, тоді як Центр з контролю та профілактики захворювань США рекомендує робити це щонайменше 20 секунд.

Але лише кожен п'ятий дотримується цих рекомендацій.

Отже, щоб не підчепити інфекцію в громадському туалеті - мийте руки. Ще краще - додайте антисептик: разом вони значно ефективніші за лише воду з милом.

І не дозволяйте страху перед мікробами псувати вам сон - ризик захворіти, найімовірніше, значно нижчий, ніж ви думаєте.