"Джентльмени в памперсах". Навіщо батьки платять великі гроші, щоб дітей вчили манер ще малюками

"Родина, яка мешкає у Лондоні, шукає незвичного та досвідченого репетитора, щоб підтримати свою наймолодшу дитину у її перших кроках до того, щоб стати англійським джентльменом".

"Перші кроки" - це не просто мовний зворот.

Це найбільш важлива частина цього унікального оголошення про роботу, оскільки тут шукають репетитора для однорічної дитини.

Вже надіслані сотні заявок, відколи анонімна сім'я опублікувала свій запит на репетитора, який має бути "кимось справді особливим". Зарплату пропонують 180 тисяч фунтів на рік (близько 230 тисяч доларів США).

Протягом останніх кількох тижнів оголошення привернуло увагу медіа, і багато хто запитує: чому?

Адам Коллер, генеральний директор і засновник Tutors International, яка допомагає сім'ї в їхніх пошуках, сказав, що, попри початковий скептицизм, він вважає цю ідею "далекоглядною" та "прогресивною".

Коли він зустрівся із сім'єю, то зазначив, що вони усвідомлюють незвичний характер їхнього запиту та розуміють, наскільки маленький їхній син.

Водночас вони заявили, що "не бажають зволікати" з пошуком викладача, адже зі старшою дитиною зачекали до п'ятирічного віку, і до того часу "вже сформувалися культурні упередження".

Але що сім'я має на увазі під "культурними упередженнями"?

Це "усе", — відповів Адам.

"Те, як ти їси, те, як ти говориш".

Він сказав, що старша дитина перейняла "справді тонкі, невербальні сигнали" від сім'ї та прийняла їхні культурні звичаї. Сім'я повідомила Адаму, що не хоче, аби історія повторилася з їхнім новим немовлям.

План такий: запросити британського репетитора, який повинен говорити з відповідною вимовою, щоб впливати на дитину від самого початку.

"На початку значна частина навчання відбувається ніби через осмос (природне засвоєння. - Ред.)", — зазначив Адам.

Сім'я сподівається, що саме завдяки такому неусвідомленому засвоєнню (осмосу) дитина перейме ті британські риси, які вони бажають їй передати.

"Репетитор просто має бути правильною людиною, яка робитиме те, про що навіть не підозрює, просто природно", — сказав він.

"Вартість не має значення"

Сім'я повідомила Адаму, що успішний кандидат в ідеалі також повинен мати знання або зацікавленість у кінному спорті, лижах, мистецтві та музиці, щоб впливати на розвиток широкого спектра інтересів дитини.

Сім'я також хотіла, аби репетитор записав дитину на низку занять, щоб малюк "їздив верхи на поні та вчився грати на музичному інструменті, коли йому буде близько трьох років".

На думку родини, допомога сину стати "британським джентльменом" приведе його до успіху та відкриє перед ним двері.

"З усіма перевагами та недоліками цього, адже це безперечно заява про приналежність до певного класу", — додав він.

Але, попри все це наставництво у "британськості", чи може дитина все ж таки перейняти так звану "культурну упередженість" від інтернаціональної родини, з якою вона живе?

"Так", — відповів Адам.

"Сім'я знає, що це може не спрацювати, але вони просто вирішили: "Спробуймо, і зробімо це якомога раніше", адже вартість цього не має значення", — сказав він.

"Ідеалістичний та нереалістичний"

У сфері репетиторства є дехто, хто розділяє ці побоювання.

Пітер Куй, генеральний директор і засновник Blue Education, яка також пропонує послуги приватних репетиторів, написав у блозі:

"Стати бікультурним, або, по суті, стати самим собою — це те, що має бути природним, а не спланованим".

Пітер написав, що він переїхав з Китаю до Великої Британії у віці семи років і виріс, живучи обома культурами. Він продовжив навчання в кембридзькому університеті.

"Мені здається ідеалістичною та нежиттєздатною ідея, ніби одна людина може стати втіленням британського духу, здатною якимось чином передати якості британського джентльмена однорічній дитині", — написав він.

"З мого досвіду, наявність типово британського репетитора з однорічного віку не гарантує бажаного ними результату. У мене ніколи не було такої постаті, і все ж мені пощастило пережити багато досвідів, яких вони бажають для свого сина".

Він додав: "Правда в тому, що культурну ідентичність не можна нав'язати ззовні; її потрібно обрати, і вона має йти зсередини".

Купівля британськості

Звичайно, Адам сподівається, що британськості можна навчити – і продати.

"Я думаю, що той факт, що світ нас у цьому плані стримує, – це те, що ми повинні одночасно цінувати та використовувати", – сказав він.

"Я не думаю, що ми, як британці, повинні соромитися цього", – сказав Адам.

"Я думаю, що ми повинні цим пишатися".

Ринок купівлі "британськості" не лише допомагає репетиторському бізнесу Адама, а й сприяв виникненню таких компаній, як Etiquette Academy Лори Віндзор.

Лора, як і інші "експерти з етикету", може навчити людей — за певну плату — як правильно пити післяобідній чай (afternoon tea), одягатися та вести розмову, "як британець".

"Суспільство стало настільки розмитим і нестримним, що люди тепер хочуть повернутися до того, як це було раніше", — сказала вона.

За її словами, попит на тренінги з етикету надходить переважно від міжнародних клієнтів, які бажають вміти спілкуватися на ділових зустрічах та прийомах.

Але вона також навчає і групи дітей. Чому?

"Бо бути ввічливим джентльменом чи леді — це насамперед про перше враження", — пояснила вона.

"Бути ввічливим означає, що ви поважаєте інших людей, ви створюєте для них комфорт і даєте їм відчути себе важливими. Коли ви даєте людям відчути себе важливими, ви подобаєтеся, і це відкриває двері до неймовірних можливостей".

Вона каже, що навчає людей тому, що "суть — в дрібницях":

"Йдеться про те, щоб відчиняти двері, говорити "будь ласка" та "дякую" і думати про іншу людину".

У Лори зазвичай ніколи не буває таких юних учнів, як однорічна дитина, але експертка з етикету каже, що починати навчання в такому ранньому віці може бути корисно:

"Якщо почати з року, вони виростуть джентльменами, і тому це не питання "коригування" — це те, ким вони є. Тоді як сьогодні людей потрібно трохи підкоригувати, щоб вони були трохи більш обізнані про те, що роблять", — сказала вона.

Деніел (ім'я змінено) не ставить у пріоритет виховання своїх дітей у класичному британському стилі — з усіма деталями етикету.

"Замість того, щоб слідувати англійським, британським цінностям, ми прагнули абсолютно протилежного. Ми намагаємося відійти від системи Великої Британії та її обмежень", — сказав він.

Наразі Деніел найняв одного з суперрепетиторів Адама для роботи з трьома його дітьми у позашкільний час.

Наступного року репетитор супроводжуватиме всю родину під час їхнього переїзду за кордон у зв'язку з роботою.

Для Деніела та його дружини головне — навчити дітей емоційному інтелекту та підготувати їх до світу, на який впливає штучний інтелект. Жоден із них не вірить, що це можливо без зовнішнього репетитора.