"Мені 16, і я живу так, ніби зараз 1940-ві"

У той час, як більшість 16-річних хлопців грають у відеоігри чи футбол, Лінкольн з Колчестера воліє натомість занурюватися у все, що пов'язано з 1940-ми роками.

Хлопець полюбив цю епоху ще в дитинстві, дізнавшись про світові війни.

Він каже, що в цей період панувало відчуття громадської підтримки, і йому подобалася "елегантність" того, як люди себе поводили.

Ось уже два роки, як Лінкольн радує клієнтів антикварної крамниці The Shed та чайної "Нора'с 1940-ті" у Спроутоні біля Іпсвіча, і власниця Леслі Остін каже, що його там обожнюють.

"Мені сподобався одяг, те, як вони вбиралися, їхній стиль", – пояснює Лінкольн.

"Просто елегантність того, якими всі були і як поводилися... у часи війни всім доводилося об'єднуватися, воювати, доводилося виживати разом.

Більшість людей тоді казали, що було страшно, але було і досить весело жити. Люди могли виходити на вулицю, допомагати один одному, і, мабуть, сьогодні не так багато речей, подібних до того, як було під час війни".

Лінкольн розповів, що полюбив музику того часу, зокрема Генрі Холла, Джека Пейна та Амброуза та його оркестр.

Гардероб підлітка також складається з одягу тієї епохи.

Він навіть їздить на велосипеді 1939 року, коли досліджує та шукає предмети для своєї колекції.

Лінкольн каже, що його друзі та родина люблять його захоплення, а батьки часто допомагають знаходити різні реліквії. Багато із них можна побачити у його спальні.

Хоча хлопець щойно закінчив школу, він вже планує мати власний будинок та умеблювати його речами тієї доби, а також використовувати виключно антикварні прилади.

"Я хотів би спробувати це і докласти максимум зусиль, хоча це буде важко, але я впевнений, що це також буде весело", – сказав він.

Може здатися, що це лише веселе захоплення, але у любові до цієї епохи є і серйозніший бік.

"Мені здається, що вони зробили для нас так багато, що ми всім їм завдячуємо", – пояснив він.

Пані Остін познайомилася з Лінкольном, коли він відвідав чайну кімнату з матір'ю та братом, і вона вирішила запропонувати йому роботу.

"Я одразу подумала, що це особливий хлопець. Він такий незвичайний, захоплений своєю епохою, а також приємний і балакучий", – сказала вона.

"Його знання не мають собі рівних. Клієнти обожнюють його; вони вважають його чудовим. Він завжди має приголомшливий вигляд, ми ніколи не знаємо, в якому вбранні він прийде", - розповідає власниця крамниці.

Мати Лінкольна, 47-річна Нікола, каже, що він "не боїться бути сміливим" чи "відрізнятися від усіх".

"Ми пишаємося ним, пишаємося тим, що він робить", – зізнається жінка.

"Це Лінкольн, ми приймаємо його таким, як він є... Це його життя і його пристрасть.

Ми допомагаємо йому облаштовувати його спальню, водимо по антикварних магазинах, він блукає по вінтажних крамничках, ми водимо його в усілякі місця, коли можемо.

Намагатимемося підтримувати".