Спадок СРСР і не тільки. Чому в Україні скасували золоті та срібні медалі для школярів

В Україні скасували золоті та срібні медалі для школярів. Тепер випускники, які закінчують школу з відмінними оцінками, матимуть атестат про здобуття повної загальної середньої освіти з відзнакою.

Про це йдеться в наказі міністерства освіти та науки.

У багатьох людей, які закінчили школу десять, а часом і більше років тому, ця новина викликала неоднозначні емоції.

Одні радіють, що цього "радянського пережитку" більше немає і "дітей більше не будуть ділити в школі на сорти", а інші вважають, що школярі можуть втратити мотивацію вчитися на відмінно.

Служба освітнього омбудсмена досліджувала це питання кілька років та в результаті запропонувала міністерству змінити підходи до нагородження випускників.

У омбудсмена погоджуються з тим, що медалі - це "пережиток минулої епохи, який залишається поширеним в пострадянських країнах", а в Європі такого немає.

Але не тільки бажання стати ближчими до Європи стало причиною скасування медалей.

Державу також турбують витрати на виготовлення медалей, яких стає більше з кожним роком.

Занадто дорого

З 2019 року кількість медалістів в Україні постійно збільшувалася, а це означає, що держава витрачала усе більше грошей на виготовлення золотих і срібних медалей.

З 2019 по 2024 рік кількість закуплених медалей подвоїлася - з 11,4 до 24,8 тисячі, тоді як кількість випускників зросла тільки на чверть, пояснюють в службі освітнього омбудсмена.

Іншими словами, якщо в 2019 році золоті медалі отримували 3,1% школярів, то в 2024 їх було вже 8,2%.

Натомість кількість срібних медалістів не мінялася - їхнє співвідношення з року в рік залишається на рівні 2%.

Через це, за даними "Prozorro", в 2022 році держава витратила на медалі 1 мільйон 771 гривню, а в 2024 році витрати зросли до більш ніж 3,5 мільйонів. Ці "не є економічно обґрунтованим", вважають в освітнього омбудсмена.

Крім того, кажуть у службі, збільшення медалей не означає, що діти стали вчитися краще.

Через пандемію COVID-19 та повномасштабну війну частина дітей навчаються дистанційно, і "усі дослідження показують зниження рівня якості освіти та суттєві освітні втрати".

Тож у освітнього омбудсмена зробили висновок, що збільшення кількості медалістів не відображає реальний стан освіти.

Що дає медаль при вступі в університет

Багато років медаль була чимось, що дозволяло вступити до університету без іспитів.

Але ці часи давно в минулому.

Після того, як в 2006 році в Україні ввели ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), роль медалі поступово зменшувалася.

Наприклад, у 2011 році вона мала значення тільки в тій ситуації, коли на останнє державне місце претендували відразу кілька абітурієнтів із однаковими балами ЗНО. Якщо в когось із них була медаль - місце діставалося йому. В інших випадках роль медалі не враховувалася.

А в 2015 році медаль при прийомі в університет взагалі не враховували. Хоча закладам вищої освіти дозволили самим визначати, чи давати якісь преференції медалістам.

Сьогодні медаль не дає жодних переваг при вступі до університету, хоча може зіграти роль при вступі до професійно-технічного училища.

Чому ж тоді, як пригадують випускники минулих років, у школах було стільки розмов про медалі?

"Для деяких керівників, управлінь освіти медалі – це про "самоствердження" та авторитет школи на кшталт "чим більше медалей – тим вище визнання", як у радянські часи", - пояснюють в службі освітнього омбудсмена.

Залежно від кількості медалей, в деяких громадах вираховували так званий "рейтинг шкіл", пояснюють в омбудсмена.

"Іноді, щоб надати дитині можливість отримати медаль, а школі – "визнання", вдавалися до недоброчесних дій, наприклад, з неправомірним виправленням оцінок".

"Іноді ж самі претенденти на медаль ставали "заручниками" закладу освіти, оскільки, претендуючи на медаль, були змушені брати участь в усіх олімпіадах та конкурсах", - розповідають в освітнього омбудсмена.

Але були випадки, коли відмовитися від медалей закликали і в самих школах. Наприклад, у 2023 році в новини потрапила директорка ліцею №5 "Оріяна" в Чернівцях Галина Абрам'юк.

"Незабаром - завершення навчального року. Як гадаєте, чи варто подумати освітянській спільноті над тим, аби відмовитися від медалей? Не всі, хто пише вірші і досконало знає мови, може обчислювати інтеграли", - написала Абрам'юк в своїх соцмережах.

На її думку, доречніше було би запровадити для випускників особливі відзнаки за вивчення окремих предметів - це було би для них заохоченням.

У певних країнах світу так і роблять - впроваджують свої локальні відзнаки, які хоч і не дають переваг для вступу в університет, але заохочують дітей до чогось прагнути.

А що кажуть самі медалісти

Соцмережі заполонили спогади людей, які колись отримали золоту чи срібну медаль за успіхи у навчанні.

Юрій Надєйко з Рівного випустився зі школи в 2008 році. Тоді ЗНО ще не було обов'язковим по всій Україні.

Але Юрій був призером Всеукраїнської олімпіади четвертого етапу, і його медаль все одно не давала йому преференцій в університеті - призове місце на олімпіаді мало більше значення і дозволяло йому вступити в університет без іспитів.

Його мотивацією отримати золоту медаль був радше азарт, каже він ВВС Україна. Його тато - тренер із боксу, розповідає чоловік, і він "виховав у мені такий змагальницький дух".

Юрій не пригадує, щоб вчителі чи батьки якось на нього тиснули. Та починаючи з класу 9-го, каже він, якщо він у чомусь помилявся, вчителі могли сказати йому "та ти ж медаліст, ти маєш знати".

Він пригадує, що йому ніяк не давалася українська література, він не знав її на відмінно, тому "вчителі йшли на поступки", намагалися його підтягнути, бо він "йде на медаль".

З іншого боку, каже Юрій, були вчителі, які "заздрили чи щось таке і принципово не хотіли ставити хорошу оцінку, змушували робити щось екстра".

Відповідаючи на питання, чи вплинула медаль на його життя у подальшому, він каже: "Мені її повісили на шию, я її зняв, поклав, так само як і червоний диплом і більше ніколи не використовував".

Він знає випадки, коли медаль допомагала його знайомим вступити до університету, але зараз таких преференцій немає, і тому медалі сьогодні - "це щось геть неважливе", вважає чоловік.

Можливо, каже хлопець, для когось це і мотивація вчитися, але для багатьох це також великий стрес.

Крім основної роботи, Юрій працює репетитором з англійської для школярів і він бачить, як вони хвилюються за оцінки.

"Я намагаюся їм донести, що оцінка - це не показник, головне те, як ти знаєш. Можливо, ти десь помилився чи забувся, зважаючи на весь тиск навколо", - каже він.

Киянка Тетяна Хомич закінчила школу в 2011 році.

Вона знала, що медаль не вплине на вступ до університету, але вчитися їй було неважко. Більше було психологічного тиску з боку батьків, пригадує вона.

"У нас в сімʼї ніхто не вчився на відмінно, але улюбленим заняттям мого тата ще з початкових класів було показувати гостям мої грамоти. Так у мене сформувалась деяка тривожність стосовно оцінок. 9 - це трагедія. 11 - чому не 12?" - розповідає вона ВВС Україна.

Тетяна каже, що хоч розуміла, що медаль треба більше для батьків, їй і самій хотілося отримати її "як нагороду", як логічну "галочку" в кінці школи.

"Я почувалась добре, коли отримала медаль. Але це було наче видихнути. Вже з першого курсу університету я не гналась за червоним дипломом, а вирішила побудувати своє студентське життя трошки по-іншому".