Командир спецроти БПЛА CODE 9.2: Ми переганяємо росіян в технологіях, але поки що

Україна вже два місяці утримує значну частину території Курської області. Для бойової роботи туди направили найбільш підготовлені десантно-штурмові бригади, а також одні з найкращих підрозділів ударних безпілотників.

Саме такою є спецрота CODE 9.2 зі складу 92-ї Окремої штурмової бригади імені Івана Сірка.

Її командир Андрій з позивним "Дід" - колишній айтівець, що залишив успішний бізнес і з початку повномасштабної війни вирішив доєднатися до війська. В армії він був спочатку водієм БТР, потім розвідником, а згодом - оператором ударного безпілотника.

Рота CODE 9.2 під його командуванням стала однією з найбільш ефективних в ЗСУ, враховуючи кількість знищеної техніки і особового складу противника. В рейтингу мінцифри ефективних підрозділів вона займає передові позиції всі минулі місяці.

Оператори CODE 9.2 брали участь в бойових завданнях біля Бахмуту, Лиману, під час звільнення Харківщини і Кліщіївки. А тепер вони воюють в Курській області Росії.

ВВС розпитала командира спецпідрозділу про особливості роботи на території Росії та технологічні змагання з армією РФ.

Про Курську операцію

ВВС: Коли ви потрапили в Курську область РФ? Коли зайшли туди чи, я не знаю, заїхали може?

"Дід": Майже на самому початку.

ВВС: Тобто в серпні? Оскільки 6 серпня почалася операція.

"Дід": Так, в серпні.

ВВС: Ви знали, що ви йдете саме в Курську область?

"Дід": Звичайно.

ВВС: Які задачі вам ставились?

"Дід": Ну, по задачах я не скажу... Задачі – знищення ворога. Якщо так сказати.

ВВС: Де ви були конкретно? Біля Суджі?

"Дід": Біля Суджі.

ВВС: Можливо, ви чули цю історію з командиром 80-ї бригади ДШВ, який начебто відмовився виконувати завдання в Курській області...

"Дід": Командир 80-ї бригади відмовився виконувати задачу в Курській області?

ВВС: Є така інформація. Принаймні за джерелами деяких ЗМІ.

"Дід": А чому?

ВВС: Вірогідно, він вважав, що це занадто ризиковано.

"Дід": А, тобто через свої переконання?

ВВС: Ви не чули це?

"Дід": Ні, я не чув.

ВВС: Тобто коли його звільнили, ще ніхто не знав про операцію на Курщині. І вже коли 80-ка одна з перших заходила туди, то зрозуміли, чому він був так проти.

"Дід": Ні, чесно кажучи, я не чув, це соромно, звісно. Але тупо не вистачає часу слідкувати за новинами.

ВВС: Окей, питання в іншому. Не було певних сумнівів чи докорів, чому саме Курська область?

"Дід": Чому мають бути докори? Я бачу в цьому тільки багато позитиву. Лише позитив, скоріше за все.

ВВС: Бо я думаю, це точно для вас не секрет, що багато хто починає навіть публічно заявляти: навіщо ЗСУ зайшли в Курську область, і так фронт розтягнутий, Покровськ падає, Вугледар падає, а тут ще це...

"Дід": Так вони б іще скоріше впали.

ВВС: Якби не ця операція?

"Дід": Так. А Вовчанськ, ви думаєте, за рахунок чого вистояв?

ВВС: Мені цікава ваша думка як фахівця, я ж просто озвучую те, що кажуть інші...

"Дід": Хейтери - це взагалі капець. Завжди знайдеться той, хто чимось незадоволений.

На думку мою і думку нашого підрозділу, бо ми в цьому цілком єдині, що Курська операція була добре спланована і вона мала бути. Якби її не було, то вигрібали б ми ще ого-го.

Давайте подивимось. У нас є лінії фронту, на яких вже противник закопаний просто п...ць (дуже сильно. - Ред.). Він там стоїть місяцями, а подекуди й роками. Там офігенні укрєпи (укріплені райони. - Ред.). І вони там так довго, вони там настільки зариті, що ми реально там просто не можемо пройти.

Що ми маємо робити на цих лініях фронту? Ми або в кращому випадку просто стоїмо і не маємо перспектив там ломанутись, або потихеньку-потихеньку втрачаємо їх. А чому втрачаємо? Тому що нас просто задавлюють "м'ясом".

Ми не можемо ломанутись тими силами, якими ми ломанули на Курськ, і зробити там такий успіх. А тут можемо. Абсолютно логічно взяти і прорвати кордон з цього боку, відкрити новий фронт для того, щоб противника розтягнути. Для того, щоб змусити його підлаштовуватись під нас.

І в цьому плані Курська область якраз дуже чудова операція. Ми зараз бачимо, що всі максимально ефективні підрозділи Російської Федерації, вони на Курській області. Там “Ахмат”, там 83-тя бригада десантури, 155-та і 810-та морської піхоти, там “вагнери” – ті, які підписували контракти з міністерством оборони, які в десантуру пішли.

Тобто, повертаючись до Курської операції і те, чому ми це робимо. Ми відтягнули сили росіян? Відтягнули. Далі – перенесли війну на ту сторону. Ми всі знаємо, як воює РФ. Вони знищують, просто вщент стирають з лиця Землі населені пункти. Ну то давайте воювати на їхній території. Чому ні?

ВВС: Питання лише в тому, чи вистачить у України сил тримати цей плацдарм, цю територію.

"Дід": Окей, є таке питання. А чи вистачило б нам сил, чи був би такий результат, якби ми ті сили, які кинули на Курськ, кинули б на Покровський напрямок, наприклад? Чого б ми добилися? Я вважаю, що нічого.

Ми б перетерли просто десяток бойових бригад на одному місці. Можливо, посунули б там фронт на пів кілометра-кілометр, але дуже великими втратами. Коли ти йдеш на сильні укрєпи, у тебе там має бути перевага 10 до 1. А коли проведена розвідка, проведено аналіз, і ми бачимо, що на тому напрямку, де ми ломанули Курськ, там стоять строковики і прикордонники, які відразу здаються в полон, то в принципі, можна легко пройти ту відстань, яку ми прийшли зараз.

ВВС: Ви багато взяли в полон?

"Дід": Ну так, нормально. Десятками здавалися.

ВВС: Як це виглядало?

"Дід": Це було в перший тиждень - півтора. Це було легко, тому що ми проходили велику відстань і вони залишались в тилу позаду. Хтось намагався вийти, хтось просто відразу виходив, здавався в полон. Хтось не здавався і воював до кінця. Потім, через тиждень-два, вони так просиділи десь по підвалах, по лісосмугах, і почали виходити вже змучені просто здаватися, розуміючи, що їм нікуди діватися.

Якось ми ходили шукати черговий підвал, щоб перевезти пілотів туди. Заходимо, а там 5 чи 6 російських військових сидять. Один застрелився одразу, коли побачив, що його зараз заберуть. Інші, здається, здалися.

ВВС: Що ще ви там бачили? Місцеві – вони якось на вас реагували? Ображали? Чи навпаки, дякували? Чи просто живуть своїм життям і їм байдуже?

"Дід": Місцеві не ображали і не дякували. Місцеві не всі встигли евакуюватися, тому що першими звалила адміністрація, керівництво з тих населених пунктів.

Сказали нам: ми чітко бачимо, що н...срати (байдуже. - Ред.) керівництву країни на своїх людей. Це було видно, коли ми заходили, що вони всі евакуювалися, навіть не було спроб вивезти централізовано людей. Це видно зараз, коли ми бачимо, як вони вкривають КАБами населені пункти, які їхні, з їхніми людьми. А місцеві перелякані, зрозуміло. Багато їх в населених пунктах ще залишилось.

ВВС: Тобто ніякої агресії до вас вони не виявляли?

"Дід": Не було такої явної агресії. На нас не кидалися з ножами чи з якимись палками, а коли ми їм почали давати воду, ліки і надавати медичну допомогу, то все нормально стало.

ВВС: Як це виглядає - видача гуманітарки? Ви привозите посеред села і вони підтягуються, і беруть?

"Дід": Десь посеред села привозять, десь комусь напряму допомагають. Там же наші військові ходять, їздять різні підрозділи. Вони бачать, що стара бабуся в будинку сама або дід.

Просто можуть запитати, чи їй якась допомога потрібна. Вона може сказати, що вода, чи їжа, чи якісь ліки. Тобто немає якоїсь централізованої штуки – все, ми їдемо, завозимо фури гуманітарки туди. Це просто звичайне життя звичайних воїнів і їхня звичайна реакція на те, що потрібна допомога.

Як виживають цивільні Курщини

ВВС: У вас чи загалом в українських військових, яких ви бачили, у них є якась агресія, антипатія до цих російських жителів? Бо є така думка, що всі росіяни так чи інакше можуть бути причетні до агресії проти України.

"Дід": Вони і є причетні.

ВВС: Ви їм на це вказували чи казали: що ж ви нічого не зробили?

"Дід": Це ж все про людяність. Ми можемо це робити. Бо моя особиста думка, що кожен, хто там в Росії, він причетний (до війни. - Ред.) напряму. Кожен, хто там, він завтра може стати з автоматом навпроти мене. От просто кожен. Старий, малий і так далі. В них змінена психіка. В них змінене світосприйняття. Воно просто викривлене. Це країна Задзеркалля.

ВВС: Я до того, що російська влада зараз масово випускає заяви про якісь концтабори, розстріли на Курщині.

"Дід": Максимально очевидно, що це бездоказово, бо цього просто не існує.

ВВС: Ви згадали, що російська авіація зараз криє КАБом власні населені пункти. Взагалі от ваше бачення: цим бабусям, дідусям, цивільним взагалі є шанси вижити в цих населених пунктах в таких умовах?

"Дід": Дуже складно, тому що КАБи летять щільно. І ви ж знаєте, як вони підкладають заяви під цю історію, що типу там угрупування Сил оборони України сидить, тому ми рознесемо цей будинок або цю школу, або цю лікарню.

Вижити їм можливо, але складно, тому що прильоти за прильотами, і вони просто нищать всі будинки, всю техніку, яка рухається. Тому з кожним днем все складніше їм там виживати.

ВВС: Ви бачили якісь особисто факти масової загибелі мирних жителів?

"Дід": Ні, особисто ні. Я коли там буваю, проїжджаю, то там вже просто бачу знищені будинки. Я чую, що воно прилітає і бачу вже знищені будинки.

ВВС: Є у вас якась статистика, скільки вашому підрозділу вдалося за ці два місяці Курської операції знищити техніки, особового складу противника?

"Дід": Звичайно, є. Це більше 400 одиниць техніки на цьому напрямку. Це різна техніка і озброєння. Є і броньована техніка, гаубиці, САУшки, танки, вантажні і легкові автомобілі.

Про особовий склад – там більше сотні на зараз.

ВВС: Останнє питання про Курщину. От ви вже сказали, що загалом, це якісь спалені, розбиті села. Але там взагалі якесь життя відбувається? Чи всі сидять по підвалах, збігаються забрати гуманітарку і назад в підвал?

"Дід": Якесь відбувається. В Суджі відбувається. Якщо ти заїжджаєш трохи далі, в менші населені пункти, то ти приїжджаєш, а там навіть діти гуляють.

Я перший раз, коли поїхав, здивувався. Ніфіга собі, місцеве населення, діти тут гуляють. Ну так, якось вони там і живуть. Вони не забиті, в підвалах не сидять закритих. У них життя продовжується. Хтось там город сапає, хтось ще щось робить.

ВВС: Тобто вони ще не звикли до військових дій?

"Дід": Так, хтось щось робить, а КАБи літають. Але чим далі, тим більше вони починають вже розуміти, бо чують звідки летить. І спочатку, якщо вони переконані були, що це ми їх "х...чимо" (обстрілюємо. - Ред.), то потім щось починає в голові крутитися, і вони розуміють, що ми не будемо "х...чити" назад собі в тил, бо ми вже попереду.

І, мабуть, це летить не від нас, а з іншого боку. Коли реально чують звідки воно прилітає, то тоді вони вже розуміють: “а, це ж наші по нас х...чать”.

ВВС: Вони не бояться казати прямо про це?

"Дід": Я не знаю, чи вони будуть казати на камеру, чи були вже такі випадки, але в цілому, при розмові вони вже починають бачити і розуміти, що до чого. Просто це вже так очевидно, звідки воно по тобі летить.

Про підрозділ CODE 9.2 і його ефективність

ВВС: CODE 9.2 виник, я так розумію, наприкінці 2022 року, так?

"Дід": Сама група виникла на початку великої війни у 2022 році.

ВВС: Це була група як об'єднання однодумців?

"Дід": Це була група, члени якої на той момент всі по штату були в різних підрозділах. Хтось в піхотних, хтось в мінометних, хтось десь іще. Але всі розуміли, що хочуть робити більше.

ВВС: Тобто це люди, які знайомі були до цього, правильно?

"Дід": Хтось був знайомий, хтось ні. Наприклад, ми з "Флінтом" (засновник CODE 9.2, начальник розвідки 92 ОШБр і Герой України Олександр Настенко. - Ред.) не були знайомі.

Мені просто на очі потрапила інформація, що він шукає таких людей. Мені організували з ним зустріч і ми почали працювати. І знову ж таки, були якісь люди, які до цього знали один одного, там 8-10 чоловік. Всі інші отак просто підтягувалися до нас.

ВВС: А як назва така виникла СODE 9.2?

"Дід": Це "Флінта" треба питати. Зрозуміло, що мається на увазі 92-га бригада. А от щодо слова “Сode”...

ВВС: Виглядає, як символ об'єднання айтішників, які люблять "кодити".

"Дід": Ні, це, скоріше, як код ДНК. Це така риса, яка поєднує всіх співробітників цього підрозділу.

ВВС: Чи можете ви сказати, що ваш підрозділ операторів БПЛА - найефективніший в українській армії? Бо, наскільки нам відомо, є певний неформальний рейтинг мінцифри, і ви там на дуже високому місці.

"Дід": Найефективніший серед підрозділів ударних БПЛА в українській армії – так. Я це можу заявити цілком відповідально, і тут ми можемо подивитися на визначення слова, що таке "ефективність".

ВВС: Тобто за показниками знищеної техніки, правильно?

"Дід": Ні, в цілому, в житті і в бізнесі. Якщо ми говоримо про реальну ефективність, то CODE 9.2 - це рота, кількістю на сьогодні 100 людей, яка має певний зафіксований результат роботи.

ВВС: Цифра загалом знищеної техніки, озброєння у вас є за весь період роботи CODE 9.2?

"Дід": Є, звичайно. Але нам більше подобається рахувати не в штуках, а мільйонах. Нам подобається рахувати вартості знищеної техніки. Бо це вже про ефективність БПЛА в цілому.

Тому що один дрон, який вартує 20 тисяч доларів, той самий “Вампір” з повною комплектацією, знищує в 10, а то й в 50 разів більше. Тому ми рахуємо в грошах і це наш показник основний.

ВВС: Тоді в чому секрет вашої роти, ви можете розкрити? Це навчені оператори, надійна техніка, хороший бек-аналіз?

"Дід": Секрету немає. Ми всіма нашими методами, технологіями, ділимось з усіма абсолютно. У нас за останній рік пройшли навчання по роботі з “Вампірами”, по їх стратегії використання, по тактиці використання, по всьому – навчили більше 50 бригад ЗСУ.

ВВС: Тобто ви навчаєте інших?

"Дід": Так. Ми хочемо, щоб таких підрозділів, як ми, було якомога більше. Щоб вони вміли це робити. І ми їх навчаємо, ми їм розказуємо, як це робиться, як зробити мінування, як використовувати при штурмах БПЛА і при наступах.

Просто немає якогось там секрету одного. Це просто сильне бажання нищити ворога. Це велике бажання берегти нашу піхоту, розуміючи, що її дуже мало і вона дуже швидко закінчується. І бажання скоріше перемогти і повернутися додому.

Звісно, що в нас є дисципліна, внутрішні правила, певні механізми, як ми будуємо роботу всередині. Звісно ж, у нас розвідки багато, багато аналізу, багато планування, багато спільної роботи з колективом. У нас немає стандартних військових якихось практик і правил.

ВВС: Без паперової тяганини?

"Дід": З паперами ми мусимо працювати, тому що ми все ж таки є в структурі - в батальйоні і бригаді. І це дуже великий біль, тому що на це витрачається багато часу і енергії, які можна було би витрачати на іншу роботу.

Воно є, воно нікуди не дінеться. Але все інше, а саме побудова структури внутрішньої, робота з персоналом, з людьми. Так вийшло, що засновник цього всього, це "Флінт", він з бізнесу прийшов і я з бізнесу прийшов, ми разом будуємо всередині не стандартний ЗСУ-шний підрозділ, а просто, я не знаю, фактичну "комерційну організацію".

ВВС: Тобто ви підбираєте колектив, особовий склад підрозділу за певними параметрами?

"Дід": У нас один параметр – бажання. Просто бажання. І все.

ВВС: Всьому іншому ви навчите?

"Дід": Всьому іншому навчимо. Ми беремо абсолютно всіх, в кого є реальне бажання працювати. І якщо він сказав, що є бажання, а насправді немає, ми це бачимо через 2-3 дні. І тоді вже ми не працюємо з такими людьми, ми їх відправляємо назад там, де взяли.

Є прості правила. Це взаємодопомога в колективі, це взаємоповага в колективі і максимальна ефективність, навіть якщо ти не працюєш. Ти або працюєш, або готуєшся до роботи, або вивчаєш і знайомишся з матеріалами, які тобі допоможуть працювати і бути ефективним.

ВВС: Ваш колектив – це мобілізовані здебільшого чи контрактники?

"Дід": Здебільшого вони мобілізовані. Є контрактники, яких ми вже набирали за допомогою рекрутингу, відеовакансій і так далі.

Про особливості роботи операторів БПЛА

ВВС: Який алгоритм дій, якщо, наприклад, оператор дрона прибув вже на місце визначене, запустив БПЛА туди, де, за даними розвідки, мала бути "жирна ціль", а її вже нема, вона поїхала. Чи повертається цей дрон, чи він просто вже атакує, що бачить, щоб хоч щось уразити?

"Дід": Питання таке цікаве. Треба дивитися, що за дрон. Бо дронів багато. Є FPV-дрони, є важкі бомбери, які можуть повернутися. Є камікадзе, які залітають на велику відстань, далеку і теж знищують різні об'єкти, різні цілі.

Якщо ти вже точно полетів на якогось танчика, то зазвичай висить розвідник, який каже, що він там є. Тобто він бачить його. FPV не працюють по розвідці, яка застаріла, вчорашня, або була дві години назад. Немає сенсу в цьому.

ВВС: Тобто проходять хвилини чи години між вибором цілі і атакою?

"Дід": Якщо це FPV, то це онлайн. Ми побачили, полетіли і знищили.

Якщо ми говоримо про важкі бомбери, які працюють вночі, то проводиться, по-перше, денна розвідка, по-друге, проводиться нічна розвідка.

Денна розвідка аналізується. Не можна просто взяти і вирішити полетіти знищувати танк, який щойно побачили. Якщо ми бачимо, що він на дорозі, а не в укритті, в капонірі чи на вогневій позиції – то скоріше всього його там вже не буде вночі. І для того, щоб полетіти, треба буде дорозвідати.

Якщо це гармата, то вона точно там само буде стояти, бо вона там працює, вони її не перевозять нікуди. То ж ми можемо полетіти і знищити її пізніше.

Багато роботи відбувається в “бек-офісі” так званому – це розвідка і аналіз для того, щоб полетіти і знищити.

ВВС: Я хотів запитати вашу думку про такі, я не знаю, як їх назвати, ноу-хау, які останнім часом з'явилися в сфері дронів. Це так звані "дрони-дракони", або термітні дрони їх називають. Ви їх застосовуєте?

"Дід": Застосовуємо.

ВВС: Можете пояснити навіщо? Тому що, знову ж таки, дехто каже, що це більше ефектно, ніж ефективно, що це більше для красивих відео і так далі. Ваша думка щодо цих дронів? І, власне, звідки ця ідея взялася? Ви вперше це придумали чи ви у когось побачили?

"Дід": Ні, ми не перші.

ВВС: А хто придумав? Як воно з'явилося?

"Дід": Слухайте, в цілому війна — це конкурс креативу. І буде вигравати той, хто кращий в цьому. Той, хто змушує противника доганяти. І в цьому випадку з дронами-драконами, з усім іншим воно так і відбувається.

Хтось його придумав, нічого складного тут немає. Була задача спалити лісосмугу на Харківщині і хтось взяв стандартний боєприпас, почепив на дрона і зробив це.

Там, де можна підпалити, воно працює. Звісно, що є така місцевість, де або болота, або ліс такий, який не піддається цьому підпалу.

Але той, хто каже, що воно більш ефектно, ніж ефективно, то давайте ми запитаємо, а де він це робив і скільки разів він намагався це зробити.

Мене лише засмучує те, що це дуже швидко з'являється в мережі. Не можна це так швидко показувати.

ВВС: Ви маєте на увазі самі відео застосування?

"Дід": Звичайно.

ВВС: Повертаючись до цього “дракона”, тобто ви його застосовували і він досягнув цілей, яких ви хотіли?

"Дід": Ми його застосовували і застосовуємо. Я ж кажу, в залежності від того, де він застосовується, він або виконує свою роботу і дійсно палить і підпалює, або не спрацьовує.

Воно гарно горить. Ми потім слухаємо перехват (розмов противника. - Ред.) і насолоджуємось просто, як воно все згоріло. Це нормальна штука, вона працює і нам треба – кажу ж, конкурс креативу – нам треба завжди щось придумувати, бо в нас немає варіантів. Нам треба витрачати пластик, а не своїх людей.

ВВС: Яка у вас була найбільша відстань застосування дрона?

"Дід": Нічного бомбера?

ВВС: Так.

"Дід": Саме нічного бомбера – 36 кілометрів. Це така одноразова акція була. В цілому комфортна робота і відстань на сьогодні – це 24 км.

ВВС: Ключове питання щодо цих технологічних перегонів. От українці зараз, за вашими відчуттями, відстають від росіян чи їх переганяють?

"Дід": Ми їх поки що переганяємо. В цілому. Так, є в якихось моментах, що відстаємо, але в цілому поки що переганяємо.

Якби це було не так, ми вже програли б давно. І наша задача - робити, щоб воно так і залишалось. Війна — це математика і економіка. Знову ж повертаючись до вартості, дрон FPV, який коштує 300 доларів, здатен знищити БМП, який вартує 800 тисяч доларів. Або бомбер за 10 тисяч доларів, який знищує танк за 4 мільйони. Ми маємо тут розвиватися. Ми це і робимо, слава Богу. Поки що ми це робимо.