Майдан, початок. 20 років Помаранчевої революції в Україні

20 років тому в Україні почались масові акції, які отримали назву Помаранчева революція. Протести проти оголошених результатів президентських виборів вперше продемонстрували силу українського громадянського суспільства і позначили необхідний - як здавалося багатьом протестувальникам - перегляд курсу на співпрацю пострадянської України з Росією.

За пост президента тоді суперничали прем'єр-міністр України Віктор Янукович та один із його попередників на посаді керівника уряду, Віктор Ющенко.

Електоральна база першого була здебільшого на сході та півдні України, другого — у центральних та західних регіонах.

Янукович виступав за посилення економічної та культурної інтеграції з Росією та залежними від неї інститутами СНД. Ющенко пропонував виборцям курс на зближення із Європейським Союзом.

У вересні 2004 року Ющенко пережив отруєння діоксином, точні обставини якого невідомі досі. Через це його обличчя було спотворене.

Підозри в організації отруєння, які також не отримали безперечних підтверджень, падали на Москву. Але розслідування цієї справи так і не довели до кінця.

В 2004 році ще до виборів Володимир Путін відвідував Україну п'ять разів. У шостий він приїхав у середині листопада, після першого туру голосування, який вивів у фінал Ющенка та Януковича.

У ході того візиту російський лідер зустрівся з тодішнім президентом Кучмою та Януковичем. Це було витлумачено як відкрита підтримка Москви одного з претендентів і, отже, втручання у справи України.

22 листопада 2004 року ЦВК України оголосила попередні підсумки другого туру, віддавши перемогу Януковичу.

Ще до того, у відповідь на повідомлення про фальсифікацію результатів на користь Януковича на Майдані Незалежності з'являлися прихильники Ющенка. Потім розпочалася акція протесту з вимогами скасувати результати голосування та перевиборів, що тривала до середини січня.

Мітинги проходили з помаранчевою символікою кампанії Ющенка та імпровізованими помаранчевими атрибутами його прихильників.

На контрдемонстрації під біло-синіми прапорами та декораціями - їх назвали "антимайданами" - збиралися прихильники Януковича.

За масовістю, однак, вони не могли змагатися з акціями тих, хто вимагав анулювати результати другого туру - у деякі дні кількість прихильників Ющенка, що протестують, у Києві доходила до півмільйона.

У Києві демонстрації на підтримку Ющенка та Януковича перетиналися та перетворювалися на суперечки. Протести та контрпротести, втім, у переважній більшості були мирними

Протестувальники блокували кілька урядових будівель та адміністрацію президента. Незважаючи на протести, ЦВК офіційно оголосила Януковича переможцем.

Сам він, однак, заявив, що українцям необхідно надати незаперечні докази його перемоги. Через чотири дні після виборів із перемогою Януковича привітав і Путін.

Масові акції охопили усю країну. Ющенко та його прихильники створили "Комітет національного порятунку" і закликали регіональну владу бойкотувати рішення центрального уряду.

У Львові депутати висловили недовіру губернатору Львівщини. Прихильники Януковича у східних та південних областях висували контрініціативи щодо створення автономій у регіонах, які підтримали прем'єр-міністра. На з'їзді у Сєвєродонецьку до прихильників Януковича приєднався Юрій Лужков, який відкрито підтримував претензії Росії на Крим.

На початок другого тижня протестів дискусії охопили парламент та Верховний суд.

Українська Рада визнає результати другого туру виборів недійсними. Із цим не згоден президент країни Кучма, який стверджує, що вердикт про правомірність виборів може виносити лише ЦВК. Кучма закликає суперників до компромісу, Ющенко звинувачує президента у потуранні сепаратистським тенденціям на Півдні та Сході країни.

Опозиція продовжує наполягати на тому, що результати другого туру були спотворені через масштабні фальсифікації.

Частина мітингувальників вимагає від Верховного суду України визнати Ющенка переможцем виборів на підставі даних першого туру (тоді він на пів відсотка обігнав Януковича). Демонстранти посилюють блокаду урядових будівель і об'єктів. Ющенко і його прихильники закликають Верховну Раду відправити у відставку уряд Януковича.

У конфлікт залучені і європейські посередники, які намагаються налагодити діалог між двома претендентами, та Москва з Вашингтоном.

Президент України Кучма летить з екстреним візитом до Росії, а повернувшись, відмовляє європейським посередникам у розгляді пропозиції про переголосування.

Свою заяву про неприпустимість зовнішнього втручання в українські вибори публікує президент США.

3 грудня 2004 року Верховний суд ухвалив, що ЦВК допустила кілька порушень закону.

Судді констатували, що встановити реального переможця неможливо та призначили переголосування другого туру на кінець грудня.

На початку грудня дискусії між табором Ющенка, Кучмою та парламентом зміщуються у бік ухвалення конституційної угоди: перерозподілу повноважень у бік збільшення ролі парламенту в обмін на відставку уряду Януковича.

У середині грудня акценти у суперечці навколо виборів сильно змінилися.

Кучма домігся бажаного у зміні владного балансу між президентом та парламентом. Він більше не позиціонувався як прихильник Януковича, а сам Янукович уявляв себе супротивником президента і, навпаки, виставляв Ющенка як постать, підконтрольну Кучмі.

Час, що залишився до голосування, Ющенко і його прихильники провели під гаслами перемоги Майдану.

Риторика відходу від партнерства з Росією стала дещо менш помітною. "Третій тур" виборів, що відбувся 26 грудня, приніс перемогу Ющенку з 51% голосів.

Янукович, який отримав 44% голосів, не визнав поразки, але після виборів повністю "зник з радарів".

Однак конфлікти всередині помаранчевого табору призвели до того, що вже 2006-го, після перемоги Партії регіонів на парламентських виборах, президент Ющенко призначив його прем'єр-міністром, чим розгнівав значну частину своїх прихильників.

У підсумку Янукович переміг на наступних президентських виборах у 2010-му році. Тема зближення з Росією знову стала центральною для українських громадян наприкінці 2013-го, коли Янукович, різко змінивши свої обіцянки, відмовився від курсу на співпрацю України з Євросоюзом.

Це вивело на вулиці сотні тисяч українців та викликало новий "майдан", який отримав назву "Революції гідності".