"Ця тварина пощадила мене". Біолог, якого за голову вкусила акула, хоче зустрітися з нею знову

Маурісіо Ойос досі пам'ятає тиск щелеп самки галапагоської акули на його черепі.

Тварина, довжиною понад три метри, кинулася на нього з вражаючою швидкістю і ледве дала час, щоб в останній момент вивернутися і захистити свою яремну вену.

"Коли вона закрила щелепу, я відчув тиск укусу, а потім, через, здається, секунду, вона знову її відкрила і відпустила мене", – розповів Ойос BBC Mundo зі свого будинку в Нижній Каліфорнії, Мексика, трохи більше ніж через місяць після того, як вижив під час інциденту.

Ойос, морський біолог, який понад 30 років вивчав акул у їхньому природному середовищі, був у дослідницькій поїздці до Коста-Рики, коли у вересні на нього напала акула.

Менш ніж через два місяці, досі маючи шрами від нападу на обличчі, він описує своє одужання як "неймовірне" – і каже, що навіть сподівається знову зустрітися зі своїм нападником.

"Її маленьке око дивилося на мене"

Ойос говорить, що те, що сталося з ним того у водах біля острова Кокос - це результат нормальної поведінки тварини в момент, коли вона зіштовхується із потенційною небезпекою.

"У цьому випадку це було наче укус собаки", – каже він.

"Ви коли-небудь бачили, як собаки, коли інший собака підходить занадто близько, швидко кусають? Це не боляче для нього, але заспокоює іншу собаку".

Туристи попереджали Ойоса про присутність акули в воді. Разом із колегами він прикріплює акулам акустичні мітки, щоб визначити місця їхнього спарювання та нересту в рамках своєї роботи.

Риба була на глибині 40 метрів, і Ойос сказав капітану човна, де він перебував, що буде там "максимум п'ять хвилин".

Потім він зайшов у воду та почав повільно занурюватися.

Ось як Ойос пригадує зустріч із акулою:

"Ця гігантська самка, довжиною від 3 до 3,5 метрів, пропливла повз і попрямувала до дна, і я зайняв позицію, щоб прикріпити мітку біля основи її спинного плавця".

Але вчений, який за свою багаторічну кар'єру позначав багато видів акул, каже, що ця тварина відреагувала інакше, ніж інші.

"Очевидно, що наконечник – металевий наконечник, прикріплений до кабеля, який звисає із зонда – заходить всередину. І, на відміну він інших акул, яким я прикріплював цю мітку і які відразу ж відпливали, ця розвернулася та глянула на мене".

"Я побачив її маленьке око, яке дивилося на мене, і я побачив, як вона дуже спокійно розвертається".

Ойос каже, що він дивився на акулу, поки та відпливала, але потім раптово вона кинулася на нього.

"Я опустив голову, і відчув, як її нижня щелепа впилася мені в щоку, а верхня – в голову. Я був всередині її щелепи, думаю, секунду, не більше, а потім вона просто знову її відкрила".

"Коли вона її закрила, я відчув тиск укусу, а потім вона просто відпустила мене", – дивується він.

"Це було схоже на удар машини"

29 зубів галапагоської акули не лише залишили Ойосу глибокі рани на обличчі та голові, але й перерізали кисневу трубку його водолазного апарату.

Він пережив напад акули, але все ще був у смертельній небезпеці.

Крім того, один із зубів порвав його окуляри, а вода з закривавленим відтінком ще більше затуманювала його і без того обмежену видимість.

"Коли я зрозумів, що зі шланга не виходить повітря, я схопив інший, який у мене був. Ми його називаємо восьминогом, і використовуємо для подачі повітря комусь іншому, якщо йому це потрібно", – розповідає він BBC Mundo.

"Але потім я зрозумів, що регулятор не працює і замість того, щоб регулювати повітря, він просто видуває його. Тож мені довелося згадати те, чого мене вчили, і почати регулювати його губами".

Стікаючи кров'ю, осліплений і з витікаючим повітрям, Ойос підрахував, що він має менше ніж хвилину, щоб випливти на поверхню.

"Оскільки я нічого не бачив, то просто шукав світло, яке, як я знав, вказувало на поверхню. Я почав пливти вгору, але дуже обережно, бо хотів уникнути хаотичних рухів, які могли би привабити акулу".

Після того, як Ойос досягнув поверхні, молодий чоловік витягнув його на борт човна.

Побачивши, в якому стані вчений, капітан зателефонував на станцію паркової охорони, щоб повідомити про інцидент.

Ойос каже, що відчув біль від отриманих травм набагато пізніше. "Очевидно, у мене в організмі був адреналін, але укус не був таким болючим".

"Найбільше боліло від удару: коли акула вкусила мене – тварина завдовжки три метри та на такій швидкості – це було схоже на удар машини. Насправді в мене залишився величезний синець по всій щелепі, я думав, що вона зламана".

Коли вони припливли на берег, команда парамедиків була готова надати йому невідкладну допомогу.

Неймовірне зцілення

Ойосу пощастило: він не тільки пережив напад і зумів піднятися наверх, жодна з його ран не інфікувалася, а процес загоєння зайняв менше часу, ніж хтось міг собі уявити.

"Лікарі сказали мені, що це було неймовірно: напад стався 27 вересня, у мене була 34-годинна поїздка, вони провели хірургічну санацію [видалення пошкоджених тканин], а через два дні вже оцінювали, чи можуть провести реконструктивну операцію".

Усе могло бути набагато гірше.

За словами лікарів, молодий чоловік, який пережив напад галапагоської акули в тому ж районі у 2017 році, мусив майже місяць залишатися в барокамері, тому що його рани погано гоїлися.

"Вони сказали мені, що моє одужання було неймовірним. Після операції лікарі зізналися, як сильно вони хвилювалися через можливу інфекцію. Адже рана була на обличчі, а це прямий шлях до мозку".

Широко усміхаючись, Ойос розповідає, що вже планує повернутися у воду та запланував дайвінг на 14 листопада.

Він каже, що після того, як він пережив напад такого масштабу, він ще більше поважає тварин, яких вивчає.

"Багато людей думають, що океани були б кращими без акул, але насправді вони кажуть це, тому що не розуміють вирішальної ролі, яку акули відіграють у підтримці їхнього крихкого балансу".

Вказуючи на великий шрам на щоці, він каже: "Це доказ того, що ця самка пошкодувала мене, пощадила мене, не можу назвати це якось інакше. І це дозволить мені й далі добре відгукуватися про акул і виступати за їхнє збереження в майбутньому".

Тим часом галапагоська акула, яка тримала Ойоса в щелепах, продовжує своє природне життя в глибинах, і він сподівається побачити її знову.

І така можливість справді існує, адже перш ніж вона на нього напала, він встиг прикріпити їй мітку.

"У січні я їду на острів Кокос, у нас поїздка з 20-го по 27-е число. І, звичайно, я їду до Рока-Сусія [де стався напад], і збираюся пірнути там", – каже він без страху в голосі.