Чому без кажанів не буде текіли - і як цьому запобігти

Екологи та місцеві громади в Мексиці висаджують тисячі рослин агави, щоб захистити рідкісних кажанів - а також майбутнє виробництво текіли в країні.

У запиленій просторій рівнині пустелі Чіуауа в центральній Мексиці серед коричневих скель сховані прохолодні темні печери. Усередині них наприкінці весни мешкають тисячі маленьких, волохатих кажанів. Більшість із них – самки, і вони вагітні.

Вони вирушають у 1 600-кілометрову подорож із південної Мексики до південного заходу США, де народять потомство. Кажани голодні й літають годинами щоночі, шукаючи їжу. Вони перелітатимуть від рослини до рослини, збираючи нектар і поширюючи пилок.

Серед їхніх улюблених – пухнасті жовті квіти агави, які розквітають лише раз за все життя рослини, що триває десятиліттями. Ці колючі, м'ясисті рослини мають давню історію в мексиканській культурі.

Їх використовують для виготовлення сиропу, мотузок і мила, а їхній сік є основним інгредієнтом одного з найвідоміших мексиканських експортних товарів – текіли.

Але дикі агави зникають: згідно з дослідженням 168 видів, 42 нині перебувають під загрозою або у критичному стані. Це означає менше їжі для кажанів, які залежать від їхніх квітів, і, відповідно, менше кажанів, що запилюють агави.

Щоб розірвати це замкнене коло, екологи разом із місцевими жителями висаджують тисячі рослин агави – допомагаючи кажанам знайти їжу та захищаючи майбутнє виробництва текіли в Мексиці.

Один вид кажанів, який залежить від агави, – менший довгоносий кажан – продемонстрував вражаюче відновлення популяції за останні десятиліття: від 1 000 особин у 1988 році до близько 200 000 сьогодні.

Але інші види мають менше успіхів. Мексиканський (або великий) довгоносий кажан скоротився приблизно на 50% за останні двадцять років і нині перебуває під загрозою зникнення.

Ще один вид – мексиканський довгоязиковий кажан – має статус близького до загрозливого.

Біолог Марко Антоніо Реєс Герра є частиною проєкту Bat Friendly при Національному автономному університеті Мексики, який співпрацює з фермерами, заохочуючи вирощування агави, що підтримує кажанів.

Він пояснює, що багато загроз, із якими стикаються кажани, спричинені людьми.

"Якщо в печерах їх потривожити, вони їх залишають і втрачають домівку. А люди вирубують ліси у посушливих районах, де ростуть рослини, що слугують кажанам їжею", - каже він.

До цих рослин належать агави, а також інші види, від яких кажани залежать.

Науковці з організації Bat Conservation International (BCI) рішуче налаштовані змінити ситуацію для цих видів, що скорочуються.

Ініціатива з відновлення агав передбачає висадку й охорону диких агав у "нектарному коридорі", яким кажани мігрують.

"Коли ці міграційні види залишають центральну Мексику, вони повністю залежать від агав", – каже Ана Ібарра, біологиня та регіональна директорка BCI.

Дикі агави мають власні загрози: їх збирають для виготовлення спиртних напоїв, їх поїдає худоба, вони втрачають середовище існування через сільське господарство та потерпають від посушливішого клімату.

А через меншу кількість кажанів рослини рідше запилюються. Агави залежать від кажанів у розмноженні так само, як кажани залежать від агав у пошуках їжі.

"Кажани й агави співеволюціонували протягом мільйонів років", – каже Реєс Герра.

Кажани з довгими язиками та носами можуть дістатися до вузьких конусоподібних квітів агави, щоб живитися нектаром, збираючи пилок на морді й шерсті.

"Якщо кажани зникнуть, агави, ймовірно, не зможуть дати насіння, адже вони цвітуть лише раз у житті", - додає дослідник.

Без втручання людини і з урахуванням кліматичних змін науковці прогнозують, що до 2050 року кажани матимуть на 75% менше доступу до нектару агав, ніж сьогодні.

Для того, щоб зусилля зі збереження мали успіх, агави мають дожити до того віку, коли вони зможуть зацвісти, – не лише заради кажанів, але й заради власного виживання.

Фермери, які вирощують агаву для текіли, часто зрізають стебло, щоб запобігти цвітінню, адже це забезпечує більшу "серцевину" (або пінью) для збору.

Такі рослини розмножуються не запиленням, а "нащадками" – клонами материнської рослини. Це знижує генетичну різноманітність виду, роблячи його менш стійким до посухи, патогенів і шкідників.

"Це серйозний ризик для індустрії агави та мескалю", – каже Реєс Герра. Зрештою, щоб вижити як вид, агавам необхідне запилення.

"Без кажанів текіли й мескалю просто не існувало б, – додає він. – Якщо люди хочуть і далі пити текілу й мескаль, вони мають враховувати роль кажанів і дбати про збереження природи".

З часу запуску Ініціативи з відновлення агав у 2018 році команда разом із місцевими громадами висадила понад 180 000 агав і має ще понад 150 000 саджанців у розсадниках у Техасі, Аризоні, Нью-Мексико та по всій Мексиці.

Проєкт Bat Friendly із вирощування агави для текіли та мескалю також працює над тим, щоб збільшити кількість жовтих квітів агав на південному заході Мексики.

Учасники-фермери дозволяють щонайменше 5% своїх агав дозріти й зацвісти, щоб кажани могли живитися їхнім нектаром. Напої, виготовлені на таких фермах, позначають як "дружні до кажанів", і наразі вже вироблено 300 000 пляшок текіли та мескалю з цією позначкою.

Втім, майбутнє кажанів і агав формують не лише фермери. У Мексиці 53% земель належать громадам, тому будь-яка природоохоронна ініціатива має включати всіх місцевих жителів.

"Від самого початку було зрозуміло, що ми повинні співпрацювати з громадами та задовольняти потреби і кажанів, і людей", – зазначає Ібарра.

Першим кроком стало навчання людей тому, що кажани, які живляться нектаром, не становлять небезпеки. Багато хто помилково вважає їх вампіровими кажанами, які переносять сказ. За словами Ібарри, деякі місцеві спалювали печери з кажанами, "не знаючи, що це не вампірові кажани".

Лісетт Леєкін, директорка природоохоронної території Sierra La Mojonera, що співпрацює з Ініціативою з відновлення агав, активно працює з місцевими мешканцями, змінюючи їхнє ставлення до кажанів.

"Раніше люди ненавиділи кажанів і намагалися вбивати всіх, кого бачили, – каже вона. – Але тепер, після освітньої програми BCI, люди захищають печери. Вони не дозволяють нікому заходити всередину чи шкодити кажанам. Майже всі місцеві справді люблять кажанів. Вони розуміють, що кажани приносять багато користі".

Нині шість головних місць проживання мексиканських довгоносих кажанів перебувають під охороною місцевих громад по всій Мексиці, а просвітницька програма ініціативи охопила понад 1,5 мільйона людей.

Реєс Герра погоджується, що збереження кажанів починається з місцевих мешканців.

"Неможливо проводити охорону природи, не залучаючи місцевих і не радячись із ними, адже вони іноді мають дуже цінну інформацію, якої ми, науковці, не знаємо", – каже він.

Наприклад, нещодавно його привели до маленької, важкодоступної печери, де мешкали п'ять видів кажанів.

"Таке надзвичайно рідко трапляється", – каже Реєс Герра.

Реальні результати цих зусиль щодо збереження буде видно не скоро, адже агавам потрібен час, щоб вирости. Але завдяки BCI та проєкту Bat Friendly люди дозволяють більшій кількості агав досягти зрілості та зацвісти.

"Тепер можна побачити ділянки квітучих агав у місцях, де раніше не було нічого, бо люди залишають стебла для кажанів", – каже Ібарра.

Вона вже помічає збільшення кількості дитинчат кажанів.

"Ці зміни не величезні, але стабільні, – каже вона. – Коли роками бачиш зниження чисельності, навіть стабільність – це вже велика перемога".

Леєкін зауважує, що там, де висаджують агави, ландшафт стає зеленішим.

"Там видно більше тварин, бо з'явилася їжа та сховки", - каже вона.

Рясний, квітучий нектарний коридор агав ще попереду. Але навіть тоді, підкреслює Реєс Герра, кажанам знадобиться додаткова допомога.

"Проблема в тому, що кажани живляться не лише агавами. Тому якщо ми садитимемо тільки агави, цього буде замало", - пояснює він.

Важливими також є дерева сейба, іпомея та кактуси, як-от сагуаро.

Відновлення популяції агав – лише перший крок до створення здорової екосистеми, у якій зможуть процвітати більше рослин і кажанів. Люди є важливою частиною цієї екосистеми, каже Леєкін, і вони також виграють, коли кажани здорові.

"Дбати про кажанів означає дбати про людей і природу. Насправді все взаємопов'язане", - вважає вона.

А якщо додати до цього чарку текіли – чи то як джерело доходу, чи просто як вечірнє задоволення, – то пустеля, наповнена щебетом кажанів і квітучими агавами, приносить користь нам усім.