Територія тимчасового проживання
|2011-03-31, 15:46
Днями Інститут Горшеніна представив у Брюсселі доповідь глави Департаменту медіа-програм, моєї колеги Ксенії Василенко, відомої в широких колах, як журналістка Соня Кошкіна. Доповідь носить характерну назву: "Великий український бізнес та уряд України". Як заявила сама Соня, при підготовці доповіді використовувалася виключно інформація з відкритих джерел - різноманітні оцінки, декларації про прибутки, журналістські розслідування...
Представлені результати вражають масштабністю, хоча й нібито не дають ніякої нової інформації. Отже, статистика: з 16-ти членів українського уряду третина - п'ятеро - офіційні мільйонери, ще як мінімум двоє - мільйонери неофіційні, а загалом, родинним бізнесом в тих чи інших сферах економіки володіють самостійно, або через родичів 12 членів уряду. При цьому, за останній рік статки всіх без винятку урядовців-бізнесменів зросли: так, наприклад, перший віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв став багатшим на півмільярда доларів, а віце-прем'єр Сергій Тігіпко, який нібито вже давно позбувся свого банку та страхової компанії - став заможнішим на 223 мільйони доларів з копійками. І це при тому, що ВВП країни, навіть за офіційними даними, зріс в 2010 році на 4,2% порівняно з 2009 роком.
Тож, відповідь на запитання щодо того, на кого працюють українські міністри: на українців, які, номінально вважаються їх роботодавцями, чи на самих себе - не доводиться шукати занадто довго. При цьому, свої гроші вони тримають за кордоном, дітей навчають за кордоном, навіть на відпочинок їздять за кордон, нехтуючи українським Кримом.
Не так давно мені довелося поспілкуватися з одним достатньо заможнім урядовцем за вечерею. Говорячи про ситуацію в Україні він порівняв її з періодом первинного накопичення капіталу в Штатах. З ним важко не погодиться, але є одне але... В той час, коли відбувався період первинного накопичення капіталу в США чи в Європі, у місцевих "акул бізнесу" не було особливої можливості зберігати гроші десь в більш спокійному місці. Тому, очевидно, рано чи пізно, але вони почали будувати все, що необхідно для життя у себе: і першокласні лікарні, і найкращі університети, і місця відпочинку, і нормальні дороги, на яких "Ламборджині" "не скаче", наче кінь, що кинувся в галоп, і для яких можна виробляти "Роллс-Ройси" та "Майбахи"...
Сучасні українські мільйонери зовсім інші. Та й відверто кажучи, навіщо будувати те, що вже десь збудовано? Навіщо вигадувати велосипед, якщо його можна орендувати? Однак, здається, що такий підхід неминуче приведе до революційної ситуації, коли "верхи" не можуть, а "низи" - не хочуть. Дай Боже, щоб все закінчилося мирно, хоча досвід Єгипту та Тунісу змушує замислитися.
