Чи здатен ЄС адекватно відповісти Мінську?
|2011-01-17, 9:36
Події 19 грудня минулого року в Мінську змусили європейських політиків замислитися над переглядом своєї політики щодо Білорусі. Миритися з диктатурою в Європі не згоден, здається, ніхто в європейських столицях. Саме тому, в Європі почали серйозно обговорювати можливі санкції проти офіційного Мінська. Однак чи будуть ці санкції дієвими?
В ході обговорення політики щодо Білорусі, яке відбулося на розширеному засіданні Комітету з питань закордонних справ Європарламенту 12 січня за участю Президента Європарламенту Єжи Бузека, комісара ЄС з питань розширення та Європейської політики сусідства Стефана Фюле та представників білоруської опозиції практично всі сторони дійшли одного висновку: політика ЄС до Білорусі має стати дворівневою. На практиці це має означати спрямовані проти конкретних найвищих урядовців санкції з одного боку, і продовження підтримки простих громадян, представників громадянського суспільства, активістів, журналістів, студентів - з іншого. Однак, як реалізувати це на практиці?
Першими з можливих санкцій проти Білорусі, очевидно, стане відновлення заборони на подорожі до ЄС для високих посадовців з можливим розширенням переліку "заборонених" осіб, а також, "замороження" їхніх активів. Втім, "візові" санкції вже запроваджувалися в 2006 році і практично не мали жодного ефекту. Хіба що тепер Президент Білорусі вже не зможе поїхати до Швейцарії, як він зробив це в 2009 році, покататися на лижах (за офіційною версією), або для лікування простати (за версією, оприлюдненою в Інтернет-виданні "EUobserver"). Що ж стосується можливого "заморожування" активів, то якось не віриться, що пан Лукашенко не передбачав такий варіант наперед, і не "заховав" свої гроші так, щоб ніхто не зміг сказати, що вони справді його.
В ході обговорення в Європарламенті лунали також пропозиції повністю припинити співпрацю с Мінськом в рамках "Східного партнерства" та зменшити фінансову допомогу. Однак, до останнього часу фінансова допомога Білорусі і так була досить незначною, і спрямовувалася переважно на облаштування кордонів та інфраструктуру. Звичайно, що про обіцяні майже 3 млрд. евро допомоги протягом трьох наступних років Мінську доведеться забути, хоча це теж навряд чи стане суттєвим "покаранням" за розгони демонстрантів, арешти і негуманне поводження з політичними в'язнями. Що ж до "Східного партнерства", то по-перше, на весь цей проект, на всі 6 країн-учасниць (а крім Білорусі це - Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова та Україна) передбачено лише 600 млн. євро до 2014 року, а, по-друге, Єврокомісія вважає, що співпрацю з Білоруссю в "багатосторонньому" вимірі цієї ініціативи потрібно зберегти. Як каже комісар Фюле, в тому числі для того, щоб вирішувати питання демократії в країні "у регіональному контексті".
Обговорюють в Європі і можливість призупинення всіх контактів з вищим керівництвом держави, хоча це також здається мало дієвим, а в деяких випадках - нереальним. Так, в ході обговорення в Європарламенті практично всі виступаючі висловлювалися за пом'якшення візового режиму для простих білорусів, щоб дати їм зрозуміти, що Європа відгортається лише від Лукашенко та його команди, але не від громадян. Разом з тим, для спрощення візового режиму ЄС має підписати з Білоруссю відповідну угоду (навіть дві, оскільки угоди про спрощення візового режиму завжди супроводжуються угодами про реадмісію). Зробити ж це без зустрічей з керівництвом країни (хоча б з міністром закордонних справ) - неможливо.
Скоріш за все не знайдуть своєї підтримки у європейських чиновників і оприлюднені депутатами заклики до заборони участі білоруським спортивним командам в Олімпійських іграх та чемпіонатах світу, хоча, можливо, вони й будуть включені до резолюції Європарламенту. Справа в тому, що спорт вже перестав бути питанням політики для європейців. Навіть під час останніх Олімпійських ігор 2008 року в Китаї, який також не відносять в Європі до розряду демократичних країн, лідери країн-членів ЄС так і не змогли домовитися щодо того, чи їхати на офіційне відкриття до Пекіну, чи ні. Зрештою, сам ЄС був представлений Президентом головуючої тоді в Євросоюзі Франції Ніколя Саркозі, а лідери країн-членів вже діяли на власний розсуд. У будь-якому випадку, проблеми з демократією в Китаї не привели до відмови європейських країн направляти свої спортивні делегації. Тож і у випадку з Білоруссю заклики депутатів, очевидно, так і залишаться закликами. Хоча б тому, що забороняти спортсменам брати участь в міжнародних змаганнях - це вже не боротьба з режимом.
Єдиним справді дієвим заходом, який ЄС міг би застосувати, є повне припинення торгівлі з Білоруссю і заклик до європейських компаній не інвестувати в економіку країни. Однак на це Європа, скоріш за все не піде. В першу чергу, це не вигідно самим європейцям, які, особливо зараз, під час кризи, активно шукають нові ринки збуту для своєї продукції.
Отже, єдиним "позитивом" у підсумку може стати хіба що збільшення фінансування громадянського суспільства та підтримки звільненим студентам для отримання освіти за кордоном, а також те, що білоруський Європейський гуманітарний університет та супутниковий телеканал "Белсат" найближчі пару років зможуть не турбуватися щодо грошей. Можливо, на цьому і побудована політика Лукашенка: залишатися Президентом для тих, кого він влаштовує, і у своєрідний спосіб - репресіями, допомагати виїхати за кордон тим, хто хоче жити по-європейські?
