Європейські студії виявилися марними для Києва?
|2010-11-29, 14:07
Тиждень, що минув, здається, став справжнім тижнем європейських студій для української влади. Основними його "уроками" стали саміт Україна-ЄС та схвалення Європарламентом резолюції по ситуації в Україні. Обидві події мали на меті, зрештою, надіслати Києву один і той самий сигнал: не треба чіпати демократію! Однак, здається, що українське керівництво цих сигналів знову не почуло, або, навіть скоріше, не захотіло почути.
Ще напередодні саміту Україна-ЄС, який мав стати першим для Віктора Януковича у статусі Президента України, багато зверталося уваги на те, що ЄС, чи не вперше за останні 6 років, так активно наполягав на тому, що проблеми згортання демократичних свобод в Україні, обмеження діяльності ЗМІ, тиску на неурядові громадські організації стануть чи не головними в порядку денному. Про це говорили європейські дипломати в розмовах офф-зе-рекорд, про це саме заявили у розповсюдженому напередодні саміту прес-релізі Президенти Єврокомісії Жозе Баррозу та Європейської Ради Херман Ван Ромпой. Однак, представники Києва вперто казали про свій "європрагматизм" та сподівання отримати від Брюсселю План дій з лібералізації візового режиму, як один з найважливіших результатів зустрічі на найвищому рівні.
Саміт завершився, План дій отримано, і представники влади в один голос почали казати про "свою перемогу". Втім, на моє переконання, ці радощі є або награними, або свідчать про повне нерозуміння українськими можновладцями того, що насправді сталося (правда, в останнє повірити важко). По-перше, сам план, передбачає стільки вимог для України, як суто технічних, так і загальнополітичних, що виконати їх належним чином в найближчому майбутньому навряд чи вдасться. По-друге, сам факт того, що європейська сторона не хоче робити цей документ офіційно публічним, свідчить про те, що навіть повне виконання всіх вимог, викладених у Плані, не означатиме надання Україні безвізового режиму. А інакше, чому б не оприлюднити документ офіційно, надавши можливість представникам громадськості відстежувати його виконання за пунктами? Такий підхід Брюсселя пояснив один з представників Єврокомісії: "Ситуація з демократією в Україні впливатиме на остаточне рішення щодо скасування короткострокових віз".
Іншим важливим уроком, який українська влада, здається, також не захотіла засвоїти, стала резолюція Європарламенту щодо ситуації в Україні і всі перипетії, пов'язані з її схваленням. Як відомо, голосування по резолюції переносилося двічі, переважно через позицію групи соціалістів та демократів, які 14 жовтня підписали меморандум про співпрацю з Партією регіонів і двічі знаходили достатньо вагомі формальні причини для відкладення голосування. Разом з тим, незважаючи на те, що у підсумку було схвалено компромісну версію документу, варто зазначити, що вона дуже сильно відрізняється від проекту, запропонованого спочатку соціалістами. Принаймні, у фінальній версії документу набагато більше висловлювань стурбованості щодо згортання прав і свобод, ніж їх було у "соціалістичному" проекті. А відтак, це означає, що ніякі меморандуми, ні особисті запрошення депутатам від голови СБУ Валерія Хорошковського відвідати шикарний ресторан в центрі Брюсселя, ні постійна "робота" українських дипломатів серед європейських депутатів не стали достатнім стимулом для соціалістів, які не побажали у підсумку втратити свій імідж демократів.
А що ж Київ? Офіційний Київ, здається, так і не побачив в резолюції нічого, крім визнання Європарламентом за Україною права подавати заявку на членство в ЄС. Принаймні, про це свідчать офіційні коментарі, що їх роздавали всі можливі українські чиновники. Звичайно, приємніше побачити лише те, що може знадобитися тобі для електоральної підтримки, але не помічати проблем - не означає їх позбуватися.
Особисто мені, як українцю, дуже хотілося б, щоб нинішнє українське керівництво серйозно сприйняло ці два уроки, наданих у Брюсселі та Страсбурзі. Не для того, щоб посипати собі голову попелом, а задля виконання на практиці своїх обіцянок про збереження євроінтеграційного курсу, та й не лише: адже навіть така річ, як протести підприємців, насправді - лише один з результатів непрозорих дій влади. Однак, як журналіст, я не дуже вірю в те, що ці уроки будуть справді засвоєні. Тим більше, здається, що московських "вчителів" у владних кабінетах Києва зараз поважають більше.
