Традиції європейської демократії
|2010-10-12, 9:58
Але, який зв'язок між квітами та демократією, запитає ви. Мені здається - безпосередній. Адже європейська демократія побудована на традиціях. Традиціях поважати чужу працю, чужу думку, дотримуватися "правил гри" та законів. Цікаво, що серед "маленьких українців", про яких так любив згадувати попередній український Президент Віктор Ющенко, певні традиції ще збереглися, а от політики "першого ешелону" здається вже давно їх розгубили. Подивіться самі - хто справно платить за послуги напівзруйнованого житлово-комунального господарства? Правильно, не депутати, і не міністри, які мають купу пільг, а прості пенсіонери, яким задля цього часто-густо доводиться економити на харчуванні. Втім, партійних босів та перших осіб такий "розклад" мало цікавить. Складається дивне враження, що наші політики так і не виросли з дитячого віку, коли гралися в "царя гори". І останні зміни законів та переписування Конституції - зайве тому підтвердження.
У Парижі ще й досі на стінах будинків зустрічаються написи: "Заборонено наклеювати оголошення. Закон 1831 року". Минуло майже два століття - а закон залишається в силі. Є і ще більш вражаючі приклади. Так, 23 квітня 1516 року в німецькому Інгольштадті (Баварія) було проголошено закон про "чистоту" пива, який передбачає, що в справжньому пиві мають бути лише три компоненти: вода, хміль та ячмінь. Це - найстаріший і досі діючий в Європі закон про якість продуктів харчування...
Сучасна процедура схвалення Директив (практично законів) Євросоюзу видається доволі складною та довготривалою. До розробки законодавчих актів підключаються всі зацікавлені сторони: політики, представники влади, підприємці, яких може торкнутися Директива, неурядові громадські організації. Після попереднього обговорення, проект документу потрапляє до Європарламенту та зацікавлених міністерств країн-членів, які також продовжують обговорення, роблять експертизи можливого впливу Директиви, як позитивного, так і негативного, оцінюють, зважують, і лише після того - схвалюють. Але схваливши закон - його дотримуються. Ні, звичайно, бажання "обійти" закони існує завжди, однак, по-перше, це дуже складно, а по-друге, може дуже дорого коштувати порушнику.
На жаль, але в Україні все відбувається зовсім інакше. Кожен новий керівник держави намагається вибудувати законодавство "під себе", при чому в такий спосіб, щоб "собі, улюбленому" було дозволено все, а от "чужинцям", або ворогам - закон. Не знаю, чи пов'язано це якимось чином з тим, що практично вся наша "еліта" вийшла з лав партійної та комсомольської верхівки радянських часів, чи, можливо, йдеться про звичайну психологію - "голодне дитинство" вимагає всього і побільше, чи про нерозуміння таких простих речей, що рано чи пізно за все доведеться відповідати і що такий підхід зазвичай працює за принципом бумерангу... Не знаю. Однак, хочеться вірити, що рано чи пізно народ, мудріший за політиків, згадає свої традиції і, зрештою, змусить згадати про них і своїх керманичів, які насправді, вже не будуть керманичами, а стануть звичайними найманими працівниками з чітким переліком робочих зобов'язань. Тоді, можливо, і в Україні можна буде побачити от таку касу на полі з квітами, як в Німеччині.
