Плебісцит про людське око
|2010-07-15, 9:36
Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила досить несподіване рішення. Депутати, спробувавши розібратися самостійно з новим Податковим кодексом, підготовленим урядом і вже на той час розкритикованим як опозицією, так і Президентом України Віктором Януковичем вирішили... відправити його на всенародне обговорення. Найбільш цікавим в цьому виглядають встановлені терміни: до 14 липня проект кодексу, підготовлений Комітетом українського парламенту з питань податкової а митної політики до другого читання мав бути переданий уряду для оприлюднення. А вже 5 вересня уряд має внести до парламенту новий проект документу з урахуванням результатів всенародного обговорення, на яке фактично відведено трохи менше місяця - бо ж перед поверненням документу в парламент потрібно проаналізувати висловлені "народом" зауваження та пропозиції і урахувати їх у новому тексті. Не кажучи вже про те, що сам бюрократичний процес передачі документу триватиме не менше тижня.
Думаю, навіть людині, далекій від економіки та політики зрозуміло, наскільки реально в зазначені терміни провести справді якісне обговорення. Особисто мені спадає на думку, що таке загальне формулювання, коли невідомо навіть від кого "з народу" його обранці хотіли б отримати пропозиції до Податкового кодексу, було вигадано спеціально для того, щоб у такий спосіб легалізувати пропозиції, які, можливо, будуть не до вподоби передусім малому та середньому бізнесу. (На жаль, але так сталося, що від податкових нововведень в Україні найчастіше страждає саме малий та середній бізнес, в той час, як бізнес великий, зазвичай, зберігає за собою право на так звану оптимізацію). Однією з підстав для мене так вважати є досвід проведення обговорень складних питань в Європейському Союзі.
Отже, як це робиться в ЄС? Передусім, варто зазначити, що головним ініціатором обговорень найчастіше виступає Європейська комісія - своєрідний європейський Кабінет міністрів. Саме комісія ініціює і готує до обговорення так звану "зелену книгу" - документ, що містить перелік основних викликів, які необхідно вирішити в тій чи іншій сфері життя Європи, а також перелік пріоритетних завдань та запитання про те, яким чином краще їх виконати. Слід принагідно зазначити, що під час публічних дебатів в ЄС, зазвичай не обговорюються конкретні пропозиції, як, наприклад, якою має бути ставка податку на додану вартість, а лише - ключові проблеми політики в тій чи іншій сфері (в нашому випадку йшлося б про фіскальну політику) та шляхи їх вирішення. Кожна така "зелена книга" складається з 20-30 сторінок, а зібраний в ній матеріал якраз і має сприяти плідному обговоренню поставлених проблем. Після цього "книга" оприлюднюється на сайті Єврокомісії, а також направляється усім зацікавленим сторонам. В нашому випадку, її було б направлено різноманітним бізнес-асоціаціям, експертам в сфері податкового законодавства, неурядовим громадським організаціям, що займаються питаннями оподаткування. Чому так? З тим, щоб отримати не просто будь-які пропозиції, але пропозиції від усіх зацікавлених сторін безпосередньо в цьому питанні. На обговорення зазвичай відводиться від 4-х до 6-ти місяців, а вже після отримання письмових відповідей Комісія напрацьовує і проект законодавства. При цьому таке напрацювання може тривати і рік, і півтора, в залежності від того, наскільки складним є винесене на обговорення питання. І, що не менш важливо, будь-яка схвалена на європейському рівні директива передбачає перехідні періоди для того, щоб відповідні органи влади та бізнес могли добре підготуватися до нових правил.
Процедура виглядає досить громіздкою. Але такий підхід дає можливість справді врахувати позиції всіх зацікавлених сторін і досягнути компромісу, що є одним з найважливіших принципів будь-якого демократичного суспільства. На жаль, Україні до цього ще страшенно далеко.
