Ще напередодні епохально-історичного двобою Бразилія - Україна, принаймні за той нетривалий час відколи стало відомо, що Україна таки цілком неочікувано зіграє свій найперший матч проти «пентакампеао» як кличуть дружину Бразилії за її п'ятиразове чемпіонство світу, у середовищі українських фанів зі стажем доволі часто лунало ім'я колишнього півзахисника львівських Карпат, київського Динамо а також збірної СРСР Андрія Баля.

Річ у тім, що українець з містечка Розділ, що на Львівщині, Андрій Баль увійшов до історії, і не лише українського футболу, саме тим, що став єдиним гравцем на просторах колишнього Радянського Союзу і я навіть не здивуюсь, що цілої Східної Європи який забив гол в офіційному матчі чемпіонату світу збірній Бразилії. Скажу особисто, що я просто на ціле життя запам'ятав 14 червня 1982 року, коли на 14 хвилині матчу іспанського мундіалю українець з Роздола метрів з 20 забив доволі кумедний але цілком законний гол кіперові бразилійської диво-команди Валдірові Пересу. Ба більше я навіть навіщось таки пам'ятаю, або радше також не можу забути, назву того стадіону у Севільї - Рамон Санчес Пісхуан!

Українець Баль таким чином забив єдиний гол у своїй кар'єрі гравця збірної СРСР і цей один єдиний гол і був отим 20 метровим пострілом до брами багаторазових чемпіонів світу і загальновизнаних так званих чаклунів м'яча. Багато хто тоді жартував, що той гол був суто випадковим бо ж Андрій бив з усієї сили із заплющеними очима. Для тих хто бажає освіжити цей історичний момент для себе (так саме як і висунути свою власну теорію чи ж бив Андрій із заплющеними очима) клікніть на цей лінк і дивіться відео сюжет з 1-ої хвилини 20 секунд.

Але повернімося до сьогодення, до провінційного містечка у центральній Англії, яке втім зветься доволі знайомим як на уболівальника іменем - Дербі. Так саме назва цього міста і дала отой спортивний термін дербі. Як до речі і назва сусіднього містечка Реґбі. Але це вже на дещо іншу тему.

Україно-бразилійський двобій на дербійському стадіоні Прайд Парк таким чином, бодай для утаємниченого українського уболівальника мав і свій підтекст. Чи ж постане в українському футболі новітній Андрій Баль? І чи ж раптом найперший матч українців з п'ятиразовими чемпіонами світу не подарує неочікуваного і непередбачуваного рештою світу розвитку подій?!

Звісно, що це запитання було також дещо риторичним бо ж того розвитку не сталося. Вочевидь і статися, у принципі, на даному етапі не могло б. І навіть тут не йдеться про те, що перші чи не 10 хвилин гри на Прайд Парку українців як контузило від вибуху, бо ж вони навіть жодного разу не перейшли на бразилійський бік, натомість якось гарячково і відчайдушно відбиваючи артистичну навалу «пентакампеао». І навіть той доволі дотепний і майстерний гол Алієва, який цілком слушно не було зараховано за рахунку 1-0 не змінював геть нічого, що відбувалося на галявині Прайд парку.

Виникало просто таке враження, що тренер синьо-жовтих Калитвинцев просто не знає, що йому за цих обставин робити. Як власне і переважна більшість тих, що перебували на полі у формі збірної України.

Дехто каже, що результат 2-0 це вже саме по собі досягнення у матчі проти бразилійців. Бо ж, якщо чесно, реальний рахунок за гольовими моментами мав би наближатися до цілковитого розгрому України. Та й варто бачити позитив бодай як не на футбольному полі то вже навколо нього. Так зокрема привезена, вочевидь, з України майже переважно гола по пояс синьо-жовта група підтримки, що розташувалась за брамою на Прайд Парку цілком складала конкуренцію легендарній бразилійській торсиді з батукадою! Складала конкуренцію доти заки підтяглися додаткові сили тієї таки торсиди і не заглушили укр-фанів гучним і супер-гарячим пульсом самби! У певний момент гри, коли вже якось не було особливого бажання дивитися на відсутність ідеї в українців (що гравців то й тренерів), що саме робити з м'ячем - отой двобій на трибунах виходив на перший план. Також треба віддати належне українцям, що стяглися до дербійського Прайд Парку з усіх усюд Британії. Ще довго їдучи більш ніж три години автострадою на південь назад до Лондона нас обганяли авта сигналячи на той синьо-жовтий прапорець, що тріпотів на нашому авті.

Отож не все так зле зрештою. Майже навчилися уболівати - може колись і навчимося добре грати! Проте головним підсумком найпершого матчу Україна - Бразилія серед мальовничих полів центральної Англії для мене стало те, що до Андрія Баля так і досі ніхто і близько не підійшов. А чи ж колись підійде?

Перебуваючи у групі українських уболівальників на трибунах дербійського Прайд Парку я навіть почув, геніальне як на мене перефразування, - "Чи діждемось нового Баля, З його новим прекрасним голом, А діждемось-таки колись". Сказано влучно і доволі оптимістично. У стилі Великого Кобзаря.

От на цій несумній ноті, як хтось колись казав, я й підведу риску під всім тим, що відбулось у той, безперечно епохальний але доволі прохолодний вечір на стадіоні Прайд Парк і місті Дербі, що на неозорих просторах центральної Англії.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Після минулотижневої поразки від Манчестер Сіті "сині" із західного Лондона продемонстрували не лише своїм прихильникам, але й своїм, так би мовити, злопихачам, що ота єдина досі, і при цьому мінімальна, поразка була нічим іншим, аніж прикрим непорозумінням.

І кращої нагоди, аби довести це, аніж перемога над одним з лідерів англійської Прем'єр-Ліґи - лондонським Арсеналом - годі було й знаходити.

Власне, два голи наприкінці першого і другого тайму - відповідно від Дідьє Дроґби (а кого ж іще) та Алекса - встановили фінальний результат 2-0 і спокійно "відірвали" Челсі на досить комфортні 4 пункти від групи переслідувачів.

Той відрив стався ще й з причини того, що Манчестер Юнайтед, який мав би впритул наблизитись до Челсі, викинули для своїх уболівальників - та й для самих себе - такий собі незрозумілий "номер", зігравши внічию 0-0 з невеличким клубом з такого саме невеличкого міста Сандерленд.

При цьому, як виглядало з гри, Ман Ютд взагалі має бути дещо втішений з тієї нульової нічиєї, бо ж Сандерленд під проводом легендарного "юнайтедця" Стива Брюса були налаштовані вийти переможцем з того давидо-ґоліатського двобою на Стадіоні Світла, як зветься арена у Сандерленді.

Таким чином не вийшло в Юнайтеда, та вийшло у Сіті. Ман Сіті, подолавши вдома дещо забуксувалий останньо Ньюкасл 2-1, перестрибнули у турнірній таблиці сусідів з "червоної" половини Манчестера. Тепер саме вони являють собою отих найближчих переслідувачів Челсі. Хоча різниця, як вже зазначалось, становить оті комфортні 4 пункти.

Найголовнішою несподіванкою туру стала, втім, домашня поразка Ліверпуля 1-2, та ще й від кого - від блекпульських "мандаринок"! Як я вже зазначав раніше, виглядає на те, що саме клуб Блекпул - цілковиті новачки футболу на рівні Прем'єр Ліґи - і є найцікавішим колективом цієї стадії початку сезону. Справді, "мандаринки" або програють матчі з тріском, або спектакулярно виграють на виїзді, та ще й у кого! От і цього разу у певний момент матчу на цілковито легендарному ліверпульському Анфілді - а саме вже насамкінець першого тайму - результат був 0-2 на користь Блекпула. І жодне зловісне гарчання не менш легендарної ліверпульської трибуни Коп не змінювало того, що відбувалося на полі.

А відбувалося саме те, що "мандаринки" помітно перегравали ліверпульців, а останні просто геть нічого з тим удіяти не могли! І навіть попри те, що Кір'якос дещо розмочив рахунок, фінальний підсумок таки був на користь Блекпула.

Таким чином, сенсаційність цієї поразки ще й полягала у тому, що завдяки ній Ліверпуль впав до абсолютної прірви, опинившися у зоні вилету. При цьому так низько Ліверпуль не залітав за жодних обставин, починаючи з 1964 року.

Відтак можу фахово стверджувати, що на Ліверпульщині і у цілому світі народилося три з половиною цілком свідомі ґенерації уболівальників, які такої ганьби за свого життя ще не зазнавали! Як хтось сказав - не хотів би нині опинитися у черевиках нового тренера Ліверпуля уславленого Роя Годжсона!

Цього туру було перервано також безпрограшну домашню серію клубу Бірмінґгем Сіті, який не програвав на власному полі більше року. Ба більше - саме цю прикру для бірмінґгемців поразку їм завдав "синій" ліверпульський клуб Евертон, який взагалі цього сезону не вигравав! А тут якось так досить впевнено впорався з Бірмінґгемом 0-2, та ще й втерши носа у плані переривання отого гордовитого рекорду.

Тим часом на самому дні і надалі перебуває східнолондонський Вест Гем Юнайтед. Нічия в останньому турі у домашній грі проти земляків із західнолондонського Фулема не поліпшила становища "молоткарів". Ще й на додаток ця гра на домашньому стадіоні Вест Гема - Аптон Парк запам'яталась тим, чого від неї, власне й очікували. А саме повторного двобою - або якщо хочете, навіть дуелі - нападника Фулема - американця Клинта Демпсі - та кіпера "молоткарів" Роберта Ґріна.

Йшлося, звісно, про болісні для фанів збірної Англії спогади матчу Англія - США на останньому чемпіонаті світу, коли саме Демпсі вколотив Ґрінові гола, що, як багато хто в Англії вважає, став першим цвяхом у труну мундіалівських амбіцій англійців.

Звісно, ті хто спостерігав за матчем Вест Гем - Фулем саме з цього кута зору, отримав цілковите задоволення, бо ж саме це і сталося згідно з усіма очікуваннями! З дуелі Демпсі - Ґрін переможцем знов вийшов американський фулемівець Демпсі, який і забив перший гол у грі! Вест Гема вистачило, аби лише відквитати той гол, і не більше. Відтак боротьба за виживання на самому низу турнірного заліку Прем'єр Ліґи набирає драматизму вже на початковій стадії!

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Минулого тижня всі нарікали на повну передбачуваність подій туру англійської Прем'єр Ліґи. Так от цього туру все відбулося з точністю до навпаки! Ціла низка результатів того, що сталося у матчах останніх вихідних не може не вражати. Виникає таке відчуття, що й самі футболісти збагнули, що є досить нудним коли виграють ті хто вигравати має і навпаки.

Почнемо з головної бомби цього туру. Ну власне не так щоби бомби атомної але принаймні бомби доволі потужної. Безеперечні і цілковиті лідери початкової стадії нового сезону - західно-лондонці з Челсі програли свій перший матч. Втім багато що у цій виїздній грі проти Манчестер Сіті було вперше. Вперше цього сезону Челсі програвали у ході матчу, вперше цього сезону за Челсі не грав Франк Лампард, ну й як вже зазначалося вперше "сині" таки програли, що саме по собі здавалося досі просто неможливим. Але факт залишається фактом - "блакитні" з Ман Сіті мінімально здолали "синіх" з Челсі 1-0, перервавши одноосібними зусиллями аргентинського нападника Ман Сіті - Карлоса Тевеса супер-переможну серію західно-лондонців. Сам Тевес у свою чергу присвятив той переможний гол своїй матусі яка візначала свій день народження, оприлюднивши традиційне сховане під футболкою уродинове гасло Feliz Cumple Mama!

Внаслідок цього Челсі втім і надалі очолюють таблицю Прем'єр Ліґи але вже не так впевнено як до цього. Щоправда вже не менш традиційні переслідувачі з Манчестер Юнайтед у свою чергу не скористалися подарунком від сусідів з "блакитної" половини Манчестера примудрившись зіграти на Манчестерщині у нічию 2-2 з географічними сусідами з Болтона. При цьому теоретично манчестерці ще мають бути досить щасливі з того єдиного пункта у Болтоні, бо ж у ході гри вони двічі програвали і двічі зрівнювали рахунок.

Проте другою бомбою попри все цей матч не став. Можливо якщо й висловлюватися вибухонебезпечною лексикою він можливо став якимось вибух-пакетом, бо ж другою за тонажем бомбою цього туру безперечно став матч на північно-лондонському стадіоні Еміретс де господарі - Арсенал приймали новачків Прем'єр Ліґи з Бірмінґгемщини - клуб Вест Броміч Албіон. Тут не можу не втриматись аби не випередити події і не подати замальовку з тієї гри, а власне з її 73 хвилини. Саме тоді на розцяцькованому супер-кольоровому табло еміратського стадіону, а якщо бути точним то на обох отих табло, значився рахунок 0-3 на користь Вест Броміча. Я собі уявляв як який небудь "ґунер", як звуть уболівальників Арсенала, трохи припізнився на перегляд гри у якому небудь пабі або ж у власній оселі, маючи платний канал на зразок Скай Спорт чи чогось подібного, і його очам тоді представився отой рахунок 0-3. Я думаю, що людина мусила б бути цілком без історії серцевих захворювань аби дати собі раду з тим шоком! У кінцевому підсумку північно-лондонські гарматники таки скоротили різницю у рахунку до 2-3 але три очки собі записали саме оті гості з далекої Бірмінґгемщини! Втім Арсенал і надалі треті, проте маючи ту саму кількість очок, що й обидва клуби з Манчестера. А це не є доброю ознакою ані для тренера арсенальців Арсена Венґера ані для його гравців і фанів.

Звісно варто також згадати про те, що врешті першу перемогу цього сезону цього туру святкували у східному Лондоні. Багатостраждальний Вест Гем Юнайтед таки подолав у лондонському дербі сусідів з північної частини столиці - Тотнем Готспер. Це й дозволило "молоткарям" дещо піднятися з найнижчої сходинки пропустивши туди другий клуб з Ліверпуля - Евертон, який зігравши унічию 0-0 із західно-лондонським Фулемом всівся на самому низу списку і надалі залишаючись єдниним клубом англійської Прем'єр Ліґи який ще не знав смаку перемог у цьому сезоні.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?