Риторичні запитання у зневірі
|2010-09-13, 13:32
Англійська Прем'єр Ліґа лише-но місяць як вирушила у новий сезон, а вже з'явився матч-кандидат на уяване звання "Матчу Сезону". Йдеться про двобій на стадіоні Ґудісон Парк, що у "синій" або ж Евертонській частині Ліверпуля. Евертон приймав географічних сусідів з Манчестер Юнайтед.
Беручи до уваги, що Евертон нині серйозно пасе задніх, перебуваючи в останній трійці невдах на самому дні турнірної таблиці, і те, що Ман Юнайтед, навпаки, посідає місце у чільній трійці на чолі списку, все виглядало доволі, сказати б, передбачуваним. Єдине що - ще до початку гри тренер Ман Ютд Алекс Ферґюсон оголосив, що основний форвард манчестерців Вейн Руні у той день не гратиме.
І за словами Сера Алекса, тут не йдеться про те, що Вейн дещо соромиться грати проти свого рідного клубу, з якого він і перейшов до Манчестера. Річ у тім, принаймні за словами пана Ферґюсона, що причини непояви Вейна у грі проти Евертона "не мають стосунку до футболу". Отакої.
Проте відсутність Руні у складі "червоних дияволят" ніби й не позначилась на тому, що здебільшого відбувалося на ліверпульській галявині. Після того, як евертонці зусиллями південно-африканця Пієнаара відкрили рахунок, це, можливо, стало якимось миттєвим подразником для манчестерців, і до воріт Евертона ще до переви чи не одразу ж залетів один гол від Флетчера, а вже по перерві гра була цілком під контролем Ман Ю.
Відтак подальші голи балканського континґенту Ман Ютд - Відіча й Бербатова - якось так впевнено вказали, хто переможе у цій грі. Вказали всім, за вийнятком кількох. І навіть коли вже на початку доданого часу евертонський австралієць Кейгіл забив другий гол Евертона, більшість сприйняла це не більше як так званий гол престижу.
А вже коли за хвилину Мікель Артета вколотив третій і часу до кінця залишалось секунд тридцять, на обличчах манчестерців і перш за все Сера Алекса Ферґюсона з'явився риторичний вираз типу "Як нічия!!??". Просто хрестоматійний випадок, що підкреслює рівень матчів англійської Прем'єр Ліґи, який є цілковито непередбачуваним!
Щодо непередбачуваності - класичним прикладом цього також постав результат матчу у Ньюкаслі на стадіоні Сент Джеймс Парк, де місцевий Ньюкасл Юнайтед приймав веселу ватагу "мандаринок" - як звуть за колір форми абсолютних новачків Прем'єр Ліґи клуб з північного заходу Англії - Блекпул.
Насампочаток сезону, коли тренер "мандаринок" Іен Головей заявив, що його команді нема чого втрачати, і взагалі варто імітувати те, що зробила Іспанія на чемпіонаті світу, багато хто сприйняв це з посмішкою.
Поміж тих, хто над цим посміювався, були вочевидь і фани Ньюкасла, але сказати, що вони також сміялися після домашньої гри з Блекпулом, можна навряд чи.
"Мандаринки" завдали другої впевненої поразки на виїзді цього сезону, поклавши у свій кошик ще й скальп Ньюкасла, який вони перемогли 0-2. І майже 50 тисяч уболівальників, що прийшли того дня на стадіон у Ньюкаслі, також вочевидь себе перепитували, не вірячи рахункові на табло: "Що тут відбулося!!??".
Втім, жодних непередбачуваностей не сталося у східному Лондоні, де лідери Прем'єр Ліґи Челсі перемогли на виїзді останнє місце і цілковитих невдах початкової стадії нового сезону - клуб Вест Гем Юнайтед.
Все якось вже стало зрозумілим на другій хвилині гри, коли Майкл Ессієн вивіх "синіх" уперед. Другий гол Калу через 16 хвилин вже напевно вказав на те, що ймовірність дива для східно-лондонців драстично зменшується. А вже коли Ессієн знов забив на 83 хвилині, довівши рахунок до розгромних 0-3, доля "молоткарів" - як звуть Вест Гем - стала цілком зрозумілою. І навіть доволі дотепний гол дугою, що ним розмочив загальну гіркоту домашньої поразки "молоткар" Паркер, не аж так надто поліпшив стан речей.
Отож, Челсі й надалі ведуть перед у Прем'єр Лізі, не програвши жодного матчу, забивши найбільше і пропустивши найменше голів, тоді як, на контрасті речей, Вест Гем Юнайтед міцно сидять на самому дні турнірної таблиці з усіма програними матчами, відповідним нулем пунктів, найменшою кількістю забитих і найбільшою пропущених. Отакі от, висловлюючись ідеологічно, "два світи - два способи життя!".
Цікаво, що у неділю, гуляючи у Кінґстоні на Темзі - мальовничому південно-західному передмісті Лондона, переходячи тут ж таки Темзу, я зауважив, що просто на мене мостом йде ані хто інший, аніж Авраам Ґрант, нинішній тренер отих невдах зі східного Лондона - Вест Гем Юнайтед.
Свого часу навіть подейкували, чи ж ізраїльский фахівець не очолив би чи то Динамо-Київ, чи то збірну України. Того не сталося, але повертаючись до пана Ґранта, який цілком у передбачувано похнюпленому вигляді брів собі у напрямку королівського парку Гамптон Корт, я так ще подумав, а що це пан Ґрант тут нас робить, чи ж раптон не вирішив він бува перекваліфікуватися на місцевий напівлюбительський ФК Кінґстоніан?
Та судячи з того, що він просто відірвався від групи ще не менш стурбованого вигляду 5-6 чоловіків, попереду в нього були, можливо, якісь серйозні розмови, цілком ймовірно про майбутнє працевлаштування. Може, ми скоро почуємо новини? Знов-таки, запитання дещо риторичне...
