Англійська Прем'єр Ліґа вирушила у новий сезон
|2010-08-17, 18:58
От і сталося, чого чекалося! Врешті, після традиційного синдрому "футбольного недоїдання" по завершенні чемпіонату світу у Південній Африці, англійські вболівальники та всі, хто переймається або просто стежить за викрутасами сезону в англійській Прем'єр Лізі, можуть зітхнути спокійно. Почалося! Та ще й як! Таке враження, що й самі гравці Прем'єр Ліґи зголодніли за тим самим, за чим зголодніли уболівальницькі маси. Найперший тур Прем'єр Ліґи подарував і розгромні рахунки вдома і на виїзді, і неймовірні успіхи абсолютних новачків, і заслужені перемоги маститих, і нульові нічиї на будь-який смак.
Відкриттям англійської Прем'єр Ліґи сезону 2010-2011 став матч у північному Лондоні, де Тотнем Готспер приймали нині чи не найбагатший клуб Англії - Манчестер Сіті.
Ясна річ очікувань від цієї гри, що піднімала завісу над сценою нового сезону, не бракувало. Вже вкотре доволі грошовиті власники Ман Сіті обіцяють і призові місця, і Ліґу Чемпіонів, потрушуючи уяваними пачками нафтодоларів з Перської затоки, а воно якось не матеріалізується. Обіцянки та проекти відповідно переходять до сезону нового.
І тут, власне, варто додати, що саме північно-лондонці зі Сперз, як скорочено звуть Тотнем Готспер в Англії, насамкінець минулого сезону не пустили Манчестер Сіті до Ліґи Чемпіонів, або ж принаймні до її кваліфікаційного раунду, перемігши Сіті на їхній манчестерській галявині, вирвавши з-під носа у небесно-блакитних оте омріяне четверте місце Прем'єр Ліґи, яке в Англії дає право грати у кваліфаєрах до Ліґи Чемпіонів.
Лише цей факт уже підстьобував манчестерців до бою. Але вийшло так, що, якби не якесь магічне вміння кіпера Сіті Гарта відбивати у карколомних стрибках будь-що, що летіло у бік воріт Ман Сіті, і цього разу Сперз довели б свою вищість над манчестерцями. Нульова нічия у матчі на стадіоні "Вайт Гарт Лейн" лише свідчила про якусь космічну невдачу Тотнема, радше ніж про рівну боротьбу на полі.
А вже чверть години по тому, як завершилась увертюра у північному Лондоні, вибухнула і більша кількість прем'єрліґових гармат.
Попервах відзначимо головну сенсацію початкової стадії Сезону 2010-2011. Коли у перерві після перших таймів відбувалась так звана перекличка між стадіонами, рахунки здебільшого були або нульові, або мінімальні.
І тут надійшло повідомлення з півночі Англії, де на виїзді у місті Віґан проти місцевого Атлетика грали цілковиті новачки подібного щаблю англійського футболу - клуб з північного заходу Англії Блекпул.
Тут справді у повітрі й відповідно на вустах з'явилося слово "сенсація". Після перших 45 хвилин гри гості і новачки (або ж "хлопчики для биття", "помаранчі", "віслючки" і як там ще зневажливо називали клуб з Блекпула) вели у рахунку 0-3!
Тут додам, що Блекпул зачепилися за Прем'єр Ліґу в останню мить, посівши 6 місце у Першій лізі, яка в Англії називається The Championship, що у свою чергу дозволило їм грати у матчах серії плей-офф, розігруючи третю вакансію у Прем'єр Лізі. Дехто каже, що Блекпул взагалі випадково залетів до Прем'єр Ліґи і так само легко з неї і вилетить. Тут також варто згадати, що всі попередні підвищення у класі клубу з приморського містечка Блекпул відбувалися лише через плей-офф і НІКОЛИ через посідання першого або другого місця!
Ба більше, ціле, скажімо так, курортне містечко Блекпул в Англії сприймається, як щось таке несерйозне, де люди носять кумедні капелюхи з написами на зразок "Поцілуй мене з розбігу!", катаються на американських гірках та віслючках над морем. Відтак, саме таке ставлення було й до несподіваної появи Блекпула поміж, сказати б, "дорослих хлопців." Отож ще більшою несподіванкою став справжній розгром 0-4, що його влаштували блекпульці, добре що не найсильнішому, але й не найслабшому клубові Прем'єр Ліґи!
Втім, 0-4 не був найбільшим рахунком стартового туру англійської Прем'єр Ліґи. Або ж, скажімо так, він ним би був, якби не чемпіони минулого сезону - Челсі. Так "сині" (яких в Україні з чиєїсь, скажімо так, не зовсім кваліфікованої подачі звуть "аристократами" - повірте мені, це зовсім не так!) і надалі ведуть серію приголомшливих перемог на власній арені Стамфорд Бридж.
У дебюті нового сезону жертвами "синіх" стали новачки Прем'єр Ліґи - клуб з Бірмінґгемщини - Вест Бромич Албіон. При цьому треба сказати, що перший тайм завершися з рахунком 2-0 на користь Челсі. А от вже у таймі другому "сині" розперезалися не на жарт. Зрештою перший матч повернення Вест Бромича до Прем'єр Ліґи отримав розгромний присмак - 6-0.
З великих рахунків дебютного туру Прем'єр Ліґи згадаю ще домашню перемогу бірмінґгемської Астон Вілли над східно-лондонцями з Вест Гем Юнайтед 3-0. Принагідно додам, що ця перемога з великим рахунком у самому Бірмінґгемі сприймається з подвійною радістю, бо ж буквально за 5 днів до старту нового сезону клуб залишив головний тренер - північно-ірландський фахівець Мартин О'Нил.
Таким чином стартувавши без генерала, астонвільське футбольне військо переконливо виграло свою першу баталію.
Тут, так само говорячи про головного тренера Астон Вілли, просто не можу не втриматись, аби не поділитися новиною з серії науково-фантастичних. Виявляється, що ані хто інший, аніж Дієґо Армандо Марадона, принаймні згідно з його аґентом, висловив жваве бажання очолити англійський клуб з Бірмінгема! Подібний сценарій виглядає, як щось таке потойбічне, беручи до уваги оту Mano de Dios - сумнозвісну "Руку Бога", або ж гол, що його забив рукою Дієґо Армандо у матчі проти збірної Англії у такому далекому 1986 році на чемпіонаті світу у Мексиці. Мушу цілковито запевнити, що в Англії цього не забувають і не забудуть!
І от на видноколах, хоча б і туманно, але таки постає можливість того, що ота "Рука Бога" таки приїде до Англії і стане тренером одного з середняків Прем'єр Ліґи! Хто може у це повірити? Я, чесно кажучи, не належу до тих, хто вірить. Хоча, якщо чесно, я просто переконаний, що поява Марадони біля керма Астон Вілли збільшило б загалом інтерес до англійської Прем'єр Ліґи може навіть вдесятеро у глобальному вимірі! Отож, а чом би й ні?!
Ну й на самий десерт стартового туру Прем'єр Ліґи у манчестерському "Театрі Мрій", як називають принаймні уболівальники Манчестер Юнайтед свій стадіон Олд Траффорд (як називають його фани інших команд, оповім якось потім), відбувся чи не найцікавіший матч дебютного туру.
Манчестер Юнайтед приймали Ньюкасл Юнайтед. Від певного часу, ще з кінця 90-х років минулого століття, матчі цих клубів з півночі Англії супроводжує крилата фраза колишнього гравця та тренера Ньюкасла - легендарного Кевіна Кіґана, коли у розпалі суперечки з тренером манчестерців Алексом Ферґюсоном у прямому ефірі вигукнув з притаманними йому емоціями і північно-англійський акцентом: "I would luv it if we beat them!" - "Я б просто жадав би, аби ми їх (Ман Ю) перемогли!". Звісно, головний наголос тут був на слові "love" "жадав би" яке й було вимовлено з прекрасним північним акцентом - "luv".
Так от це до певної міри й відображує атмосферу матчів Манчестер Юнайтед та Ньюкасла. Цього разу, втім, різниця у класі кидалась у вічі буквально з першої хвилини. Таким чином Ман Юнайтед спокійно поклали два голи Ньюкаслові ще у першому таймі, а вже насамкінець гри невтомний і вічномолодий, майже 37-річний нападник "червоних дияволят" забив третій і останній гол у цьому матчі.
Таким чином - 3-0 на користь Ман Юнайтед і потужна фрустрація ньюкасльців на своїх перших кроках повернення до Прем'єр Ліґи.
Отож, початок такий, що більш, ніж інтригує. Попереду цілий сезон - далі буде!
