Архіви 2011-04

Андрій Дегелер цікавиться, чи є в українській мові слово "чашка", бо хтось йому сказав, що це росіянізм, а потрібно вживати лише "філіжанка".
Ті, хто таке каже, помиляються.
Чашка - це невелика посудина, здебільшого з порцеляни або фаянсу, з якої п'ють чай, каву та інші напої. А з філіжанки, як правило, п'ють тільки каву, рідше чай.
Переносно "чашка" вживана в ботаніці, анатомії, інших галузях науки, а "філіжанка" використовується лише в прямому значенні.
Порівняймо: "Доктор прихилився над своєю філіжанкою, помалу систематично пив каву" (Іван Франко); "У білій каплиці, де в кам'яну чашку стікала цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки" (Михайло Коцюбинський); "В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять?" (Уляна Кравченко); "Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу" (підручник); "Надколінна чашка - пласка округла кістка перед нижнім кінцем стегна".
Радіослухачка Ірина запитує: як потрібно відмінювати прізвища Воробей, Соловей, Лебідь? Оскільки прізвища відмінюються так, як і загальні слова української мови, то маємо такі форми: родовий відмінок - Вороб'я, Солов'я, Лебедя, орудний відмінок - Вороб'єм, Солов'єм, Лебедем і так далі. Написання типу Воробея, Соловея, Лебідя суперечать нормам української морфології, якщо навіть їх можна побачити на сторінках окремих видань.
Чи правильно казати "Слухаю передачі цілий час" замість "увесь час"?
Серед багатьох значень прикметника "цілий" є й таке - "увесь від початку до кінця", якщо йдеться про проміжок часу або простору. Кажемо: "цілий день", "цілу ніч", "цілий рік", "цілий вік", "цілий світ" поряд із "усю ніч", "увесь світ", "увесь рік" тощо. Тож паралельно з "увесь час" можна казати "цілий час".
Як українською мовою потрібно казати - "вирушати" чи "відправлятися", "спричинити щось" чи "спричинитися до чогось"? Із двох синонімів "вирушати" й "відправлятися" поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: "Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки" (Олесь Досвітній); "Перша кінна вирушила походом на південь" (Олесь Гончар).
"Відправлятися" вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати "відходить". "Спричинити що" і "спричинитися до чогось" - вислови рівнозначні. То можна вживати їх обидва. Наприклад: "Він прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричинює клопіт" (Григорій Тютюнник); "Інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха - гори оголюються і на камені вже нічого не росте" (Михайло Чабанівський).

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Нещодавно у світі відзначали День птахів. Хочу сказати кілька слів про свійських птахів, яких вирощують на м'ясо та для одержання яєць. Це кури, качки, гуси, індики.
Курка. Назва цього птаха походить від "кур", рідше вживаного синоніма слова "півень", яке зводиться до праслов'янського "kurъ", утвореного за допомогою суфікса "р" від звуконаслідувального вигуку "ку".
Самець курки - півень. Його назва походить від "піти" - рідше вживаного синоніма слова "співати".
Діти курки та півня - курчата, курчатка. В однині - курча, курчатко. "Курка" й "півень" увіходять до багатьох словосполучень фразеологічного типу. "Грошей і кури не клюють" - дуже багато грошей. "Кури загребуть когось" - зникне безслідно хтось. "Курям на сміх" - про щось безглузде. "Кому що, а курці - просо", "Голодній курці просо на думці" - про людину, яка весь час думає тільки про одне. "Мокра курка" - жалюгідна, нерішуча людина. "До третіх півнів" - до пізнього часу. "Ходити півнем (півником)" - ходити набравши бадьорого вигляду, ходити з погордою. "Пустити півня" - зірвати голос під час співу. "Пустити червоного півня" - підпалити комусь хату. "Наше діло півняче - прокукурікали, а там хоч і не розвидняйся" - про формальне ставлення до своїх обов'язків.
Качка. Самець качки - качур. Діти - кача, каченя, каченятко. У множині -качата, каченята, каченятка. Це звуконаслідувальне утворення, пов'язане з вигуком "ках", що імітує крик качки. Інша назва самця качки - селезень. Діалектна - селех.
Гуска і гусак - назва зводиться до праслов'янського "gǫsь", спорідненого з давньоверхньонімецьким "gans", давньоіндійським "hanisá", грецьким "χην" з тим самим значенням. У фразеологізмах "гуска" вживається так: "Як з гуски вода" - усе байдуже комусь. Наприклад: "Ми вибігали босоніж надвір і в дощ, і в мороз. І все сходило як з гуски вода". "Гусяча шкіра" - шкіра, вкрита малими пухирцями, що з'являються від холоду або нервування. "Сичить, як гусак" - про людину, що шепоче якісь неприємні речі. Індик - його фонетичні варіанти "инд", "индор", "индюр", "гиндик", "їндик". Назву запозичено з новолатинської мови. Новолатинське "indicus" є субстантивованим прикметником, що постав з вислову "pavo indicus" - індіанський півень. Назва зумовлена тим, що індика завезено в Європу з Америки, яку називали також Вест-Індією, тобто Західною Індією. Самиця індика - індичка. Їхні діти - індичата, індиченята, індиченятка. Вислови: "Надиматися, як індик", або "індичитися" - бундючно поводитися. "Посиніти, як індичка в сльоту". "Я йому про індики, а він мені про кури дикі" - про неадекватну реакцію когось на те, що йому каже співрозмовник.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Вітаю вас, шановні радіослухачі! Ви ставите багато запитань щодо культури мовлення на різних рівнях. Багато радіослухачів у своїх листах нарікають на помилки в мові радіо- й телепередач, особливо в рекламі. Неможливо слухати оті "пАдагри", "інциНденти", прізвища на кшталт "БуднІк", "СкрипнІк", "БЄліч", "КлІмчук" тощо замість "подагра", "інцидент", "Будник", "Скрипник", "Білич", "Климчук".
На телебаченні пішли ще далі. В одній із реклам син питає батька: "Папа!.." (української мовою треба казати "тато", бо "Папа" в Римі). Отже: "Папа, чому мама не п'є кави?" А батько у відповідь: "Бо чай бодрить твою мать!" Українською мовою треба казати "бадьорить". Але в рекламі вживають навмисне "бодрить", яке фонетично ближче до вульгарного російського слова. Там можна почути, що нирки чи камені в нирках "шалять замість "пустують" , що переносно має означати "турбують".
Або таке: "Охоронці, крім президентської свити, нікого всередину не пускали". "Цікаво, хто бачив якогось президента в селянській свиті?» - запитує радіослухач. А чого варта словосполука "рослинна олія"? Адже олія буває тільки рослинна.
"Свита", як відомо, це довгополий одяг із грубого сукна. Наприклад: "Добра свита та не на мене шита" (прислів'я). А те, що мав на увазі журналіст, зветься "почет" (у родовому відмінку "почту") - особи, що супроводять поважну персону.
Запитують, чи мають рацію депутати Верховної Ради, коли кажуть: "Цим законом ми можемо вирішити таку проблематику"? Не мають. "Вирішують", а ліпше - "розв'язують" "проблему", "проблеми". А "проблематика" - це сукупність проблем.
"Новела" - крім значення "невеликий художній твір", має ще й таке: "новий закон, яким до чинного законодавства вносять зміни чи доповнення". Тож у Верховній Раді мають підстави використовувати це слово.
Чи правильно казати: "В Єгипті відбулися сутички"? Українською мовою потрібно казати "В Єгипті сталися сутички".
"Чи є в українських засобах масової інформації редактори?" - запитують радіослухачі. Шановні добродії, про перелічені вами помилки та про багато інших я неодноразово згадував, проте хура й досі там. Тому запитую разом з вами: "Чи є редактори в засобах масової інформації?"

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Радіослухачка Тетяна запитує: як треба казати - Берестейський чи Брестський договір? Берестя - історична назва сучасного міста Брест, яке входить тепер до складу Білорусі. Першу згадку про Берестя знаходимо в літописі 1019 року. Берестейщина, Берестейська земля - українська етнічна територія, яка входила до складу Володимиро-Волинського князівства. У 1320 році місто захопила Литва й перейменувала його на Брест. На початку 19-го століття місто дістало назву Брест-Литовський. За третім поділом Польщі 1795 року Брест відійшов до складу Російської імперії. Тут 1918 року підписано Брестський договір між радянською Росією та Німеччиною. У 1919-39 роках Брест був під владою Польщі. 1939 року Берестейщину приєднано до Білоруської РСР, українців, що мешкали там, записали білорусами. Отже, на час підписання договору місто звалося вже не Берестя, а Брест. Тому, договір - Брестський.
Семен Доля цікавиться: як треба відмінювати назви міст на кшталт Лондон, Париж?
У суперечці панів Долі та Цюпина я на боці останнього. Пояснюю, чому.
Однією з привабливих рис будь-якого правопису є менша кількість винятків. За вельми критичного ставлення до нині чинного правопису і за великої поваги до словника Григорія Голоскевича все-таки маємо тепер дуже добре правило: назви країн у родовому відмінку закінчуються на "у", "ю", а назви міст - на "а", "я".
Наприклад, "Азер-бай-джан". Розділяю цю назву на склади, бо в нас досі, як і раніше, багато хто не вміє її вимовляти. Покійний Брежнєв казав "Айзейбарджан", Горбачов - "Азейбаржан", інші ще якось. Отже, "Азербайджан" - "Азербайджану", "Іран" - "Ірану", "Ізраїль" - "Ізраїлю", але "Лондон - Лондона", "Париж - Парижа", "Марсель - Марселя", "Трускавець - Трускавця".

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?