Наші класики писали "етер", "катедра", "Атени".
|2010-11-02, 13:23
Сьогодні я відповідаю на запитання Кирила Булкіна, який пише, що у приватному листуванні користується нормами Харківського правопису. Водночас пан Булкін пише про сумніви щодо використання деяких його норм у ширшому вжитку. Моввляв, чи це не дратуватиме якусь частину суспільства.
Щодо харківського правопису. Коли правописна комісія на чолі з членом-кореспондентом НАН України Василем Німчуком готувала пропозицію до перевидання "Українського правопису", то взяла правопис 1928 року за основу, бо то був перший загальноукраїнський правопис, в опрацюванні якого брали участь видатні українські мовознавці.
Більшість із них репресовано більшовицьким режимом. Але дещо з того правопису на сучасному етапі вже неприйнятне. Зокрема, пом'якшення "л" у словах типу кляса, клюб, бльокада. Або написання на кшталт Керчь, Обь з м'яким знаком тощо.
Проте я радий, що у приватному листуванні, у своїх книжках ви користуєтеся харківським правописом.
Ваші побоювання щодо від'ємної реакції людей на той правопис - перебільшені.
Нині чинний правопис не такий уже й традиційний. Ця традиція тягнеться від сумнозвісного 1933 року.
А наші класики писали: "етер", "катедра", "Атени", "Демостен", "Голгота", "міт", тобто, звук "th" послідовно передавали через "т", а не через "ф".
Леся Українка, наприклад, у драматичній поемі "Оргія" писала: "Навчитись мовчки доброї вимови, того б і Демостен не доказав". Або ще з цього ж твору: "В Атенській академії купити двох лавреатів можна за обол" . Ми маємо Агатангела - не Агафангела Кримського, Тадея - не Фадея Рильського. В українському народі широко вживані імена Текля, Тодось.
А Феклами й Феодосіями людей називали попи Московської православної церкви.
Кирило Булкін запитує ще, чи правильно писати в непрямих відмінках Київа, Київу, Київом?
Неправильно. Хоч так і пише Герой України Євген Сверстюк, на якого посилається пан Булкін. За фонетичним законом нашої мови пишемо і вимовляємо Київ - Києва, бо якщо Київа, то тоді треба і Львіва, Харківа, Чернігіва.
КоментаріЗалиште допис
Дякую за відповідь, пане професоре!
Я якраз зараз вивчаю грецьку мову і помітила, що часто звук "th" у сучасному українському правописі передають через "ф", а інколи через "т". Зараз просто випали з голови приклади, але їх достатньо багато (таж математика). І напрошувалось природнє питання, чому такі подвійні стандарти? Основа то один і той самий звук. Дякую за цікаву інформацію і відповідь на ще не озвучене питання.
Маленьке питання. Може доречніше замість слова "від'ємна" використовувати "негативна" реакція? Якось звичніше використовувати "від'ємна" у математичному лексиконі.
Ще дозволю собі коментар, бо як вже казала, що вивчаю грецьку. Багато імен та й просто слів прийшли з цієї мови в українську. Та є у грецькій такий звук як η - «іта». На сьогдні читається як «і», чим ускладнює відчуття коли як писати, бо на слух «і» може передаватись у написанні «η» (іта), «ι» (йота) та «υ» (іпсілон). Підказкою може бути знання романських мов, наприклад англійської. Там звук, що позначався η - «іта» чомусь стали передавати буквою «е» латинського алфавіту. У слов’янських мовах при прямому запозиченні слів зберегли грецьку вимову: Ісус (англ. Jesus), Михаіл (Michael), тощо. Слід зазначити, що коли грецькі слова приходять до нас через латину, то «е» вже залишається (τηλεφωνο - telephone - телефон). Сюди ж віденосяться Αθηνα – англ. Athens. І тут постає питання як таки правильно писати: Афіни, Атени чи Атіни?