Про "пошлость" - як "вульгарність і банальність"
|2010-07-16, 13:45
Українські засоби масової інформації частіше, ніж треба, вдаються до застарілого й рідко вживаного дієслова "ратувати". В одному з газетних текстів читаємо: "Він ратує за створення фонду універсальних послуг".
Замість "ратувати за щось" у сучасній українській літературній мові треба казати "обстоювати щось" або "наполягати на чомусь". Наприклад, "Максим Рильський твердо обстоював збереження традицій класичної літератури і в галузі форми". (З журналу). "Громада наполягала на своєму". (Іван Нечуй-Левицький).
"Які в нас можуть бути протиріччя? Особисті бажання треба залишати вдома, а на роботі дотримуватися закону", - розповідає один із політиків. Замість невмотивованого іменника "протиріччя", який не має словотвірного гнізда, українська мова віддає перевагу слову "суперечність", від якого походять "суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечність, суперечливо". Наприклад, "внутрішні суперечності між сторонами спільного підприємства вийшли назовні!". Тож у наведеному уривку тексту "протиріччя" має бути виправлене на "суперечності".
Ще слухачі запитують, чи можна вживати щодо Києва та інших міст (коли йдеться про футбольний чемпіонат ЄВРО-2012) вислів "приймаюче місто". Не можна й не треба, бо це суперечить морфологічній нормі української мови. Це не термін, де не використовують описових зворотів. Цілком нормально сказати "місто, яке приймає", "місто, де відбудеться" і т.д.
Так само в посвідченнях про відрядження треба писати не "приймаюча сторона", а "сторона, що приймає". Ще запитують, як перекласти вислів "зажравшиеся чиновники". Я пропоную перекладати так: "зажирілі чиновники". Це не дослівно, але зміст відтворює точно. Російське "пошлость" і "пошлый" треба перекладати кількома синонімами залежно від контексту: "вульгарний, банальний, непристойний". А іменник "пошлость" - як "вульгарність, банальність, непристойність".
