Ректор УКУ скаржиться на СБУ

Ректор Українського католицького університету Борис Ґудзяк під час інтерв'ю Бі-Бі-Сі цього тижня про одну з тем у міжнародних новинах поскаржився на надмірну увагу з боку Служби безпеки України.
Цей керівник одного з провідних і чи не єдиного з незалежних від держави українських вищих начальних закладів бідкався через проблеми з телефонним зв'язком, що на його думку можуть бути спричинені прослуховуванням його розмов, і переповів про візит представника СБУ та не дуже приємну розмову.
Кількома днями після розголосу про непорозуміння в університеті речниця СБУ підтвердила, що працівник служби безпеки дійсно відвідував кабінет ректора УКУ у Львові, але стверджувала, що такий візит і вимоги до керівництва університетів, аби вони застерігати студенів від протиправних дій, а фактично від участі в політичних акціях є, як було сказано, нормальною і законною практикою СБУ.
Так воно, напевне, і є - не протизаконно і, ймовірно, звично для Служби безпеки.
Для тих, хто не знайомий з корінням таких звичок, пропоную маленьку студентську розповідь з недалекого минулого.
Рання осінь1990 року. Студенти одного з ВУЗів їхали на сільськогосподарські роботи у Миколаївську область. Радянська система ще існувала і без примусової напівдармової праці колгоспи не могли збирати врожай, хоча і це не допомагало заповнити порожні полиці крамниць.
Але у повітрі вже віяло змінами. На перших місцевих виборах у низці областей перемогли кандидати від НРУ. Львівські, Івано-Франківські, Тернопільські та Рівненські ради першими підняли синьо-жовті прапори.
Український прапор студенти привезли з собою на Миколаївщину і підняли на щоглі над гуртожитком - колишнім піонерським табором.
Напевне у діях студентів було більше дитячої задерикуватості ніж політичної свідомості, але місцева влада сприйняла це набагато серйозніше, як спробу підбурювання місцевого населення.
Проявів непокори владі не було, але деякі місцеві водії спеціально змінювали свій щоденний маршрут і возили з собою цікавих, щоб подивитися на дивину і з'ясувати: коли ж студентів змусять прапор зняти?
Першим прийшов найголовніший господар - голова колгоспу і наказав «флаг зняти». Реакція підлітків була передбачуваною: голові сказали, що його це не повинно турбувати.
Голова більше не приходив, але натомість прийшов досить молодий чоловік у костюмі, який назвався працівником КГБ.
Він був набагато приємніший за насупленого голову колгоспу, розмовляв освіченою українською мовою освіченої людини і взагалі випромінював стриману приязність.
Працівник висловив розуміння студентських юних поривів. Навіть сказав, що не має нічого проти синьо-жовтого прапора, але «маленька неприємність, це не узаконена символіка.»
Але студенти вперлися, працівник КГБ помітно роздратувався і почав говорити, що дбає лише за правопорядок та безпеку самих же впертих студентів.
Працівник пішов - прапор залишився. Але не надовго. Наступного дня, коли у гуртожитку залишилися лише кілька чергових дівчат, з'явився загрозливого вигляду чолов'яга, зірвав прапор, запхав у кишеню і зник.
Згодом місцеві селяни розповіли, що для «брудної роботи» винайняли місцевого розбишаку-алкоголіка, який за півлітра самогону зробив усе, що йому сказали.
Коли приязні застереження не діяли, КГБ не гребувало і брудними руками.
Іншого прапора студентам у степах на Миколаївщині узяти було ніде.
Але минуло не так багато часу, і КГБ в Україні було перейменоване в СБУ, а синьо-жовтий прапор напевне прикрашає будівлю ввічливого, але дієвого працівника КГБ, а тепер СБУ, на Миколаївщині.

КоментаріЗалиште допис
Нас знову хочуть загнати в минуле.