Архіви 2011-01

Перекладачі. Хто вони? Де вони навчаються? Чи є спеціальні високопрофесійні програми навчання для перекладачів? На ці та інші теми я розмовляв з професором, доктором наук Єлизаветою Табаковською - завкафедри ЮНЕСКО Ягеллонського університету в Кракові.

- Це ініціатива понад десятилітньої давності, з якою виступила Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО. Щоб оживити співробітництво між науковими осередками, на базі вишів з різних країн світу, створено мережі кафедр, які б досліджували різноманітні теми. Одним з цих питань є переклад і перекладознавство.

- Коли було засновано краківську кафедру ЮНЕСКО?

- Роботу в цій сфері започатковано ще у дев'яностих роках. Однак офіційно кафедру відкрито в 2002 році на основі угоди між ректором Ягеллонського університету та генеральним директором ЮНЕСКО. Хоча в даний час у Польщі є декілька кафедр ЮНЕСКО, лише наша займається проблематикою перекладознавства.

- Тобто? Чим займається кафедра?

- Попри наукову роботу у сфері перекладознавства, на кафедрі ЮНЕСКО можна здобути освіту професійного перекладача. Саме це є нашим основним напрямком роботи - підготовка висококваліфікованих фахівців.

- За якою програмою навчаються майбутні перекладачі і хто її розробляв?

- Роботу над програмою навчання перекладачів ми розпочали ще у 1995 році. Саме тоді польський Сенат дозволив нам відкрити післядипломне навчання для перекладачів. Перші програми опрацьовували мої колеги з англійської філології. Невдовзі було розроблено окремі програми для навчання усних і письмових перекладачів. Під час цієї роботи ми керувалися директивами Європейського Союзу. Завдяки цьому наша кафедра є членом мережі European Masters. У даний час ми є єдиним польським виш-ом у цій організації.

- Чи кафедра є потрібною?

- Звісно, що так. Адже спершу наша кафедра існувала суто на папері. Ми не мали штату працівників і своїх приміщень. Навчання відбувалося на базі інститутів іноземних мов Ягеллонського університету. Зацікавлення нашими програмами з боку студентів підтвердило доцільність існування такого напрямку освіти, і в даний час ми працюємо як окрема наукова одиниця.
Чи потрібна? Наша кафедра є особливою. За профілем вона дещо схожа до Варшавського інституту прикладної лінгвістики. Однак наша авторська програма навчання є нашим основним козирем. Завдяки досвіду і високому рівню ми готуємо фахівців не лише для польського ринку, а для європейського. Наші випускники зараз працюють у ряді європейських установ.

- Перекладачів яких мов готує кафедра?

- Окрім англійської, німецької і французької, ми навчаємо перекладачів італійської, іспанської і російської мов. У 2010 році нашу програму доповнила українська мова.

- Звідки взялася ідея підготовки україномовних перекладачів?

- Це спричинено географічними, політичними і суспільними потребами. Додатковим аргументом є те, що в Ягеллонському університеті успішно працює кафедра україністики. Випускники кафедри зацікавлені у тому, щоб здобути спецосвіту і таким чином збільшити свої шанси на перекладацькому ринку.

- Я часто зустрічаюся з думкою, що польські виші не в змозі підготувати хороших перекладачів?

- Так, це правда. Адже філологічні інститути мають інші програми навчання, які не забезпечують спеціалізованої перекладацької практичної підготовки. Виші займаються масовою освітою, а підготовка окремого перекладача вимагає індивідуального підходу.

- Хто веде заняття на кафедрі ЮНЕСКО?

- Всі наші наукові співробітники є одночасно професійними перекладачами різних мов. Це головна умова, яку ми встановили від самого початку. Я особисто також займаюся перекладацькою діяльністю.

- Чи на кафедрі можуть навчатися студенти з України?

- Звісно. В даний час ми маємо студентів з різних країн, зокрема і з України. Наша програма передбачає індивідуальний підхід до кожного студента, беручи до уваги його мовні здібності. Тому я щиро запрошую всіх тих, хто зацікавлений здобуттям магістерської і післядипломної освіти на кафедрі ЮНЕСКО.

- Дякую за розмову.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

2000 року в Польщі було створено Українсько-польську колегію за участю університетів двох країн. Засновниками колегії були два польських університети і три українські - Львівський національний університет ім. Івана Франка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

За президентства Віктора Ющенка питання про створення спільного університету активно вирішувалося. Упродовж 2008-2009 років узгоджено проект міждержавного договору. Однак після зміни варти на Банковій нова влада вирішила переглянути документ. Україна відмовилася від спільного фінансування вишу, одночасно вимагаючи посилення впливу на його діяльність. Це були «гальмівні умови», і заздалегідь було відомо, що Польща не погодиться на такий варіант.

Офіційний Київ, вустами Володимира Семиноженка стверджує, що «через непрофесійні дії тодішнього уряду підписання угоди було перенесено на невизначений термін». Згідно з інформацією польського Міністерства закордонних справ, цього не станеться протягом кількох найближчих років. Оскільки уряди двох країн не змогли домовитися про статус і діяльність колегії, кількість членів проекту зменшилася, і в даний час залишилися тільки університет ім. Марії Кюрі-Склодовської і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Ніщо не провіщає, щоб у майбутньому ситуація покращилася. Ні Віктор Янукович, ні Броніслав Коморовський не є прихильниками міцного українсько-польського співробітництва. Між двома країнами все більші розходження. У політичному і освітянському плані Україна пішла на схід, а Польща на захід.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Через тиждень після оприлюднення висновків слідства російського Міждержавного авіаційного комітету (МАК) польський уряд запропонував свою версію подій. Під час брифінгу, який транслював у прямому ефірі державний інформаційний канал TVP Info, міністр внутрішніх справ Єжи Міллер презентував запис розмов екіпажу президентського літака з диспетчером військового летовища під Смоленськом. Єжи Міллер є головою держкомісії, яка веде власне слідство авіакатастрофи президентського лайнера.

Прес-конференція урядової комісії, Сайт прем"єр-міністра Польщі

На основі оприлюднених записів розмов між екіпажем Ту-154М і диспетчером виявлено, що росіяни не могли заборонили польському літаку з президентом на борту приземлятися. Адже Лех Качинський прямував на урочисті заходи, що мали відбутися на кладовищі в Катині. Хоча диспетчери були проти приземлення лайнера за таких погодних умов, однак дозволили виконати пробний маневр, тобто сходження до 100 метрів, але в жодному разі не посадку. Польський екіпаж отримав однозначну інформацію про те, що на летовищі у Смоленську немає мінімальних метеоумов для здійснення посадки. Капітан президентського повітряного судна прийняв рішення про пробний захід. Оскільки раніше приземлився літак Як-40 з польськими журналістами на борту, російські диспетчери дійшли висновку, що поляки мають новітні технології, які дозволяють приземлятися, попри густий туман. Таку інформацію оприлюднив польський представник при МАК Едмунд Кліх, пояснюючи, чому саме російська сторона могла погодитися на здійснення посадки. Це виникає також із стенограми розмов російських диспетчерів. Польський борт заздалегідь отримав інструкцію про сходження як мінімум до 100 метрів і відліт на запасний аеродром, якщо посадка не буде можливою.

Як випливає з даних польських слідчих, пілоти йшли на посадку за допомогою автопілота. Проблема у тому, що на смоленському летовищі не встановлено наземного обладнання систем посадки міжнародної системи ILS. Тому автоматичний підйом літака в останню мить за допомогою бортового обладнання не вдався. Було занадто пізно.

Оскільки МАК назвав основною причиною психологічний тиск на екіпаж літака, польська сторона вирішила застосувати такий самий прийом. Під час прес-конференції Єжи Міллер констатував, що на роботу диспетчерів у Смоленську чинили тиск їхні керівники з Москви. Адже Смоленськ не хотів спочатку погодитися на приземлення і зробив це лише після наказу з Москви. Однак варто звернути увагу на те, що остаточне рішення про посадку прийняв польський екіпаж, попри попередження про відсутність відповідних погодних умов. Польський оглядач і автор книжки «Останній рейс» Томаш Бялошевський вважає, що пілоти не мали права йти на посадку за таких погодних умов. Помилкою було також зниження літака до 100 метрів.

Під час брифінгу урядової комісії і засідання у польському парламенті, яке відбулося цього дня за участю парламентаріїв, представників уряду і прокуратури, стало відомо, що Росія поінформувала Польщу заздалегідь про те, що летовище під Смоленськом не відповідає міжнародним стандартам і не може приймати делегації високого рівня. Незважаючи на це, польська сторона звернулася з проханням надати таку можливість з огляду на урочистості у Катині.

Поляки не погоджуються з результатами російського слідства. Також не подобаються їм вступні висновки польської урядової комісії, які підтверджують тезу МАК про відповідальність пілотів. Імовірно уряд Дональда Туска заплатить за це під час цьогорічних парламентських виборів. Адже тільки протягом останнього тижня його партія «Громадянська Платформа» втратила майже 5%. Стільки ж здобула опозиційна партія «Право і Справедливість», яку очолює брат-близнюк покійного президента Ярослав Качинський.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

«Безпосередніми причинами катастрофи були: нездатність екіпажу ухвалити вчасне рішення щодо посадки на запасному летовищі, незважаючи на вчасне попередження щодо погоди на летовищі «Смоленськ-Північний», де видимість була нижче допустимої. Зниження, без візуального контакту з поверхнею, до висоти менше ста метрів». Такі висновки представив минулого тижня російський Міждержавний авіаційний комітет (МАК) в рамках остаточної доповіді про причини авіакатастрофи літака з президентом Лехом Качинським на борту. Документ, на який вже давно чекали поляки, не сподобався польській опозиції і деяким урядовцям. Однак не має однієї виваженої позиції. Важко у таких питаннях бути повністю байдужим. Адже мова йде про відповідальність за життя 96 осіб, серед який глава польської держави. Ймовірно саме тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск старається грати роль дипломатичного арбітра. З одного боку, від погоджується з твердженнями МАК, з другого - захищає польську позицію, бо так треба, і так поки що можна. Адже кримінальні розслідування причин авіакатастрофи у Польщі і в Росії й досі продовжуються.

Реконструкція літака Ту-154М, МАК

МАК вважає, що цей ланцюг дій мав одну основну причину - психологічний тиск на екіпаж, що мала б підтверджувати присутність у кабіні літака головнокомандувача ВПС Польщі, в крові якого було виявлено 0,6 проміле етилового спирту. Саме це було додатковим фактором тиску на пілотів, щоб приземлитися за будь-яких обставин. Додатковим, оскільки сам список пасажирів змушував екіпаж бездоганно дотримуватися графіку приземлення. Хоча з боку президента не виявлено безпосереднього тиску, однак у минулому Лех Качинський чинив такий тиск на екіпаж під час війни в Грузії. Тоді пілоти відмовилися виконувати його усне доручення про приземлення на летовищі у Тбілісі. Лише після отримання наказу в письмовій формі літак пішов на посадку. Цей досвід пілотів також міг вплинути на прийняття рішення про ризиковане приземлення. Фахівці МАК неодмінно про це знали і використали цю інформацію під час підготовки рапорту. З відомих причин такий висновок не міг сподобатися польській стороні.

У червні минулого року представник Польщі при МАК Едмунд Кліх, який брав участь у роботі комісії з розслідування причин катастрофи президентського Ту-154М, уважав, що в катастрофі винні пілоти. Адже вони знали про те, що на летовищі біля Смоленська немає сучасної системи заходу на посадку за приладами, яка працює у міжнародних портах. Тому вони не повинні були ігнорувати сигналізації бортового обладнання і, попри густий туман, іти на посадку. Тепер же, з невідомих міркувань, Едмунд Кліх вважає по-іншому, вимагаючи додаткових пояснень.

Польська сторона, відкидаючи усі ці звинувачення, звертає увагу на відсутність у доповіді аналізу роботи російських диспетчерів. Однак зміст розмов диспетчерів з Москвою навряд чи матиме значення. Адже передаючи слідство російській стороні на основі Чиказької конвенції, Польща визнала, що це був цивільний рейс, а не військово-цивільний. У таких випадках відповідальність за посадку несе екіпаж літака, а не наземна служба диспетчерів, яка не могла заборонити посадку літака глави іноземної держави.

Один з польських пілотів, під час випуску новин, однозначно ствердив, що незалежно від статусу рейсу, відповідальним за благополучне приземлення завжди є командир повітряного судна. У випадку президентського лайнера, з інформації, що збереглася у самописцях, такої відповідальності вкрай було замало. Однак польська сторона не захоче погодитись з такою версією. Адже, крім моральної і політичної відповідальності, є також фінансова. Польський уряд ще не виплатив відшкодування сім'ям жертв авіакатастрофи військового літака КАСА, який розбився у 2008 році у Польщі.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?