Архіви 2010-03

Під звуки мелодії з фільму «Mission Impossible», на польському авіаційному підприємстві PZL Mielec, що в містечку Мельце неподалік українського кордону (140 км), недавно відбулася презентація американського військового гелікоптера Black Hawk S-70i. 20 метрів довжини та 5 метрів висоти - так виглядає «чорний яструб».

Місію виконано! Цей десятитонний гелікоптер повністю виготовлено в Польщі. Коли минулого року на підприємстві зроблено першу кабіну, мало хто сподівався, що незабаром можна буде побачити готову бойову машину. Це все-таки сталося, і поляки не приховують свого задоволення. Адже Black Hawk - це найкращий і найпопулярніший гелікоптер у світі. Ці гелікоптери є основними бойовими машинами американських повітряних сил. Вони є на озброєнні повітряних військ понад двадцяти країн.

«Чорний яструб» зарекомендував себе під час багатьох військових операцій. Американці використовували ці машини у бойових діях у В'єтнамі, а в даний час вони забезпечують військові операції в Іраку та Афганістані.

Гелікоптери Black Hawk мають не лише військове призначення. Вони використовуються зокрема під час пошукових та рятувальних робіт. На борту «чорного яструба» може перебувати навіть до 20 чоловік.

Власником авіапідприємства в Мельце є американський концерн Sikorsky Aircraft. Три року тому американці придбали його за 250 млн польських злотих з метою налагодження виробництва кабін до різних моделей гелікоптерів. Тоді ж проведено повну модернізацію підприємства. Адже до сих пір тут виробляли тільки літаки. Для забезпечення виробництва Black Hawk створено 500 нових робочих місць. Загалом на підприємстві працює 1900 чоловік.

У даний час гелікоптер готують до перевезення у Флориду, щоб провести повне тестування техніки польського виробництва. До кінця поточного року поляки планують виготовити ще два гелікоптери. Якщо тестування буде успішним, з 2012 року в Мельце розпочнеться серійне виробництво «чорних яструбів» - по 20 машин протягом року. Кожна з них - залежно від оснащення - коштуватиме від 6 до 10 млн доларів. Незважаючи на ціну, клієнтів не бракуватиме. За різними підрахунками в даний час багато країн зацікавлено в придбанні п'ятисот гелікоптерів.

До cьогодні ці гелікоптери виготовлялись тільки в США. Америка вперше погодилася перенести виробництво військової техніки до іншої країни. Це сталося завдяки хорошим політичним відносинам між Вашингтоном і Варшавою. В майбутньому кількість подібних проектів збільшуватиметься, оскільки Польща проявила себе лояльним партнером Білого Дому.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Минулого тижня у Кракові відбувся дводенний Всепольський орфографічний конкурс з української мови. Це вже вп'яте у Ягеллонському університеті зустрілися мовознавці та їхні студенти, які вивчають у Польщі українську мову. Автором ідеї та організатором цього свята є Оксана Баранівська - викладач кафедри Україністики Ягеллонського університету.

У конкурсі взяли участь в основному студенти-поляки, які навчаються в різних польських навчальних закладах, де є україністика. Серед них були також студенти, які мають українське походження, але народилися в Польщі. Так чи інакше краківський орфографічний конкурс з української мови не лякає нікого, і в цьому історичному та найпрестижнішому університеті Польщі кожен зміг перевірити свої знання з орфографії.

Всепольський орфографічний конкурс з української мови відбувся вже вп'яте. На цей маленький ювілей, як щороку, до Кракова приїхали викладачі та студенти з восьми польських вишів (9 факультетів), у яких вивчають українську мову - Вроцлав, Познань, Люблін (2 університети), Краків (2 факультети), Щецін, Варшава та Перемишль. Я розмовляв з Оксаною Баранівською - організатором конкурсу, і ось що мені пані Оксана розповіла.

П.К.: Розкажіть, будь ласка, звідки така ідея?
Оксана Баранівська: Передовсім хотілося провести якийсь захід, який зібрав би на всепольському форумі студентів-україністів і їхніх наставників. Подумала про конкурс. Щось подібне проводиться власне в Польщі - всепольський диктант (правда, не серед студентів), так само в Україні для студентів-полоністів проводять таке орфографічне змагання. До речі, проводить його Прикарпатський національний університет ім.. В. Стефаника - навчальний заклад, який свого часу я закінчила. Щоправда, наш конкурс - цей, що відбувається в Кракові, є дещо іншого формату, аніж згадані.

П.К.: Пані Оксано, як відбувається конкурс?
Оксана Баранівська: Конкурс триває два дні. Першого дня - відбірний етап: студенти пишуть орфографічні тести, за підсумками яких журі вибирає 10 найкращих. Саме ці 10 найкращих наступного дня пишуть фінальний диктант. Найкращі 3 роботи - це відповідно 1, 2 і 3 місця. Переможці отримують нагороди. Зазвичай це підручники, словники, різні посібники, довідники з української мови.

П.К.: Скажіть, будь ласка, яка мета цього конкурсу?
Оксана Баранівська: По-перше, це інтеграція студентів-україністів ї їхніх викладачів зі всієї Польщі. Їх (і нас) усе-таки не так багато, тому такі зустрічі вважаю потрібними. По-друге, це якась мотивація докласти зусиль для кращого вивчення української орфографії. І хай це спочатку орфографія, але, повірте, зацікавлення з боку студентів є неабияке.

П.К.: Чи Україна якимось чином сприяла проведенню конкурсу?
Оксана Баранівська: Поки що ні, оскільки конкурс відбувається в Ягеллонському університеті, і ми не зверталися до державних установ України. Але якби з боку нашої держави в майбутньому (навіть уже наступного року) було зацікавлення посприяти чи якось долучитися до проведення цього заходу, ми були б тільки раді.

П.К.: Які плани на майбутнє?
Оксана Баранівська: Думаю над тим, щоб розширити цей конкурс, аби це була не тільки орфографія, а наприклад ще й граматика, лексика. Організувати таку мовну олімпіаду. Але поки що це тільки плани...

На сьогодні в Польщі українську мову вивчають у дев'яти вищих навчальних закладах. За словами Оксани Баранівської, всі вони забезпечують належний рівень і фахову підготовку випускників. Щораз більшого значення набувають міжнародні конференції, організовані польськими науковими установами, що сприяє популяризації української мови та культури за кордоном.

Минулого тижня Краків перетворився в «шматочок» України. Молодь спілкувалася між собою українською мовою, аж приємно було послухати. На завершення конкурсу студенти з Любліна ставили виставу «Сватання на Гончарівці», дівчата з Познані милували слухачів чудовим співом. Доповненням стала чудова весняна погода, яку, за словами пані Оксани, вона спеціально замовила з нагоди свята української мови.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу, в цьому немає сумніву. Однак ніхто не знає, коли настане цей історичний момент. Українські політики занадто зайняті внутрішньополітичними справами, і їм не вистачає часу на поглиблення відносин з ЄС та введення реформ, які передовсім необхідні самій Україні. Незважаючи на це, українські політики інколи забувають про раціональне мислення і безвідповідально звинувачують країни Євросоюзу, що це з їхньої вини Україна до сих пір не приєдналася до цієї організації. Минулого року заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлісеєв заявив, що Україна може подати заявку на членство в ЄС у будь-який момент, оскільки є готова до цього. Однак не подає, бо не готовий до цього Європейський Союз. Було б добре почути логічне пояснення цього твердження. В чому ж полягає готовність України і неготовність ЄС?

Українські ЗМІ неодноразово поширювали недостовірну інформацію відносно перспектив членства. Минулого року газети писали про можливість вступу України до Євросоюзу тільки в парі із Молдовою. Тодішній Європейський комісар з питань зовнішньої політики і європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер спростувала цю інформацію. Адже це справа тільки ЄС і України. Кілька років тому, за президентства Леоніда Кучми, українські парламентарі пропонували інший шлях до Європейського Союзу - в тандемі з Росією. Це була як невдала, так і нереальна ініціатива. Росія ніколи не висловлювала такого бажання.

Незважаючи на різні екзотичні ідеї української політичної еліти, хотілося б знати, коли ж усе-таки Україна вступить до ЄС? За оцінками групи експертів Ялтинської європейської стратегії, яка працює під керівництвом польського європарламентарія Марека Сівця, 2020 рік - це реальний термін. Україна могла б подати заявку вже в 2011 році, під час головування Польщі в Раді Євросоюзу. Це досить оптимістичний прогноз.

На думку польського оглядача та публіциста «Газети виборчої» Марціна Войцеховського, Україна може вступити до Євросоюзу не раніше 2030 року. Це буде можливе лише за умови, що українська влада послідовно здійснюватиме реформи з метою запровадження європейських економічних та політичних стандартів. Він вважає, що за президентства Віктора Януковича буде продовжено курс на євроінтеграцію. Більше того, новий президент, на відміну від свого попередника, сконцентрується на реальному реформуванні держави, а не на заявах про європейськість українців. Такої самої думки дотримується ряд польських оглядачів і політиків, зокрема Міхал Камінський - євродепутат, палкий прихильник України. Після «помаранчевої революції» українські політики наївно вірили, що Україну приймуть у ЄС просто так. Цього не трапилось. Єдиний шлях до ЄС, за словами Войцеховського, - це реформи, впровадження яких може зайняти 20-30 років. Однак рано чи пізно Україна буде членом цієї організації.

Українські політики, правда не всі, але дехто з них, усвідомлюють собі, що Україна може наблизити термін вступу до Європейського Союзу лише шляхом реалізації в країні економічних реформ. За словами Романа Шпека, постійного представника України при ЄС у 2000-2007 роках, аби вступити до ЄС, необхідно пристосувати щонайменше 80 тисяч сторінок вітчизняного законодавства до європейського. Це вимагає насамперед бажання, відповідальності, послідовного та безповоротного прямування у визначеному напрямку і, звісно, часу. Складається враження, що протягом останніх років українська влада зосередилася тільки на бажанні, забуваючи про всі інші - важливіші - умови. ЄС не є «політичним столом», за який запрошують лише з політичних міркувань чи симпатії. Це елітна організація з чітко визначеними правилами гри. Якщо Україна не відповідатиме вимогам, встановленим для всіх членів Євросоюзу, не отримає запрошення з боку Брюсселя. І немає значення, чи країною керують про європейські чи проросійські політики, чи перший візит відбувся на Захід чи на Схід від України. ЄС, так само як українське суспільство, цікавлять виключно результати, а не наміри і обіцянки. Підвищення рівня життя населення та політично-економічна стабілізація - це передумови вступу до Європейського Союзу. На жаль, наші політики не зауважують цієї залежності і ставляться до питання євроінтеграції, як до складової виключно зовнішньої політики. Крім цього, питання євроінтеграції є предметом міжпартійних міжусобиць. Вибранці народу, так само як у випадку української та російської мов у країні, лише ділять суспільство, поводячись як славнозвісні лебідь, щука і рак. Політики пишуть розбіжні сценарії, відповідно до яких Україна може піти на захід - у Європейський Союз, або ж на схід, де чекає Співдружність Незалежних Держав.

Немає гарантії, що Україна рано чи пізно стане членом ЄС. Якщо влада й надалі марнуватиме час на політичні ігри, перспектива членства стане недосяжною. Адже рівень життя і економічного розвитку в країнах ЄС підвищується з кожним роком. Відповідно до цього посилюються вимоги до кандидатів, і навряд чи Україна надолужить відставання. Кожен втрачений рік - це менші шанси на повну інтеграцію з європейським простором.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Напередодні візиту до Брюсселя Віктора Януковича Європейський Парламент прийняв резолюцію відносно України. В цьому документі зокрема висловив глибокий жаль з приводу рішення Президента України Віктора Ющенка, який присвоїв посмертно Степанові Бандері, провідникові Організації Українських Націоналістів, звання «Герой України». Бандеру також звинувачено в колабораціонізмі з нацистською Німеччиною. Депутати висловили сподівання, що новий президент Віктор Янукович перегляне дане рішення і підтвердить свою відданість європейським цінностям.

Євродепутати розглядали 5 проектів резолюцій щодо ситуації в Україні. Лише в одному з них порушено питання Степана Бандери. Авторами проекту є депутати з фракції «Європейська народна партія - Європейські демократи», в тому числі - чотири представники Польщі - Лєна Колярська-Бобінська, Павел Залевський, Ельжбета Лукацієвська та Філіп Качмарек. Всі вони є членами правлячої в Польщі «Громадянської платформи». Отже, внесення цього питання до проекту резолюції - це ініціатива лише польських депутатів. Хоча цей документ підтримала більшість вибранців народу, навряд чи представникам інших країн відома історична постать Степана Бандери.

Остаточно Європарламент ухвалив резолюцію більшістю голосів, хоча під час дебатів щодо ситуації в Україні питання присвоєння Степанові Бандері держнагороди взагалі не порушувалося. Пропозиція поляків була внесена до документа без обговорення, але за погодженням з польським головою Європейського Парламенту Єжи Бузеком. Таким чином, представники інших країн голосували за прийняття резолюції «в пакеті», без загальної інформації і усвідомлення, ким є Степан Бандера. Тим паче, що самі поляки далекі від об'єктивного та виваженого трактування історії, а особливо, якщо йдеться про українсько-польські відносини у 20 столітті.

Діяльність польських депутатів у Європейському Парламенті суперечить заявам та обіцянкам політиків з Варшави. Адже вони впродовж останніх років повторювали, що були і залишаються вірними «речниками України в Європі». Однак минуле взяло гору. В Європарламенті об'єдналися ліві і праві польські депутати, в той час, коли більшість представників інших країн, які голосували за прийняття резолюції, представляють ліві політичні сили.

Колишній віце-спікер Європейського Парламенту та екс-міністр оборони Польщі Януш Онишкевич вважає, що винесення питання Степана Бандери на рівень законодавчого органу Євросоюзу було помилкою. Для нього, так як для більшості поляків, нагородження провідника ОУН-УПА найвищою державною відзнакою є болючою темою. Адже в Польщі Бандеру звинувачують у трагічній смерті на Волині в 1943-1944 роках 60 тисяч мирного населення від рук УПА. Однак Онишкевич переконаний, що краще було б обговорити це питання на двосторонньому рівні. Він також сподівається, що воно не заважить на розвитку сучасних добросусідських відносин.

Польські ЗМІ активно цікавляться всім, що відбувається в Україні. Їхню увагу привертає насамперед питання Степана Бандери, тобто, що відбувається в Україні після указу Віктора Ющенка про присвоєння провіднику УПА звання «Героя України». Висвітлюючи візит Президента України до Москви, в головних випусках новин польські телекомпанії надали лише інформацію про те, що президенти розмовляли про присвоєння держнагороди Степанові Бандері і що Віктор Янукович зобов'язався до 9 травня відмінити указ свого попередника. Звісно, що це не відповідає дійсності, бо Президент України не давав таких обіцянок, а лише дипломатично відповів, що в Україні триває відповідний політичний та юридичний процес. Це може означати, що в даний час суд розглядає указ Віктора Ющенка на його відповідність формальним вимогам українського законодавства.

Про присвоєння Степанові Бандері звання «Героя України» я написав кілька статей для польських ЗМІ. Під кожною з них завжди з'являлося багато коментарів. Оскільки спершу це була гостра та емоційна критика, відтак поляки поволі звикають до цього рішення. Один з читачів написав: «Українці, звісно, можуть робити все, що лишень захочуть. Можуть вважати Бандеру своїм героєм і вшановувати його пам'ять у Львові чи в інших містах по всьому світу. Однак не можуть в такому випадку розраховувати на довгострокову підтримку з боку Польщі та поляків. Українці повинні це усвідомлювати і про це необхідно їм сказати».

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Діти - наше майбутнє, добре це розуміють поляки. З думкою про них цього року вже у вісімнадцяте в Польщі проводилась масова акція. 10 січня по всій Польщі та за кордоном волонтери неурядової організації «Великий Оркестр Святкової Допомоги» збирали на вулицях гроші на медикаменти та медичне устаткування. Вчора подано остаточні дані. Цьогоріч вдалося зібрати майже 15 млн. доларів.

Протягом одного дня вся країна перетворилась не великий карнавальний майдан. Святкові заходи проводились в містах і селах. Там організовано спеціальні штаби для підготовки та проведення благодійних акцій. Відбулося ряд концертів та різноманітних розважальних заходів за участю зірок естради, спортсменів, акторів та політиків. Загалом у фіналі взяло участь понад 120 тисяч волонтерів, здебільшого діти та молодь. Вони ходили вулицями польських міст і у спеціальні кольорові коробки збирали пожертви. Якщо хтось кидав до коробки гроші, діти приклеювали на одяг паперове червоне серце. Цього дня вулиці переповнились серцями і чудовим, святковим настроєм. Не можливо було зустріти перехожого без червоного серця. Навіть сьогодні, коли ви приїдете в Польщу, побачите в багатьох магазинах та транспортних засобів червоні сердечка.

Крім традиційних розваг проводилися аукціони. Учасники торгів могли придбати цікаві речі, наприклад авто відомого польського телеведучого Томаша Ліса, паровоз переданий польською залізницею, рейс військовим підводним човном чи вікенд у гірській резиденції президента Польщі.

Автором ідеї та засновником фундації «Великий Оркестр Святкової Допомоги» є Юрек Овсяк. Це унікальне молодіжне свято «польського виробництва» і одна з найбільших в світі щорічних добродійних акцій. Захід є оригінальним за організацією та масштабами. Протягом вісімнадцяти років «Великий Оркестр Святкової Допомоги» перетворився на загальнонаціональне свято. За період своєї діяльності організація ця зібрала понад 120 млн. доларів. На початку заходи проводились лише на території Польщі, а в даний час вони відбуваються також за кордоном. Цього року волонтери збирали пожертви зокрема у Великобританії, Саудівській Аравії, США, Канаді та на Північному та Південному полісах. В попередніх роках у святі приймали участь також гості з України - львівський театр «Воскресіння» та київський гурт «Гайдамаки».

Варто згадати, що за прикладом та при співробітництві з «Великим Оркестром Святкової Допомоги» у 2006 році в Україні засновано Всеукраїнський благодійний фонд «Серце до Серця». Мета цієї організації - порятунок життя і здоров'я дітей. Українські волонтери, переймаючи досвід від своїх польських колег, хочуть відтворити таке ж свято допомоги в Україні.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Польща і Сполучені Штати Америки остаточно домовились про співробітництво в безпековій сфері. Минулого тижня президент Лех Качиньський підписав двосторонній договір, на основі котрого на території Польщі перебуватимуть американські солдати.

Документ передбачає створення військової бази та розміщення американських ракет. Спершу це будуть зенітно-ракетні комплекси «Patriot», а пізніше ракети типу SM-3. Як повідомляє польське міністерство оборони вже в квітні до Польщі прибуде 100 американських солдатів до бази у містечку Моронґ на півночі країни, поблизу міста Гданськ.

Відповідно до попередніх планів Джорджа Буша в Польщі мала бути побудована база для десяти антибалістичних ракет-перехоплювачів. У підписаному в 2008 році договорі передбачалась також присутність ракетної батареї «Patriot» для захисту польської території та американських військових об'єктів. Однак адміністрація Барака Обами у вересні минулого року переглянула ці домовленості і, на даному етапі, зосередилась на розміщенні лише зенітно-ракетних комплексів «Patriot». Білий Дім вибрав дешевший варіант, аргументуючи це переоцінкою загрози з боку Ірану, котра, на думку американців, є значно меншою ніж вважалось раніше. Змінено також етапи реалізації програми. Оскільки у попередній концепції йшлося насамперед про будівництво системи котра б охороняла територію США, в другому варіанті будівництво європейської мережі ПРО полягатиме на забезпеченні протиповітряної оборони країн-учасниць.

Польські експерти вважають, що розміщення американських ракет призведе до послаблення безпеки країни. Співробітництво з Америкою не сподобається її ворогам і бази в Польщі можуть стати для терористів мішенню. Безумовно присутність американських військ поблизу російського кордону негативно вплине на відносини між Варшавою та Москвою. Росія неодноразово висловлювала своє занепокоєння з цього приводу. Кремль вважає, що американська система ПРО в Центральній Європі спрямована проти Росії. Тому у відповідь на американські плани розміщення у Польщі десяти антибалістичних ракет-перехоплювачів Росія пообіцяла збільшити кількість своїх ракет в Калінінградській області. Кремль не змінив своєї позиції після появи інформації про розміщення в Польщі лише зенітно-ракетних комплексів «Patriot». Російські чільники та преса іронічно запитують, навіщо Польщі американські ракети поблизу російського кордону. Адже в Калінінградській області їх є багато. Протиповітряні ракети С-300 за своїми технічними даними не гірші за американські «Patriot». З уваги на їхнє розташування майже на кордоні з Польщею ракети ці могли б збивати цілі над північним узбережжям Польщі. На думку Москви Польща озброюється проти Росії. Тому Кремль вимагатиме пояснень з боку Пентагону, котрий, на думку Лаврова, не дотримується досягнутих узгоджень між президентами США та Росії.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?