Україна стане членом ЄС за 30 років або ніколи
|2010-03-13, 0:10
Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу, в цьому немає сумніву. Однак ніхто не знає, коли настане цей історичний момент. Українські політики занадто зайняті внутрішньополітичними справами, і їм не вистачає часу на поглиблення відносин з ЄС та введення реформ, які передовсім необхідні самій Україні. Незважаючи на це, українські політики інколи забувають про раціональне мислення і безвідповідально звинувачують країни Євросоюзу, що це з їхньої вини Україна до сих пір не приєдналася до цієї організації. Минулого року заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлісеєв заявив, що Україна може подати заявку на членство в ЄС у будь-який момент, оскільки є готова до цього. Однак не подає, бо не готовий до цього Європейський Союз. Було б добре почути логічне пояснення цього твердження. В чому ж полягає готовність України і неготовність ЄС?
Українські ЗМІ неодноразово поширювали недостовірну інформацію відносно перспектив членства. Минулого року газети писали про можливість вступу України до Євросоюзу тільки в парі із Молдовою. Тодішній Європейський комісар з питань зовнішньої політики і європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер спростувала цю інформацію. Адже це справа тільки ЄС і України. Кілька років тому, за президентства Леоніда Кучми, українські парламентарі пропонували інший шлях до Європейського Союзу - в тандемі з Росією. Це була як невдала, так і нереальна ініціатива. Росія ніколи не висловлювала такого бажання.
Незважаючи на різні екзотичні ідеї української політичної еліти, хотілося б знати, коли ж усе-таки Україна вступить до ЄС? За оцінками групи експертів Ялтинської європейської стратегії, яка працює під керівництвом польського європарламентарія Марека Сівця, 2020 рік - це реальний термін. Україна могла б подати заявку вже в 2011 році, під час головування Польщі в Раді Євросоюзу. Це досить оптимістичний прогноз.
На думку польського оглядача та публіциста «Газети виборчої» Марціна Войцеховського, Україна може вступити до Євросоюзу не раніше 2030 року. Це буде можливе лише за умови, що українська влада послідовно здійснюватиме реформи з метою запровадження європейських економічних та політичних стандартів. Він вважає, що за президентства Віктора Януковича буде продовжено курс на євроінтеграцію. Більше того, новий президент, на відміну від свого попередника, сконцентрується на реальному реформуванні держави, а не на заявах про європейськість українців. Такої самої думки дотримується ряд польських оглядачів і політиків, зокрема Міхал Камінський - євродепутат, палкий прихильник України. Після «помаранчевої революції» українські політики наївно вірили, що Україну приймуть у ЄС просто так. Цього не трапилось. Єдиний шлях до ЄС, за словами Войцеховського, - це реформи, впровадження яких може зайняти 20-30 років. Однак рано чи пізно Україна буде членом цієї організації.
Українські політики, правда не всі, але дехто з них, усвідомлюють собі, що Україна може наблизити термін вступу до Європейського Союзу лише шляхом реалізації в країні економічних реформ. За словами Романа Шпека, постійного представника України при ЄС у 2000-2007 роках, аби вступити до ЄС, необхідно пристосувати щонайменше 80 тисяч сторінок вітчизняного законодавства до європейського. Це вимагає насамперед бажання, відповідальності, послідовного та безповоротного прямування у визначеному напрямку і, звісно, часу. Складається враження, що протягом останніх років українська влада зосередилася тільки на бажанні, забуваючи про всі інші - важливіші - умови. ЄС не є «політичним столом», за який запрошують лише з політичних міркувань чи симпатії. Це елітна організація з чітко визначеними правилами гри. Якщо Україна не відповідатиме вимогам, встановленим для всіх членів Євросоюзу, не отримає запрошення з боку Брюсселя. І немає значення, чи країною керують про європейські чи проросійські політики, чи перший візит відбувся на Захід чи на Схід від України. ЄС, так само як українське суспільство, цікавлять виключно результати, а не наміри і обіцянки. Підвищення рівня життя населення та політично-економічна стабілізація - це передумови вступу до Європейського Союзу. На жаль, наші політики не зауважують цієї залежності і ставляться до питання євроінтеграції, як до складової виключно зовнішньої політики. Крім цього, питання євроінтеграції є предметом міжпартійних міжусобиць. Вибранці народу, так само як у випадку української та російської мов у країні, лише ділять суспільство, поводячись як славнозвісні лебідь, щука і рак. Політики пишуть розбіжні сценарії, відповідно до яких Україна може піти на захід - у Європейський Союз, або ж на схід, де чекає Співдружність Незалежних Держав.
Немає гарантії, що Україна рано чи пізно стане членом ЄС. Якщо влада й надалі марнуватиме час на політичні ігри, перспектива членства стане недосяжною. Адже рівень життя і економічного розвитку в країнах ЄС підвищується з кожним роком. Відповідно до цього посилюються вимоги до кандидатів, і навряд чи Україна надолужить відставання. Кожен втрачений рік - це менші шанси на повну інтеграцію з європейським простором.
