Естонське євро як кінець європейської дідівщини
|2010-05-28, 10:36
«Треба їздити електричкою, якщо хочеш почути, чим насправді переймаються глядачі та читачі», - наполягав один з моїх редакторів. Електричка - найкращий барометр соціальних настроїв, навіть якщо вона австрійська і в ній їдуть пенсіонери на вакації з Відня. Фінансова криза в Греції на перших шпальтах європейських газет уже третій місяць, та групка літніх австрійців не втомлюється обговорювати фінансову допомогу Афінам, гортаючи місцевий таблоїд:
- Ні! Ну це геть несправедливо. Чого ми маємо платити за тих греків?!
- А ви знаєте, що греки отримують 16 зарплат! Шіст-над-цять - тільки-но подумайте!
- Та це що, вони там виходять на пенсію у сорок два роки!
- Ні! Які там сорок два? У тридцять п'ять, у Греції на пенсію виходять у тридцять п'ять років. А ми маємо за це віддавати наші гроші...
- Так-так у тридцять п'ять! Я теж таке чула.
Стримуючись від сміху, відвертаюся до шибки. В одній з найбільш євроскептичних країн ЄС, Австрії, пенсіонери в електричках думають саме так. Байдуже, що греки виступають проти того, що уряд зобов'язався збільшити середній пенсійний вік з 61-го до 63 років до 2015-го, а грецькі держслужбовці страйкують, бо ризикують втратити тринадцяту та чотирнадцяту зарплатню.
На тлі такої громадської думки не дивно, чому медіа і в Австрії, і в сусідній Німеччині - найважливішої економіки Євросоюзу - пишуть про недоцільність розширення єврозони. Поширене формулювання саме «розширення єврозони», а не куди прямолінійніше «запровадження євро в Естонії з 2011-го року». Якщо багато хто з австрійських чи німецьких пенсіонерів бував на грецьких курортах і щось знає про цю країну, то що вони думають про маловідому і до того ж колись радянську Естонію - уявити страшно. Утім, цього місяця Європейський Центробанк, попри значний скепсис західноєвропейців, попередньо назвав Естонію готовою до приєднання до єврозони. Остаточне рішення Рада міністрів фінансів ЄС ухвалить на початку липня, після обговорення у Європейському парламенті та на саміті лідерів ЄС. Однак цей крок вважають формальністю.
Я ж перейнялася Естонією передовсім тому, що потенційна відмова балтійській республіці отримати євро наступного року могла б засвідчити не просто подвійні стандарти в Євросоюзі, а справжнісіньку дідівщину. Не секрет, що Брюссель прискіпливо слідкує за виконанням усіляких зобов'язань новими членами ЄС, тоді як на старожилів дивиться крізь пальці. Прив'язка економіки пострадянської Естонії до кризи, яку сколихнула батьківщина європейської демократії Греція, виглядає особливо іронічною. Естонія - чи не єдина держава ЄС, котра спромоглася виконувати усі маастрихтські критерії навіть під час кризи: утримала низький рівень інфляції (хоча це не дуже вигідно країні, що бурхливо розвивається), мала низькі дефіцит бюджету та державний борг.
За даними Євростату, в 2009 році бюджетний дефіцит Естонії становив 1,7%. Умова прийняття до єврозони - 3% ВВП. Краще за естонців торік впорався лише заможний Люксембург - 0,7%, також гідно протрималися скандинави. Показники більшості важковаговиків єврозони наступні: Франція - 7,5%, Італія - 5,3%, Австрія - 3,4% Німеччина - 3,3%, куди вже там Ірландії - 14,3%. Зазначу, що цей критерій європейці не виконували і до кризи, а дехто від самого впровадження євро. Згадувати про другу вимогу - державний борг - навіть ніяково. Для країн єврозони він не має перевищувати 60%. Естонський - 7,2%. Державні борги старих європейців минулого року становили відповідно: Франція - 77,6%, Німеччина - 73,2 %, Бельгія - 96,7%, Австрія - 66%, Італія - 115,8%, ну і звісно Греція - 115%. Італійці, як і греки, протягом цілого останнього десятиліття не мали показника, нижчого за сотню, а держборг Бельгії, де розміщена столиця ЄС, напередодні введення в обіг спільної валюти становив 117%.
Таллінн ризикувати не думав, а просто став прикладом фінансової дисципліни. «Ми зрозуміли, що не можемо влазити у борги за рахунок майбутнього», - говорить тридцятилітній голова бюджетного комітету естонського парламенту і член правлячої партії Реформ Тааві Ройвас. Естонський успіх він пояснює тим, що накопичені під час економічного буму середини десятиріччя гроші пішли на розвиток, а не проїдання. Щойно почалася рецесія, населення попросили затягнути пояси. Естонія абсолютно не залежить від міжнародної фінансової підтримки. Тааві не може втриматися, аби не зіронізувати над великими європейськими державами: «Ми залишаємося країною з найбільш стійким розвитком». Про скорочення зарплат депутатам і міністрам на двадцять відсотків та неоплачувану відпустку частині держслужбовців молодий політик згадує в останню чергу. Першою скоротили зарплатню прем'єр-міністрові, але це був радше символічний крок. Хоча світова криза суттєво підірвала сили балтійського тигра, а ВВП торік упав на 15%, це не надто відобразилося на рейтингу правлячої партії. Самі естонці пояснюють це тим, що уряд одразу відверто пояснив, що скорочення потрібні, аби стати членом клубу єврозони.
В естонському парламенті Рійгікогу немає нічого особливого в тому, що депутат правлячої партії особисто представляє журналістів колезі з опозиції, а також віддає належне суперникам-соціалістам, які заради євро підтримали скорочення соцвиплат. Керівник фракції соціал-демократів Ейкі Нестор до свого уряду критичний, але говорить майже в унісон з політичними опонентами: «Ми просто домовилися не витрачати грошей, яких у нас немає». Ейкі Нестор дивує риторикою, яку навряд чи почуєш від соціал-демократів у жодній країні світу: «Підвищення пенсій, зарплат лікарям і вчителям та незахищеним верствам населення - все це потрібно, але не за рахунок державного боргу чи реформ». Відмінність між естонськими соціал-демократами та західноєвропейськими, які нині наполягають, що населення особливо потребує соцвиплат під час кризи, Ейкі пояснює тим, що у такій маленькій і не дуже заможній країні в умовах рецесії економіка важливіша за ідеологію. Тут не час дбати лише про те, що «сподобається виборцю». Політик згадує, як навіть обурився, коли почув про ідею латиських колег провести референдум щодо пенсійної реформи. Це гарантовані дивіденди під час виборчої кампанії, але для країни - все одно, що дозволити тинейджерам розпоряджатися сімейним бюджетом.
Не знаю, як щодо естонських пенсіонерів, але довіряти приймати економічні рішення пенсіонерам австрійським я б точно побоялася - хай ліпше просто дискутують в електричках. Західноєвропейські політики, звісно, зобов'язані, реагувати на думку тих, хто делегував їм своє право голосу, але було б добре, якби вони не лише дослухалися до своїх виборців, а й відверто пояснювали непопулярні кроки.
Естонці свою справу зробили, не просто виконавши, а перевиконавши всі фінансові зобов'язання. Цифри - найдієвіший спосіб протистояти подвійним стандартам чи то пак дідівщині ЄС. Утім, впевнені у собі естонські політики чомусь просять не поспішати з привітаннями. Хто його знає, що далі буде з Грецією та євро... А може, й прагматичні естонці вірять у забобони, чи просто знайомі з настроями у західноєвропейських електричках.
