Архіви 2010-02

Блог Наталі Гуменюк

Зазвичай я не наважуюся сваритися з кондукторами, консьєржами, працівниками ЖЕКів, паспортних столів і охоронцями в супермаркетах. Я намагаюся всіляко уникнути спілкування, бо дійсно їх боюся, адже ніколи не могла відповісти на їхні звинувачення чи претензії. І ось таки не втрималася, коли в сусідньому супермаркеті попросила не загортати лимон в окремий пластиковий пакет. Пані, що зважувала фрукти, демонстративно відмовилася. Я ж перепросила вдруге. Пані підвищила голос і аргументувала відмову неспроможністю приклеїти цінника просто на лимон. Серед моїх скромних покупок була ще сітка апельсинів, сітка мандаринів та кілька бананів. Усе це пані теж загорнула в окремі торбинки. Я спробувала пояснити, що цінник без проблем кріпиться до сітки з апельсинами, а використовувати пластик без потреби не те що нераціонально, а й шкідливо. Зауваження мою співрозмовницю обурило. Мені голосно і навіть грубо порекомендувати не сперечатися і не лізти зі своїми порядками в чужий монастир, адже в цьому гастрономі такі вказівки: «У вас свої правила, у нас свої, не подобається...» Біля каси я знову наважилася попросити не загортати в окремий пакет пачку йогуртів. Відмова була не менш категоричною. Я навіть спробувала пошукати менеджера, дізнатися, чому мені не можна купувати йогурти без окремого пакета, але в час, коли я потрапляю до магазину, менеджери зазвичай не працюють. За десять хвилин я була вдома - саме такий термін придатності пластикових торбинок, які лишаються гнити на міському звалищі кілька тисяч років.

Дорогою згадала чудовий діалог з «Випускника», в якому засяяла зірка Дастіна Хоффмана. Мільйонер-підприємець містер МакГвайєр давав поради синові свого партнера Бенджаменові. Юнак щойно закінчив коледж і мав обрати правильний кар'єрний шлях, щоб далі розвивати сімейний бізнес.

Містер МакГвайр: Я хочу сказати одне слово.
Бенджамен: Так, сер.
Містер МакГвайр: Слухаєш?
Бенджамен: Так, сер.
Містер МакГвайр: - Пластик!

Фільм вийшов 1967-го. Тоді пластик здавався річчю революційною, але передовсім надзвичайно прибутковою, хоча й виробляється з нафти, якої не так уже й багато. Але вже 1987-го дослідники писали, що пластикові пакети - основна загроза для виживання морських черепах.

Нині людство щороку виробляє 5 трильйонів пластикових торбинок, з яких перероблюється лише один відсоток. Один з журналів порахував: якщо розділити кількість пакетів на населення планети, виходить 738 на кожного.

Щороку один мільярд пташок і сто тисяч морських ссавців гинуть через те, що споживають пластик. Яскраві рештки видаються птахам подібними на їжу. Велика тихоокеанська сміттєва пляма - так називають скупчення пластикових відходів, що назбиралася поміж Каліфорнією і Японією через сильну течію і вир води. Розмір цієї плями більший за територію України.

Безперечно, 80% пластикових відходів продукують американці та європейці. У США хіба у Нью-Йорку пластик не використовують деякі кав'ярні, однак найчастіше це черговий маркетинговий хід, який експлуатує моду на екологічно чисті товари. Деякі європейські торгові марки, як от IKEA, таки відмовилися від пластикових пакетів, іспанці та французи почали виробляти торбинки з картопляного крохмалю. Ірландці наклали податок у 15 євроцентів на кожний пакет, що на 90% скоротило їхнього уживання. Тайвань і Південна Африка заборонили тонкі пластикові пакети: міцніші коштують дорожче, тож попит на них теж скоротився. Одна з найбідніших країн світу Бангладеш довго не вигадувала, а просто заборонила пластикові торбинки.

Екологічні активісти пропагують десятки способів, як зменшити використання пластику: не пити каву з пластикових склянок, замінити одноразовий посуд паперовим, купувати продукти у скляних чи паперових упаковках, врешті, ходити до магазину з торбою. Та воно не так і просто, якщо елементарна ініціатива наштовхується на грубий опір.

Я спробувала зрозуміти, чим так образило працівниць супермаркету прохання не брати зайвий пакет. Та чула іншу репліку: візьміть ще один, це ж безкоштовно. Пригадала, як і в моїй родині у дефіцитні вісімдесяті пластикові пакети мили, прали, сушили на балконі і знову використовували. І як після стількох років «пластиковопакетної дієти» відмовитися від розкоші загорнути в окрему торбинку мало не кожну насінину?

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Блог Наталії Гуменюк

У трьох країнах світу за Ющенка у першому турі не проголосувало жодної людини - у В'єтнамі, Ірані та Малайзії. Напередодні другого туру президент підписав укази про звільнення послів у цих державах. Оприлюднили документи в останній день передвиборчої кампанії, тож повідомлення загубилося у вирі довкола виборчих звинувачень.

Сукупно на дільниці Ірані, В'єтнамі, Малайзії прийшло не мало не багато - аж 123 громадянина України. Я навіть не беруся уявляти, на що могла б уплинути хай стовідсоткова підтримка гаранта у цих азійських країнах на виборах, в яких загалом узяли участь 24,5 мільйони.

Я ж не просто обурена. З одним із звільнених дипломатів зустрічалася особисто і запам'ятала як одного з найкращих і найсвідоміших з усіх українських дипломатів, з якими доводилося працювати у різних куточках світу. Та й у представництві їхньому все більш, як гаразд. У будь-якій розмові про дипломатичні місії за кордоном, завжди наводила їхнє посольство як найзразковіше. А тут раз і звільнили за «нуль голосів за Ющенка!».

Особисте? Не тільки. В українських амбасадах на сході працювати непросто. І справа не тільки у кліматі, невимовних мовах, які неможливо вивчити, незвичному менталітеті і екзотичних звичаях. Наприклад, у Ірані, відколи у 1979-му іранські студенти захопили посольство США і протримали у 444-денному полоні 53 співробітників місії, усі західні і східні дипломати отримують десятки тисяч доларів. З точки зору безпеки Ісламська республіка вважається особливо небезпечною для представників дипкорпусу.

Українці в Ірані отримують звичайну зарплатню, яка фактично не відрізняється від тої, що отримують у Нідерландах, Аргентині чи Австралії. Та й роботи чимало. Саме в Азії є можливість говорити про вихід України на ринках, про що мова у Європі чи Америці мова не йде. Соціалістичний В'єтнам куди більше симпатизує українцям, ніж людям із Західної півкулі.

Коли подруга, котра поїхала навчатися за кордон сказала, сказала що у першому турі голосувала за Ющенка, я пожартувала: «ви там що за кордоном думаєте, що в Україні вже не 2004?» Аж ось спало на думку: а може вона так врятувала одного з очільників місії?

Днями спілкувалася з колишнім співробітником посольства України у США, котрий був серед тих, хто у 2004 всупереч позиції посла, заявив про свій протест проти порушень. Українські дипломати завжди видавалися найобережнішими з усіх вітчизняних чиновників, а тоді геть не дипломатично написали «висловлюємо рішучий протест проти ганебної війни із власним народом, на яку перетворилися президентські вибори 2004 року».

Молодий дипломат згадував, той момент, як один з найромантичніших у його житті. Це вже кілька днів потому був оприлюднений лист 150 провідних працівників дипмісій проти фальсифікацій. «Співробітники зовнішньополітичної служби стверджували, що вони «були, є і залишаються разом із своїм народом, який прагне жити в демократичній, правовій і процвітаючій державі». В решті звернення підписали понад чотириста.

Я не знаю, чи є серед звільнених Ющенком дипломатів ті, хто підписували листа в часи Помаранчевої революції. Це абсолютно неважливо. Не звільняти на знак подяки так само непристойно і дико як звільняти через помсту. Тільки мені дивно: ну чого мститися через нуль голосів від 123 виборців у країнах, де і близько не приймають українські канали і немає українських газет.

Я навіть сумніваюся, що у тих 123 є доступ до Інтернету. Президентові таки є куди йди. Дипломатам? Вони то теж не залишаться без роботи. Утім, президент то йде заслужено, як показали вибори.

А може треба просто якомога швидше відібрати в гаранта ручку, бо хто знає, які ще укази він устигне підписати.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?