Міфи і наука: як подолати гикавку?

Щоб зупинити цей неприємний симптом, існує безліч прийомів – від затримки дихання до інших доволі дивних, а й іноді й екстремальних способів. Які з них дійсно працюють і чому, кореспондентка BBC Future вирішила дізнатись у науковців.

Якщо ви раптом починаєте гикати, кожна людина поруч обов'язково поділиться з вами своїм рецептом.

Вам запропонують затримати дихання, налякати вас та багато чого іншого. Звичайно, рано чи пізно гикавка зникає, втім залишається питання, який метод насправді є науково обґрунтованим.

Причиною гикавки є скорочення діафрагми, які супроводжуються інтенсивними і короткими дихальними рухами. При різкому проходженню повітря через голосові зв'язки в гортані виникає характерний звук "гик". Викликати гикавку можуть понад 100 фізіологічних станів, але в переважній більшості випадків вони нешкідливі.

Деякі ліки можуть також спричиняти спазми діафрагми, серед них - анестетики, стероїди, препарати для лікування хвороби Паркінсона і хіміотерапії. Втім, зазвичай, причини гикавки не пов'язані з порушеннями здоров'я. Ви можете почати ікати від сміху, коли хильнули зайвого, переїли або різко ковтнули шипучки, або навіть без жодної причини.

Втім, іноді трапляються й доволі екстремальні випадки. Світовий рекорд найдовшого нападу гикавки належить американцю на ім'я Чарльз Осборн. Чоловік почав гикати 1922 року, як свідчить історія, в цей момент він намагався зважити свиню. Гикавка не припинялась до лютого 1990 року і тривала в цілому 68 років.

На щастя, більшість нападів гикавки можна зупинити за допомогою простих заходів. Проте, який з них є найбільш ефективним – питання суперечливе.

Більшість домашніх методів базуються на двох механізмах. До першої групи належать засоби, які підвищують рівень вуглекислого газу (СО2) в крові, що пригнічує спазми діафрагми. Це, приміром, затримання дихання або дихання в паперовий пакет. Такий метод іноді спрацьовує, але чому, науковці не мають відповіді. Можливо, це спосіб відволікти наш організм, який починає турбуватись через збільшення рівня вуглекислого газу в крові. Інші припускають, що саме низький рівень СО2 і є причиною гикавки і тому збільшення його в крові зупиняє симптом.

Дивний нерв

Іншим способом подолати гикавку є стимулювання блукаючого нерва, який проходить від мозку до шлунку, координуючи дихання і ковтання. Цей нерв також бере участь в процесі гикання, але якщо порушити ланцюжок реакцій, стимулюючи його, нерв починає посилати сигнали в мозок про нові відчуття.

Цим пояснюється, чому іноді гикавка припиняється, якщо ковтнути води, пожувати лимон або посмоктати шматочок льоду. Стимулювати блукаючий нерв можна й іншими засобами, приміром, потягнути за кінчик язика, покласти пальці у вуха або злегка натиснути на очні яблука. Все це змушує наш організм відчути, що відбувається щось незвичне і мабуть небезпечне, і таким чином відволіктись від гикання. Так саме працює й спосіб раптово налякати постраждалого.

Існує ще один метод зупинити гикавку, але навряд чи хтось захоче спробувати його вдома. Засіб винайшов доктор Френсіс Фесмаєр з медичного коледжу Університету штату Теннессі. Як саме працює його метод, можна зрозуміти з назви статті, опублікованої дослідником у 1988 році: "Припинення гикавки за допомогою пальцевого ректального масажу".

Одного дня до відділення невідкладної допомоги прийшов чоловік, який скаржився, що гикає кожні дві секунди вже впродовж трьох днів.

Після того, як ані стримування дихання, ані натискання на очні яблука не допомогли, вчений згадав випадок, опублікований минулого року, в якому лікарю вдалось уповільнити надто швидкий пульс 71-річної жінки, встановивши палець в її задній прохід. Доктор Фесмаєр спробував те ж саме, і метод спрацював. Кількома роками пізніше науковець навіть отримав Шнобелівську премію за свій винахід.

Втім, коли він її забирав, вчений заявив, що оргазм може мати такий самий ефект, і, вочевидь, подобатись пацієнтам більше. В основі обох методів лежить стимулювання блукаючого нерва.

Звісно більшості побутових засобів боротьби з гикавкою бракує наукових доказів. Тим не менш, механізми, за допомогою яких вони спрацьовують, є цілком безпечними і узгоджуються з тим, що відомо вченим про цей фізіологічний стан. Жоден з цих методів не є стовідсотковим, що пояснює, чому їх така кількість, тим не менш, й бабусиними казками назвати їх теж не можна. Отже, наступного разу, коли почнете гикати, варто поекспериментувати.