Як гноми допомогли скинути комуністичний режим у Польщі

Ці кумедні фігурки нагадують про досить серйозні події в польській історії - антирадянський рух "Помаранчеву альтернативу", який допоміг скинути комуністичний режим у 1980-х роках.

Вроцлав - це, мабуть, найбільш польське за своєю атмосферою місто із дуже складною для багатьох іноземців назвою.

Ця "польська Венеція" розкинулася на мальовничих берегах Одри та її чотирьох притоках і має 130 мостів, що з'єднують 12 острівців.

Перлиною Вроцлава є одна з найгарніших ринкових площ Європи, будинки доби Ренесансу в пастельних кольорах та вулиці з газовими ліхтарями, які щовечора запалюють вручну.

Але далеко внизу під готичними шпилями та бароковими палацами зачаївся крихітний світ, населений чоловічками зростом не вище коліна.

Вони ховаються в провулках, виглядають із-за дверних прорізів та видираються по ліхтарних стовпах. Зухвалі бронзові фігурки, кожна з яких має свою виразну особистість, заполонили місто.

Скільки коротунів вештається містом, ніхто не знає напевно, але в міській раді кажуть, що вже десь понад чотири сотні.

Я бачив одного в парку, що ніжився на сонечку, розкинувшись на газоні, інший сидів з ноутбуком поруч із кафе.

А одного разу я інстинктивно відсахнувся, натрапивши на пару малих пожежників, які вочевидь поспішали загасити вогонь.

Якщо ви гостюєте в місті досить довго, ви згодом виявите цілу спільноту карликових торговців, банкірів, вуличних музик, професорів та листонош.

Ви побачите лікаря з мініатюрним стетоскопом, садівника з маленькою тачкою, карликового дантиста, який витягує пацієнту крихітні зуби.

Один хропить біля готелю, двоє інших цілуються біля офісу реєстрації шлюбів, а ще 19 карликів виконують симфонію-мініатюру біля міської концертної зали.

Попри свій маленький зріст та кумедний вигляд, ці фігурки пов'язані із серйозними подіями в історії польського народу.

Вони стали символом антирадянського руху опору "Помаранчевої альтернативи", який зародився у Вроцлаві і завдяки якому в 1980-х роках у Польщі повалили комуністичний режим.

Рух очолив польський митець і активіст Вальдемар Фідрих, відомий на прізвисько "Майор", який того часу жив у Вроцлаві і навчався у Вроцлавському університеті.

Озброївшись балончиками з фарбою, група мирно протестувала проти заборони свободи слова та громадських зборів у часи воєнного стану в 1981-83 роки.

Вони малювали на комуністичних пропагандистських плакатах сюрреалістичні графіті і серед іншого також бешкетних маленьких гномів.

"Це був страшний і небезпечний час. Не можна було вийти на вулицю вночі, а на головній площі стояли танки та солдати", - розповідає Аркадіуш Ферстер, журналіст польської "Виборчої газети".

"Гноми дозволили нам посміятися, в цьому і була ідея: показати, яким абсурдним був цей режим, і закликати людей не боятися його", - додає він.

Рух швидко набув популярності, і Фідрих почав проводити на вулицях Вроцлава марші за права "гномів".

Влада відреагувала забороною на провокативні акції, почалися арешти, але ситуація отримала розголос у ЗМІ, змушуючи уряд виглядати ще більш абсурдним.

Незабаром малюнки з крихітними чоловічками почали з'являтися на вулицях по всій Польщі.

Кульмінацією руху стала 10-тисячна демонстрація у Вроцлаві 1 червня 1988 року. Протестувальники одягли помаранчеві ковпаки і скандували "Свободу гномам!".

"Ця подія отримала назву "Революція гномів", - розповідає Ферстер. - Вона показала світу, що комуністичному режиму приходить кінець, і що люди різного віку можуть об'єднатися, щоби мирно боротися проти системи".

2001 року на згадку про історичні події в центрі Вроцлава на вулиці Свідницька, де збиралися учасники Помаранчевої альтернативи, встановили велику бронзову статую Тата-гнома.

А чотири роки по тому вроцлавський скульптор Томаш Мочек вирішив вилити з бронзи гномів, кожен з яких представляв би частину історії та повсякденного життя Вроцлава.

Перші п'ять гномів, створені Мочеком так сподобались мешканцям міста, що мерія замовила в скульптора ще.

Тепер він є автором понад сотні гномів, він також надихнув своїх молодих колег, які поступово заселили кумедними коротунами вулиці міста.

Зростання карликової народності почало приваблювати до Вроцлава туристів з усього світу, які прагнули відшукати якомога більше мініатюрних фігурок.

"Я намагався, щоби статуетки стали частиною міста і виглядали в ньому цілком природно, ніби вони завжди були тут, - пояснює Томаш Мочек.

Він показує мені в своїй студії копію першого гнома, що пере свій одяг у водах Одри.

"А чому він скинув чоботи?" - питаю я.

"Мабуть, щоби не замочити їх, - відповідає митець. - Кожен гном має свою власну вдачу, я просто відтворюю їх такими, як вони є".

Познайомитися ближче з крихітними мешканцями Вроцлава можна на нещодавно створеному офіційному сайті, де описані історія та звички кожного з них.

Ви можете навіть проголосувати за свого улюбленця, або вирушити на пошуки нових фігурок. Для цього існують додатки для смартфонів, мапи та спеціально розроблені пішохідні маршрути.

Щовересня проходить "Великий парад гномів", а взимку серед мешканців міста є чудова традиція вдягати чоловічків у шапки, шарфи та рукавиці.

Щоби створити одну фігурку вагою 4-5 кг, потрібно три місяці, розповідає Мочек. Все починається з ескізу, потім він виготовляє глиняну ливарну форму, в яку заливає гарячий віск.

Віск допомагає прибрати всі нерівності і довести форму до бездоганного стану. Після чого її кладуть у піч на 12 годин. Віск тане, залишаючи порожнину, яку заливають рідкою бронзою.

Потому фігурку нагрівають ще раз до 1200 градусів, а коли вона застигає, на світ з'являється новий вуличний гном.

"Найскладніша частина процесу - це момент, коли я повинен віддати фігурку", - каже Мочек.

Він нахиляється до Сплюхи, нового гнома з маленьким списом у руці. Він мусив охороняти високу браму на вході до "Міста гномів", але заснув.

"Іноді я відвідую гномів у місті, щоби перевірити, чи все в них гаразд", додає він.

Коли ми підходимо до найвідоміших статуеток Мочека - пари друзів, що штовхають гранітний м'яч один на одного - я питаю в нього, чи пам'ятає він роки воєнного стану.

У чоловіка змінюється обличчя.

"Мені було дев'ять років, і ми пішли з мамою за морозивом, - розповідає він, дивлячись в землю. - На вулиці ми побачили людей, які тікали від танків. Мама впала, і не змогла підвестися в натовпі. Я не знав, що робити, я почав жбурляти каміння в танки, щоб вони зупинилися".

Мочек підняв голову. До бронзових фігурок підійшов немолодий джентльмен із серйозним обличчям. Він нахилився, зробив фото і, дивлячись на кумедних чоловічків, раптом розсміявся.

"Можливо, це просто мистецтво, - сказав Мочек, нарешті усміхнувшись, - але для мене це - дещо більше".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.