Чи можлива пандемія смертельного вірусу грипу, як колись "іспанки"?

Минуло лише століття з найбільш смертоносної пандемії грипу, яка забрала життя понад 5% населення світу. Чи можливе її повторення сьогодні і чи навчилися ми краще боротися з вірусом грипу, ніж 100 років тому?

Тоді світ пережив найбільшу за смертністю пандемію грипу. Вона почалася в останні місяці Першої світової війни і швидко затьмарила її за масштабом жертв.

За якихось чотири місяці "іспанка" поширилася світом, діставшись найбільш ізольованих громад.

За півтора року пандемії вірус забрав життя 50-100 мільйонів людей - майже 5% світового населення.

Століття по тому епідемія 1918-19 років здається такою ж далекою, як віспа, бубонна чума та інші смертоносні захворювання, які нам вдалося викорінити повністю або майже повністю.

Втім, грип нікуди не зник. Щороку від нього помирають від 250 тис. до пів мільйона людей.

Щороку штами вірусу змінюються, а причиною пандемії можуть стати декілька різновидів вірусу у тварин-господарів.

Окрім 1918 року протягом минулого століття в світі трапилося кілька пандемій грипу - у 1957, 1968, 1977 та 2009 роках.

З огляду на здатність вірусу до мутації та його постійну присутність у природі (носіями грипу, приміром, завжди є дикі водоплавні птахи), експерти погоджуються, що поява такого ж заразного і смертоносного штаму, як "іспанка", - лише питання часу.

"Пандемії грипу, як землетруси, урагани та цунамі, стаються завжди, деякі - набагато гірші за інші", - каже Майкл Остерхольм, директор Центру досліджень інфекційних хвороб в Університеті Міннесоти.

"Думка, що пандемія масштабів 1918 року, вже ніколи не станеться, є дуже хибною", - вважає вчений.

Але передбачити, коли вона може розпочатися знову, вкрай важко. Так само важко передбачити, як хвороба розвиватиметься.

Проте зробити декілька наукових припущень - цілком можливо.

"Вплив вірусу насамперед залежатиме від того, як швидко ми зможемо його виявити і стримати", - зазначає Роберт Вебстер із відділення інфекційних хвороб дитячої дослідної лікарні Сент-Джуд.

Науковці цим постійно займаються. Наприклад, відділ з нагляду за грипом Всесвітньої організації охорони здоров'я постійно стежить за розвитком вірусу в шести ключових лабораторіях у всьому світу.

Так само низка сільськогосподарських лабораторій спостерігає за можливим поширенням вірусу серед птахів та свиней.

"Спостереження, звісно, ведуть на найкращому можливому рівні, але оглянути кожного птаха чи тварину - просто неможливо", - пояснює Роберт Вебстер.

"Тож нам має дуже пощастити, аби ми змогли вчасно локалізувати вірус", - додає він.

В іншому випадку він за лічені тижні пошириться світом, адже люди сьогодні - дуже мобільні.

"Грип є такою інфекцією, яка, потрапивши у сприйнятливу популяцію, одразу спалахує", - каже Джерардо Чоуелл, професор епідеміології та біостатистики з Університету штату Джорджія.

"Люди починають розповсюджувати вірус, перш ніж у них з'являться симптоми".

Оскільки населення світу за минуле століття збільшилося більш ніж у чотири рази, сучасна пандемія забере набагато більше життів. Якщо 1918 року грип вбив 50 мільйонів, сьогодні він може знищити понад 250, зазначає Остерхольм.

"Мішків для трупів точно не вистачить", - додає він.

Як свідчить історія, смертельні випадки траплятимуться серед населення нерівномірно.

Різниця в кількості смертей під час пандемії іспанки в різних країнах досягала 30 разів.

Наприклад, в Індії вірус забрав 8% населення, а у Данії менш як 1%. Так само під час пандемії H1N1 2009 року смертність у Мексиці перевищила кількість смертей у Франції в 10 разів.

На це впливає кілька чинників, зокрема, попередні спалахи схожих вірусів або генетична вразливість до вірусу певних етнічних груп. Так, корінна народність Нової Зеландії, маорі, мали в сім разів вищі шанси померти від іспанського грипу 1918 року, ніж середній світовий показник.

Серед інших причин - економічні, як-от дотримання санітарних норм та доступ до медичної допомоги, пояснює Чоуелл.

"У 2009 році в Мексиці багато людей звернулися до лікаря, коли вже було надто пізно", - зазначає дослідник.

Для багатьох із них це було економічним рішенням. Щоби піти до лікаря, треба було взяти відгул, а значить, нічого не заробити цього дня.

"Це, звісно, не про кожного мексиканця, але саме про найбільш вразливі верстви населення", - додає Чоуелл.

Якщо пандемія вдарить по США чи інших країнах, які не мають обов'язкового медичного страхування, станеться те саме.

Ті, в кого немає страховки, чекатимуть до останнього, щоби уникнути значних витрат на лікування.

"Ми бачимо таку саму картину стосовно інших інфекційних захворювань та доступу до медичної допомоги", - зазначає Чоуелл.

Найкращий засіб боротьби з пандемією - це, звісно, вакцини, пояснює Лоун Саймонсен, епідеміолог з Університету Роскільда в Данії та Університету Джорджа Вашингтона.

Але для цього потрібно спочатку визначити вірус, створити вакцину, а потім розповсюдити її по всьому світу - простіше сказати, ніж зробити.

Вакцини проти грипу - які стали доступні після 1940-х років - розробляють швидше за інші, але на це все одно потрібні місяці.

І навіть якби таку вакцину встигли створити, зробити достатню для всіх кількість доз, просто не реально, пояснює Остерхольм.

"У перші шість-дев'ять місяців пандемії доступ до вакцини отримали б лише 1-2% населення", - додає він.

Ще одне обмеження полягає в тому, що ефективність теперішніх вакцин проти сезонного грипу в найкращому випадку складає лише 60%.

Так само, хоча в нас і є антивірусні препарати для боротьби з грипом, як-от Таміфлю, їхніх запасів на випадок пандемії не вистачить.

Крім того, препарати, які ми маємо проти грипу, є менш ефективними в порівнянні з іншими хворобами, тому що сезонний грип зазвичай не сприймають як надто серйозне захворювання.

Отже, лікарні майже одразу переповняться, а ліки та вакцини швидко скінчаться.

"Система охорони здоров'я Сполучених Штатів цього року погано справлялася навіть із сезонним грипом, хоча ситуація була не надто складною", - каже фахівець.

"Це свідчить насправді про те, що ми не здатні реагувати на велику кількість хворих".

Так само, як й 1918 року, коли число інфікованих та померлих почало швидко зростати, у багатьох містах світу станеться колапс.

Підприємства і школи закриються, громадський транспорт не працюватиме, електрика може відключитися, а тіла померлих залишатимуться на вулицях.

Незабаром почнуться перебої з їжею та життєво важливими медикаментами, потрібними хворим на діабет, серцеві захворювання або пацієнтам із імуносупресивними станами та іншими небезпечними для життя хворобами.

"Якщо через пандемію виробництво і транспортування цих препаратів скоротиться, багато людей помре за короткий час", - говорить Остерхольм.

"Супутні збитки пандемії можуть бути величезними", - підсумовує він.

Наслідки будуть тривалими й після того, як епідемія згасне сама по собі.

Вірус 1918 року був таким жахливим ще й тому, що він забрав життя не дітей і стариків, як звичайний грип, а здорових дорослих людей у розквіті сил.

В результаті цього не стало значної частини робочої сили, безліч дітей залишилися без батьків, а численні родини - без годувальника.

Чому так сталося, вчені дізналися тільки 2005 року, коли реконструювали вірус іспанського грипу. Вони зробили це за допомогою зразків, вилучених з Бревіг-Мішн, селища на Алясці, в якому менш ніж за тиждень померли 72 із 80 мешканців.

Тіло однієї жінки збереглося у вічній мерзлоті так добре, щоб мікробіологи змогли вилучити її легені, які все ще містили гени вірусу.

Під час тестів на тваринах з використанням реконструйованих вірусів вчені виявили, що штам 1918 року дуже добре розмножувався.

Це спричинило природну імунну відповідь організму - так звану "цитокінову бурю", коли в легенях різко збільшується число прозапальних білкових речовин - цитокінів.

Цитокіни є токсичними самі по собі. Це саме через них під час грипу болить голова і ломить тіло. Коли ж їхня кількість сильно зростає, деякі органи чи системи можуть відмовити.

Оскільки імунна система дорослої людини реагує сильніше, ніж у дітей чи людей похилого віку, дослідники вважають, що більш кількість цитокинів може виявитися смертельною.

"Ми нарешті зрозуміли, чому вірус був таким патогенним, - говорить Вебстер. - Організм фактично вбивав себе сам".

Десятиліття по тому дослідники розробили імуномодулювальну терапію, яка пом'якшує вплив цитокінової бурі.

Але цей метод не є ані ідеальним, ані широко доступним.

"Ми не справляємося сьогодні з цитокіновими бурями набагато краще, ніж у 1918 році", - пояснює Остерхольм.

"Є апарати, які допомагають з диханням і циркуляцією крові, але загалом результат все ще доволі невтішний".

Це означає, що, як і у 1918 році, найбільші втрати будуть серед молоді та людей середнього віку. А оскільки тривалість життя сьогодні на десятиліття більша, наслідки для економіки і суспільства стануть згубними.

Мабуть, єдиним шансом на порятунок є розробка універсальної вакцини проти грипу. На здійснення цієї давньої мрії нарешті виділяють значні ресурси.

Але чи буде її поява вчасною, щоби запобігти наступній пандемії, залишається тільки чекати.

"Дослідження тривають, тому, сподіваюсь, ми отримаємо зрештою таку універсальну вакцину і будемо добре підготовлені до можливого спалаху вірусу", - зазначає Вебстер.

"Але поки що це не так".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--