Висадці на Місяць 50 років: як нежить космонавта ледь не зіпсував всю місію

Автор фото, Getty Images
- Author, BBC Future
- Role, редакція
Астронавти програми "Аполлон" проходили жорсткий відбір і були у відмінній фізичній формі. Але навіть вони не були застраховані від всіляких проблем зі здоров'ям під час польотів.
24 пігулки і скандал на борту "Аполлона-7"
"Аполлон-7" був першим пілотованим космічним кораблем за програмою "Аполлон", запущеним на орбіту 11 жовтня 1968 року. Після загибелі екіпажу першої місії у пожежі під час підготовки польоту, командний модуль повністю переробили.
На "Аполлон-7" покладали великі сподівання. Якби місія провалилася, Ніл Армстронг, напевно, ніколи б не зробив свій "маленький крок".
Принаймні, не за 10 років, як зухвало пообіцяв президент Джон Ф. Кеннеді у своїй славетній промові 1961 року.
Командиром "Аполлона-7" був один з найдосвідченіших космонавтів НАСА Волтер Ширра - ветеран обох місій "Меркурій" та "Джеміні". Інші два члени екіпажу - новачки Дон Айзлі Волтер Каннінгем.
Багато хто вважав, що саме цей екіпаж вперше ступить на Місяць.
Але за декілька годин після запуску в Ширри почалася застуда.

Автор фото, Nasa / Getty Images)
"Нежить Воллі кардинально вплинула на хід місії, - розповідає Каннінгем. - Він постійно висякався і щоразу викидав серветку, через деякий час ми з Доном попросили його використовувати одну серветку кілька разів".
Проте річ була не лише у тім, що капсула швидко заповнилася використаними носовичками. Через застуду Ширра швидко втомлювався і став дратівливим, це також відбилося на спілкуванні з Землею.
"Між членами екіпажу і центром керування польотами відбувалася доволі дивна розмова", - каже Джері Гріффін, директор польоту в НАСА.
Ширра вступив у перепалку з співробітниками НАСА. Він відмовлявся виконувати інструкції, сперечався з приводу кожної процедури і навіть послав під три чорти свого боса і колегу по місії "Меркурій-7" Діка Слейтона.
"Чесно кажучи, я й сьогодні ніяковію, коли згадую цю історію, - зізнається Гріффін. - Я був просто шокований".
Провівши 11 днів на орбіті, екіпаж повернувся на Землю. Упродовж польоту Ширра використав весь запас серветок на борту і випив всі антигістамінні пігулки, які були у бортовій аптечці.
Місія виявилася надзвичайно успішною з технічної точки зору, оскільки підтвердила можливості космічного корабля "Аполлон".
Але поведінка командира екіпажу, на жаль, зіпсувала репутацію усієї команди. Жоден з них більше не полетів у космос.
3 випадки метеоризму
Медики НАСА ретельно збирали всі дані щодо стану здоров'я космонавтів програми "Аполлон".
Найпоширенішими скаргами під час польотів були висип від довгого носіння сечозбірника, подразнення очей і, найсерйозніша, під час місії "Аполлон-15" - серцева аритмія.

Автор фото, NASA
Один астронавт вивихнув плече, коли брав пробу місячного ґрунту, а через обмежену кількість води на борту екіпаж "Аполлона-13" страждав від зневоднення.
Три астронавти повідомляли про випадки надзвичайного метеоризму, спричиненого, швидше за все, харчуванням.
Після польоту "Аполлона-15" лікарі дійшли висновку, що проблеми з серцем у екіпажу були пов'язані з браком калію в раціоні. І тому в меню космонавтів наступної місії помітно збільшили кількість цитрусових.
Коли командир "Аполлона-16" Джон Янг висадився на Місяць, він висказав іншому члену екіпажу Чарлі Дюку все, що він думає про новий раціон. Його слова з необачності почули не лише в центрі керування польотами, а … й в усьому світі.
"У мене жахливий п... (метеоризм - Ред.), - поскаржився він Дюку. - Не знаю, від чого це, здається, це - підвищена кислотність шлунку".
"Я за 20 років не їв стільки цитрусових, як тут! - додав Янг. - І не з'їм більше жодного у наступні 12 днів".
Метеоризм в обмеженому просторі космічного корабля - проблема досить неприємна.

Автор фото, Science & Society Picture Library
А під час місії "Аполлон-10" один з космонавтів після відвідування туалету не зміг належним чином запечатати мішок з фекаліями.
Після цього розмова в етері перейшла виключно на з'ясовування того, чиї екскременти літали по всій капсулі.
150 - пульс Армстронга, коли він спускався на поверхню Місяця
Командир "Аполлона-11" увійшов в історію як один з найбільш холоднокровних і здатних працювати під тиском. Саме завдяки цьому він так блискуче прийшов всі випробування.
В ході місії від запуску до посадки корабля на воду пульс Ніла Армстронга не перевищував 71 ударів за хвилину.
20 липня 1969 року, відокремившись від командного модуля, Армстронг і Олдрін увімкнули двигун посадкового модуля, щоби зійти з орбіти Місяця і приземлитися на його поверхню.
Поки вони спускалися на поверхню, пульс Армстронга все ще залишався відносно спокійним - 110 ударів за хвилину.
Втім, коли пролунав попереджувальний сигнал комп'ютера, серцевий ритм космонавта почав швидко прискорюватися.
Він трохи знизився, коли Х'юстон віддав команду продовжувати посадку. Але підскочив, коли з'ясувалося, що заплановане місце висадки було завалене кам'яними брилями.
Серце космонавта билося зі швидкістю 150 ударів на висоті 300 метрів і під час всієї висадки на Місяць.

Автор фото, NASA
Крім цього випадку, найвищий пульс в астронавта було зафіксовано під час польоту "Джеміні-9". В останній день місії космонавт Джин Сернан мав вийти у відкритий космос із наплічником, закріпленим у кормі корабля.
Однак під час виходу в Сернана виникли серйозні труднощі, операції у невагомості виявилися набагато складнішими, ніж передбачалося.
"План був жахливим, - розказав Сернан в інтерв'ю за кілька місяців до смерті. - Через брак точки опори, щоразу коли я намагався повернути клапан, повертався я сам".
"Мій пульс підскочив до 170 ударів за хвилину, медики були ошелешені, вони розуміли, що в мене проблеми, але не знали, що робити".
Скло скафандра запотіло, ускладнюючи видимість, а сам астронавт сильно перегрівся і був знесилений. Він насилу зміг повернутися на корабель і зачинити люк.
"Коли я зняв шолом, я виглядав як ріпа... Том Стеффорд миттєво облив мене водою".
Опромінення екіпажу "Аполлона-11"
Перший американський супутник "Експлорер-1" виявив на навколоземній орбіті ділянки інтенсивної радіації - пояси Ван Аллена.
В НАСА виникли серйозні побоювання, що навіть пролітаючи крізь них на великій швидкості, астронавти можуть отримати надто високу дозу радіації і не виживуть під час місії на Місяць.
1966 року Радянський Союз відправив у космос двох собак, які перетнули пояси радіації, начебто не отримавши шкоди.

Автор фото, Getty Images
Але медики НАСА хвилювалися щодо людей. Тому, коли командиру "Аполлона-8", першого пілотованого польоту за межі земної орбіти, стало зле, в НАСА спочатку вирішили, що це - променева хвороба.
Френк Борман не мав жодних проблем зі здоров'ям під час попередньої 14-денної місії "Джеміні-7".
Не відчували нудоти й члени екіпажу "Аполлона-7", який обертався навколо Землі. Але коли "Аполлон-8" вийшов за межі орбіти, в Бормана почалася блювота.
Тепер відомо, що Борман страждав від загальних симптомів космічної хвороби, спричиненої невагомістю. За декілька годин йому стало краще.
Місія "Аполлон-8", якою він керував, стала однією з найскладніших і найуспішніших в історії засвоєння космосу.
За офіційним звітом, радіація у 0,2 рада, яку отримали члени екіпажу "Аполлона-11" є набагато нижче за небезпечний рівень.
21 день у карантині після повернення з Місяця
Коли космонавти "Аполлона-11" повернулися на Землю, їх не зустрічали обіймами та рукостисканнями.

Автор фото, Nasa/Getty Images
Вони приземлилися в Тихому океані, де до них підплив човен з рятівниками, які одразу вдягли на них костюми біологічного захисту і респіратори.
Коли гелікоптером їх доставили до авіаносця USS Hornet і перевели у спеціально облаштований карантинний фургон, де вони змогли зняти костюми і вільно дихати.
Мобільний карантинний механізм було розроблено, щоби запобігти можливому потраплянню на Землю бактерій з Місяця, які могли спричинити небезпечні епідемії. Фургон доставив екіпаж у Центр НАСА, де було зведено спеціальну Місячну приймальну лабораторію.
Під час карантину космонавти "Аполлона-11" скористалися можливістю зібратися з думками і написати звіти про свою місію.
А потім вони вирушили у подорож світом як найвідоміші люди планети.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.
Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.










