Яким має бути ідеальний батько?

Останніми роками роль батька у вихованні дитини кардинально змінилася.

У племені ака у Центральноафриканській республіці за маленькими дітьми наглядають батьки, у той час як їхні матері виходять на полювання.

Чоловіки заспокоюють немовлят, купають їх і грають з ними. Батьки ака проводять зі своїми дітьми більше часу, тримаючи їх на руках, ніж чоловіки в будь-якому іншому суспільстві.

За таку відданість вихованню потомства онлайн-коментатори прозвали їх "найкращими батьками в світі".

Насправді, це суперечить цінностям народності ака, якій загалом не притаманні ієрархія та розподіл ролей.

Утім, реакція західного світу свідчить про корінні зміни в поглядах на батьківство і на те, що означає бути "хорошим батьком".

Сьогодні тат хвалять за чутливість, турботу та реальну допомогу в догляді за малюком.

Дедалі більше дослідників наголошують на визначальній ролі батька в становленні дитини, кидаючи виклик традиційним уявленням про роль жінки і чоловіка у вихованні.

Це не може не дивувати, насамперед тому, що до 1970-х років ролі батька у розвитку дитини не надавали великої уваги.

Його головним завданням була економічна підтримка матері, яка, в свою чергу, мала забезпечити дитині емоційний захист.

"Стосунки тата і дитини вважалися важливішими у старшому віці, але й тоді були вторинними у порівняння з турботою матері", - зазначає Майкл Лем, психолог із Кембриджського університету, який вивчає це питання з 1970-х років.

Ситуація кардинально змінилася. У фокус нових досліджень потрапили не лише тати, але й бабусі та дідусі, одностатеві батьки, вітчими та одинокі батьки.

Це допомогло науковцям краще зрозуміти, що потрібно для добробуту дитини. І вони з'ясували, що піклування не повинно обмежуватися турботою мами.

"Стара приказка справедливо зазначає, що для виховання малюка потрібне ціле село, але ми почали усвідомлювати це лише тепер, так само, як і той факт, що на розвиток дитини впливають різні стосунки", - пояснює Лем.

Низка нещодавніх досліджень підтвердила, що ролі батьків є дуже гнучкими.

В організмі батька, який доглядає за немовлям, як і у матерів, відбуваються гормональні зміни, які сприяють встановленню близького зв'язку між дитиною і дорослим.

Коли чоловік є основним опікуном малюка, його мозок адаптується до цього завдання.

Велику роль відіграє емоційна участь у вихованні.

Діти, чиї батьки (або ті, хто виконував роль батька) надавали їм емоційну підтримку, були більш задоволені життям і мали кращі стосунки з вчителями та однолітками.

Жінки і чоловіки зазвичай по-різному взаємодіють з маленькими дітьми. Якщо догляд мами насамперед пов'язаний з проявами ніжності, то батьки формують стосунки з малюком переважно через гру.

Але, на думку Лема, це стосується не стільки гендерних розбіжностей, скільки розподілу обов'язків у родині.

Дослідження одностатевих пар і родин, в яких хтось із батьків не працює, показали, що у галасливі та рухливі ігри з дітьми зазвичай грає той з батьків, хто ввечері повертається з роботи додому.

Партнер, який цілий день провів з малюком, швидше за все, буде спілкуватися з ним спокійніше.

У гетеросексуальних пар партнер, який більшу частину часу доглядає за дитиною, це, як правило, жінка. Так відбувається з низки соціальних та економічних причин.

Одна з них - відпустка з догляду за дитиною. Хоча всі країни-учасниці ОЕСР, за винятком США, надають державну оплачувану відпустку мінімум на два місяці, лише в половині з них у декрет може піти не лише жінка, але й чоловік.

З іншого боку, з огляду на гендерний розрив у зарплаті, родині економічно вигідніше, щоби вдома залишалася жінка, а не чоловік.

Насправді, у хваленому племені ака жінки все одно більше доглядають за дітьми. Вони часто беруть їх з собою у слінгу на полювання або збирання рослин.

Але ніхто не оголошує їх найкращими матерями в світі.

Втім, залучення тат до виховання дитини від самого народження має чимало переваг, а насамперед корисною є гра, і не важливо яка вона - активна чи спокійна.

"Гра - це мова дитинства, за допомогою неї діти досліджують світ, саме так вони будують стосунки з іншими дітьми", - зазначає Пол Рамчандані з Кембриджу, який вивчає роль гри в процесі навчання та розвитку дитини.

Разом зі своєю командою дослідник з'ясував, що немовлята, чиї тати проводили з ними більше часу і активніше грали з ними, мали менше поведінкових труднощів у віці одного року у порівнянні з тими, чиї батьки мало спілкувалися з ними.

Ці результати були незалежними від стосунків матері з дитиною.

Рамчандані каже, що деякі молоді батьки просто не знають, як поводитися з маленькою дитиною. Але достатньо лише взяти малюка на руки, дивитися йому в очі, спостерігати за тим, що йому подобається.

Важливо просто приділити увагу малюку. Але це не є природною навичкою для всіх, дехто вміє спілкуватися з дітьми, іншим потрібна деяка практика, говорить дослідник.

Сьогодні татусі набагато більше залучені у виховання своїх чад, ніж раніше. Майданчики і майстер-класи з масажу "тільки для тат", вірусні онлайн-відео, в яких тати танцюють зі своїми дітьми, - все це є свідченням змін у ролі батьків.

Однак зазирніть у типову ігрову групу для немовлят, навіть у відносно прогресивному районі Лондона, і ви побачите геть іншу картину. Крім одного-двох чоловіків у ній будуть лише мами.

В усьому світі жінки витрачають у 10 разів більше часу на неоплачувану роботу з догляду за родиною, зокрема дітьми, ніж чоловіки.

Але, як зазначає антрополог Анна Мачин, наша погляди на роль батька наразі перебувають у стадії становлення.

З одного боку, чоловіки відчувають тиск, що вони повинні більше уваги приділяти дітям, а більшість з них і хотіла б цього. Але, з іншого, вони все ще повинні забезпечувати родину матеріально.

Можливо, колись чоловік-виконавчий директор з немовлям у слінгу стане звичною картиною, як-от у племені ака.

Але поки що тати можуть втішити себе тим, що існує безліч інших способів бути хорошим батьком.

Цьому немає універсального рецепта, вважає Лем.

Головне - це іти на емоційний контакт з дитиною і реагувати на її потреби.

Різні люди роблять це по-різному. Багато обговорювалося питання, чи повинні батьки забезпечити дитині "чоловіче" виховання.

Психолог Майкл Лем так не вважає.

"Спілкування з малюком має бути природним, таким, в якому всі учасники процесу відчувають себе звично і комфортно. Тільки тоді між батьком і дитиною встановляться повноцінні стосунки", - каже науковець.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

...