Найбільш дивні музеї воєнної історії в світі

Британський фотограф Джейсон Ларкін фотографує військово-історичні музеї Єгипту, В'єтнаму, Куби, Великої Британії та інших країн світу. Його колекція світлин пропонує цікавий погляд на те, як різні нації представляють своє минуле.

Світлини Джейсона Ларкіна нагадують сцени з науково-фантастичних фільмів 1960-тих, як-от "Доктор Стренджлав" або "Тандерберди". В їхній нарочитій простоті та яскравих кольорах є щось від естетики дитячих коміксів.

Втім, ці фотографії зроблено у військових музеях світу, й вони демонструють, як різні народи зберігають пам'ять про свою історію воєн та озброєних конфліктів.

"У таких музеях воєнне минуле країни постає в ідеалізованому світлі, - каже Ларкін. - Щоби побачити об'єктивну картину, потрібно більше контексту та нюансів".

Однак, як зазначає британський фотограф, його не цікавили політичні чи ідеологічні питання.

Серія фотографій Past Perfect ("Минуле доконане"), яка наразі демонструється у Лондоні, а наприкінці року вийде друком, присвячено тому, як саме музеї влаштовують такі експозиції.

"Мене цікавило, як куратори музеїв створюють образ воєнного минулого нації, як вони обирають експонати, щоби вразити відвідувача і водночас змусити його повірити в достовірну презентацію подій", - пояснює Ларкін.

З 2008-го по 2016 рік фотограф відвідав Кубу, Єгипет, Ізраїль, Велику Британію, США та В'єтнам. Він досліджував, як військові музеї цих країн "конструюють ідеологію та інтерпретують національну ідентичність".

Ларкін виявив вражаючі відмінності у підходах до зображення артефактів та історичних подій.

"Кожна країна представляє минуле у свій власний спосіб, - каже Ларкін. - В Ізраїлі, приміром, музеї зосереджуються не стільки на фактах і артефактах, скільки на емоційному досвіді глядача, пропонуючи йому зануритися в події минулого".

Хоча на початку проекту в Єгипті Ларкін фотографував не тільки військові музеї, в Ізраілі він звузив фокус серії.

"У таких країнах, як Ізраїль, з такою суперечливою, непростою історією, я вирішив зосередитися саме на військово-історичних музеях", - каже він.

Інший кут презентації історичних подій Ларкін побачив на Кубі.

Музей ідеологічної боротьби в Карденасі присвячений "революціонерам першої хвилі повстань на Кубі".

В експозиції музею представлено практично все, що стосувалося їхнього життя: предмети побуту, одяг, місця, які вони відвідували. Це - буквально канонізація цих особистостей.

"Музей представляє їх як народних героїв та легендарних історичних постатей".

В'єтнамський музей воєнної історії, у свою чергу, намагається переосмислити мету зброї та військової техніки.

"В'єтнамці перетворюють військові артефакти на об'єкти мистецтва, зводячи піраміди з танків або створюючи скульптури з шрапнелі".

Погляд на війну крізь призму мистецтва є більш відстороненим, більш нейтральним.

"Імперський воєнний музей у Лондоні демонструє схожий підхід до військової історії", - зазначає фотограф.

Хоча його експозиція присвячена військовим конфліктам Британії у XX столітті, вона зображує історичні події у суб'єктивній інтерпретації художників, що дозволяє музею залишатися політкоректним.

Проте далеко не всі музеї, зокрема й британські, застосовують такий підхід, зазначає Ларкін.

"Експозиція Імперського військового музею у Даксфорді, недалеко від Кембриджа, складається із самого військового обладнання.

Такі музеї часто пропонують сімейні дні для походу з дітьми. Вони влаштовують видовищні авіашоу, щоби залучити відвідувачів, але ж більша частина їхньої експозиції демонструє смертоносну техніку та зброю.

Проте ця видовищність безперечно приваблює, каже фотограф і зізнається, що покаже музей своєму синові, коли той трохи підросте.

"Я обов'язково приведу його на повітряне шоу, вони - дивовижні. Коли стоїш під таким величезним бомбардувальником, в тебе просто дух захоплює", - додає він.

Але те, як музей вибудовує свою експозицію, може вводити глядачів в оману.

"Склад музейної експозиції, як правило, затверджує кілька людей нагорі, - каже фотограф. - У країнах, де я побував, багато людей не згодні з тим, що виставляють в їхніх музеях. Це - лише погляд однієї сторони - держави, армії або якоїсь впливової групи".

Те, про що музей умовчує, може бути не менш важливим.

"Демонструючи механізм гігантської бомби, музей зазвичай намагається вразити глядача інженерною майстерністю.

Натомість поруч з експонатом варто було би повісити табличку "Ця бомба здатна знищити десять шкіл за раз", це змусило би людей замислитися".

Навіть візуальний стиль, в якому зображено війну, має значення. Деякі діорами на фотографіях Ларкіна нагадують іграшки, що додає їм несподіваного контексту.

Фотограф згадує панораму, присвячену арабо-ізраїльській війні в жовтні 1973 року.

Цю панораму для єгипетського музею створили північні корейці, оскільки в Пхеньяні є схожа робота.

Але вона відбиває те, як північні корейці бачать війну. Панорама нагадує серію іграшок та коміксів про "Джо-солдата", за мотивами яких зняли бойовик "Кидок кобри".

Ми дивимось на війну зазвичай крізь призму культури, пояснює фотограф.

"Так, приміром, американські військові машини миттєво впізнає багато людей. Адже американський військовий джип розтиражовано в численних фільмах та коміксах".

Зовнішня естетика військової техніки діє більш приховано, ніж словесні гасла, що прославляють воєнні перемоги, однак вона також - небезпечна.

"Вона приваблює вас. Ви ніби дивитись фільм, сенс якого вам не дуже зрозумілий, але який вам все одно подобається", - пояснює митець.

Величне зображення зброї та військового обладнання є не менш потужною формою пропаганди, ніж словесна.

Фотографуючи музеї таким чином, Ларкін сподівається викликати в глядача критичний погляд на представлені в них речі.

"До цього проекту, я ніколи не піддавав сумніву об'єктивність музейного простору, завжди вважаючи музей авторитетним джерелом інформації", - каже фотограф.

"Але тепер я почав замислюватися, чому вони роблять це саме так", - каже Ларкін.

"У цьому й полягає мета фото- та будь-якого іншого мистецтва. Я знімаю буденні речі, але сподіваюсь, що певна естетика та кут, під яким я їх представляю, викличе в глядача несподівану реакцію".

Важливо не лише ставити під сумнів офіційну інтерпретацію історії, але й навчитися відокремлювати факти від вигадки. Це насамперед необхідно в сучасну добу фейкових новин.

"Це надає моєму проекту актуальності, але є в цьому й негативний момент, - пояснює Ларкін. - Адже в глядачів може виникнути враження, що нічому більше не можна довіряти, або навіть що правди взагалі не існує".

"Це тривожна позиція - до чого ми можемо дійти з нею і хто поверне нас до істини?", - підсумовує Джейсон Ларкін.

Виставка Past Perfect "Минуле доконане" триватиме в Лондонській галереї квітів до 13 січня 2018 року.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.