Як поведінка батьків впливає на наші професійні стосунки

Взаємини батьків великою мірою формують особистість дитини. Вони також можуть пояснити, чому у нас виникають проблеми в кар'єрі.

Ваші стосунки з колегами визначає безліч чинників. Це й особистості співробітників, і тип керівника та загальна культура спілкування в компанії.

Однак, якщо ви щоразу наступаєте на ті самі граблі - важко сприймаєте негативний відгук, не можете попросити про допомогу або жахливо боїтеся невдачі - корінь ваших проблем може полягати в іншому.

На модель ваших стосунків з колегами можуть впливати взаємини ваших батьків. А насамперед те, як вони вирішували конфліктні ситуації - мирно і конструктивно чи, навпаки, агресивно.

Якщо скандали та сварки були звичайним способом розв'язати конфлікт, вам буде нелегко навчитися здорових відносин на роботі.

Говорячи мовою психологів, у вас склався певний "стиль прив'язаності", тобто специфічна модель міжособистісних стосунків.

Теорію прив'язаності вперше сформулював британський психолог Джон Боулбі в середині минулого століття.

Згідно з нею, на наші стосунки з іншими людьми протягом всього життя, тобто на наш стиль прив'язаності, впливають відносини з батьками (або іншою значущою людиною) у період формування особистості.

Загалом існує три типи прив'язаності - "надійна", "тривожна" і "уникаюча". Безпечний тип характеризується тим, що людина впевнена в своїй цінності та довіряє іншим.

Тривожний тип прив'язаності визначається низькою самооцінкою, страхом відмови та постійною потребою в заспокоєнні, що вас люблять і цінують.

При уникаючому типі, людина також має низьку самооцінку і недовіру до інших, але механізмом захисту стає уникнення близьких стосунків з людьми, відсторонення.

На формування типу прив'язаності впливає багато речей, зокрема, чуйність батьків, а також наша власна особистість, яка поєднує впливи середовища і генетичних чинників.

Не менш важливими є й взаємини між нашими батьками.

Батьки показують дітям модель того, як вирішувати конфліктні ситуації в близьких стосунках.

І, як свідчать дослідження, таким чином формують стиль прив'язаності дітей.

Такі дослідження, як правило, ускладнює генетична складова. Адже будь-який зв'язок між поведінкою дітей та батьків принаймні частково пояснюється їхніми спільними генами.

Попри ці обмеження, одне дослідження за участю 157 пар показало, що дорослі люди, чиї батьки розлучилися, коли вони були дітьми, частіше мали тривожний стиль прив'язаності.

В ході іншого дослідження психологи з Університету Пердью в американському штаті Індіана попросили 150 студентів коледжу пригадати, наскільки конфліктними були стосунки їхніх батьків.

Учасники дослідження, які зазначали, що їхні батьки багато сварилися, були схильні до тривожного або уникаючого стилю прив'язаності.

Протягом багатьох років теорію прив'язаності переважно застосовували для вивчення того, як сформований у дитинстві стиль спілкування впливає на романтичні стосунки в дорослому віці.

Адже не дивно, що обидва тривожні типи пов'язують із проблемами у відносинах.

Однак дедалі частіше до неї почали звертатися і кар'єрні психологи. Адже теорія прив'язаності також допомагає пояснити й проблеми в професійному спілкуванні.

Яка ваша модель?

Ваш стиль прив'язаності може по-різному впливати на робочу поведінку. Наприклад, якщо у вас тривожний тип, ви надто перейматиметесь низькою оцінкою вашою продуктивності.

Є, однак, і гарна новина, тривожні співробітники, як правило, більш уважні до ризиків і небезпек та стають зазвичай ідеальними інформаторами.

При уникаючому стилі прив'язаності, співробітник не довірятиме керівникам та колегам.

Ці глибоко вкорінені психологічні процеси також впливають і на стиль керування.

Боси з надійним типом прив'язаності краще вміють делегувати обов'язки, на відміну від тривожного типу, схильного до гіперконтролю.

Висновки досліджень підтверджуються й особистими історіями.

32-річна Сабрина Елліс, спеціаліст із психічного здоров'я та кар'єрний психолог, згадує, як вона була свідком вербального та фізичного насильства між батьками, а пізніше між матір'ю та вітчимом.

"У дитинстві… я не мала дорослого, чоловіка чи жінки, кому я могла би довіряти, і навіть в юності я постійно відчувала потребу захистити себе", - розповідає жінка.

Сабрина вважає, що це є причиною проблем у спілкуванні зі співробітниками, які вона мала на початку кар'єри. Насамперед складно їй було відновити довірливі стосунки з колегами-чоловіками, які чимось образили її.

34-річна консультантка з управління Кіран Каур вважає, що стосунки батьків вплинули на неї як позитивно, так і негативно.

Вони уникали конфліктів між собою і завжди виступали єдиним фронтом (Каур наслідувала це у своїй командній роботі). Але вони також ніколи не визнавали іншої думки.

"І це також вплинуло на мій підхід до роботи в команді, тому що я теж завжди уникала відкритого обговорення", - каже вона.

Стиль прив'язаності, однак, не є чимось фатальним.

Як показують останні дослідження, модель міжособистісних стосунків певною мірою розвивається протягом всього життя, на неї впливають середовище і обставини.

Якщо вам пощастило знайти надійного, люблячого партнера, це, швидше за все, підвищить вашу впевненість у собі та довіру до інших - ознаки надійного стилю прив'язаності.

Цей процес ще називають "парадоксом залежності" - тобто, коли в нас є хтось, від кого ми залежимо, ми стаємо вільнішими.

Якщо ви усвідомлюєте свою модель міжособистісного спілкування, розумієте причину тих чи інших реакцій, ви зможете пом'якшити негативний вплив дитячих переживань і навіть скористатися ними собі на благо.

Каур зазначає, що почала працювати з успадкованим від батьків безпорадним уникненням конфліктів та замкнутістю десять років тому, коли вперше усвідомила в собі ці риси.

"Зараз я прагну до відкритої дискусії в робочих питаннях та намагаюся бути максимально відвертою", - каже жінка.

Елліс також намагається позитивно адаптуватися до свого стилю прив'язаності.

"Протягом всього свого професійного життя я уникала конфліктів і вчилася знаходити способи конструктивного розв'язання проблем", - ділиться жінка.

"Це дуже допомогло мені стати успішною лідеркою, а також покращило мої стосунки з колегами", - додає вона.

Ваша модель поведінки з колегами може мати глибоке коріння, але якщо психологія чогось і вчить, це те, що ми здатні змінюватися протягом всього життя.

Так само, як ви опановуєте нову мову або вид спорту, ви можете вдосконалювати і свої навички спілкування.

Як психолог я знаю, що усвідомлення міжособистісних процесів та їхнього походження означає, що ми цілком здатні адаптуватися і стати більш ефективним співробітником чи керівником.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--