Спогади британки, яка пережила напад у Парижі
- Author, "Саманта"
- Role, жінка, яка вижила після нападу на "Батаклан"
Нещодавно я отримала нову ідентичність. Я та, хто "вижив".
13 листопада 2015 року терористи намагалися вбити мене. Незважаючи на те, що їм не вдалося забрати моє життя, воно змінилося назавжди.
Я була у Батаклані.
Життя після Парижа - складне. Стільки людей не зможуть жити далі, і це жахає! Кожного дня.
- <link type="page"><caption> Заручник у Парижі: "Я чекав на постріл у голову"</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/society/2015/11/151123_bataclan_hostage_testimony_dk" platform="highweb"/></link>
- Відео: <link type="page"><caption> Стінг відкрив паризький "Батаклан"</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/multimedia/2016/11/161113_sting_bataclan_hk" platform="highweb"/></link>
Попри те, що мені пощастило вижити, мене час від часу охоплюють печаль, гнів і відчуття провини.
Мені сумно через тих, хто втратив своє життя, серджусь на тих, хто несе відповідальність, і я відчуваю себе винною, бо я вижила, а інші - ні.
А ще мені страшно.
Моє нове життя - це уникання, оцінка ризику й запитання "А що, якщо?", "Що це за шум?", "Де виходи?", "Де я б могла сховатися?"
Уже рік у мене посттравматичний стресовий розлад і депресія, яку можна подолати за допомогою ліків і психологічних методів лікування.
Я хочу почуватись "нормальною" й бути в змозі насолоджуватися речами, які я робила раніше. Спілкування, жива музика й подорожі, але знаю, що це займе якийсь час.
Я хочу стати кращою, але іноді мені цікаво, чи я заслуговую на це.
Чим ближче дата "роковин", я усвідомлюю, що завжди буду пам'ятати 13 листопада 2015 року, але сподіваюся, що час лікує, а почуття будуть зникати.
Мої думки будуть з усіма, хто постраждав від тероризму, завжди.
