Небесна суміш: Бог, алкоголь і навіть коноплі

Монастир Гранд-Шартрез, розташований високо у Шартрезьких горах, є домівкою католицького ордену картезіанців.

Ченці цього ордену уникають контактів із зовнішнім світом, віддаючи перевагу роздумам і молитві.

Втім, у цьому високодуховному місці народився один дуже світський продукт – шартрез, лікер, що виготовляється за рецептом, як запевняють, переданим картезіанцям у 1605 р.

Мешканці Гранд-Шартреза – не єдині ченці, що розуміються на подібному виробництві.

Релігійні ордени здавна виготовляють алкогольні напої (згадаймо пиво ченців-траппістів чи винний тонік з абатства Бакфаст), з економічною і медичною метою.

Деякі з цих напоїв сьогодні популярні, як ніколи. В епоху, коли споживачі надають дедалі більше значення походженню легендарних продуктів, напій з такою унікальною історією приречений на престиж.

У 2015 р. було продано 1,5 млн пляшок бренду "Шартрез", у середньому по 50 євро за пляшку. Весь прибуток іде на потреби чернечого ордену і його доброчинних проектів.

Шартрез виготовляють із 130 рослин, трав і квітів. Утім, рецепт зберігають у таємниці – точний перелік складників і особливості технології витримки приховані від більшості ченців.

Лише три ченці змішують інгредієнти у потрібних пропорціях – і передають у гуральню в пакетах без написів, щоб таємницю не розкрили працівники з-поза монастиря, які допомагають у виробництві.

Загроза для безпеки

Екскурсовод по монастирю Матільда Перрін каже, що ніхто, крім ченців, "детально не обізнаний з процесом виробництва". Оскільки бренд належить монастирю, ченці "роблять, що хочуть, і не зобов’язані нікому це пояснювати", каже вона.

Гуральня розташована у Вуароні, містечку поблизу Гренобля, на відстані близько 25 кілометрів від монастиря, що у муніципалітеті Сен-П'єрр-де-Шартрез.

Перша гуральня, побудована у 1840 р., була в самому монастирі. Та з розширенням виробництва шум і метушня стали заважати споглядальному життю ченців.

З того часу виробництво вже змінило кілька локацій – і знову переїжджатиме у 2018 р.

Через великий обсяг алкогольних випарів у гуральні побачили загрозу для безпеки населення, тож доведеться розмістити її у більш віддаленому місці.

"Уряд розрахував, що коли тут раптом щось вибухне, це може знести з лиця землі весь Вуарон", – каже пані Перрін.

Хоча в самій гуральні працює кілька мирян, ченці керують виробництвом дистанційно. Через комп’ютерну мережу, вони можуть регулювати температуру у ємностях і навіть зупинити весь процес, якщо виникне така необхідність.

Повільне життя

Союз між старовинними та новітніми технологіями можна побачити також в абатстві Андекс, що за 40 кілометрів на південний захід від Мюнхена. Тут ченці-бенедиктинці варять своє фірмове однойменне пиво з 1455 р.

За доктриною бенедиктинців, ченців заохочують робити всі справи неквапно і розмірено. Святий Бенедикт навряд чи казав щось про виробництво пива – але його кредо ідеально підходить для броварства.

"Не можна прискорювати хід подій, коли вариш пиво чи ведеш чернецьке життя, – каже пан Мартін Ґлааб, відповідальний за зв’язки з громадськістю. – Згідно з нашими переконаннями та монастирською традицією, створення високоякісного продукту потребує часу".

Служіння людям – інша важлива засада бенедиктинців, включно з прийомом паломників. З давніх-давен, коли потоки паломників почали зростати, ченцям треба було чимось їх пригощати. Саме це, за словами пана Ґлааба, і дало початок броварству в Андексі.

Нині монастир щороку приймає близько мільйона гостів.

Кожен рік тут продають 100 тисяч гектолітрів пива, а пінта місцевого пейл-елю в монастирському ресторані коштує чотири євро. Як і в Гранд-Шартрезі, прибутки Андекської броварні витрачаються на потреби ордену й доброчинність.

Чим пояснити зростання популярності таких напоїв?

На думку Бет Блум, фахівця з продуктів харчування і напоїв з компанії Mintel, що досліджує світовий ринок, серед споживачів спостерігається підвищений інтерес до походження харчів і напоїв, поруч з недовірою до процесів масового виробництва.

"Монастирські напої подобаються людям, бо нагадують про своїх виробників. Люди захоплюються хистом, ремеслом, історією продуктів, унікальними технологіями виробництва", – каже пані Блум.

"Відіграє роль людський потяг до справжності, автентики, – продовжує вона. – Пиво, що вариться у монастирі з багаторічною спадщиною, видається справді особливим продуктом і приваблює людей. Вони прагнуть знайомства з цією спадщиною".

Деякі релігійні ордени навіть не обмежились алкоголем, а перейшли до, м’яко кажучи, сучасніших продуктів.

З молитвою і медитацією

На фермі поблизу каліфорнійського міста Мерсед, черниці з спільноти "Сестри долини" віддані своєрідному розумінню місії зцілення: вони виготовляють лікувальних препарати з конопель, вирощених власноруч.

Цей орден заснований у 2015 р. сестрою Кейт Міюсен і формально не належить до жодної церкви. Сестри дотримуються католицької традиції у вбранні, але черпають свої обряди у "давній мудрості".

"Коли перед нами постають дилеми чи складні рішення, ми запитуємо себе: а як би вчинили наші давні матері? Це – наш керівний принцип", – пояснює пані Міюсен.

Вірування спільноти визначають те, як вона веде свої справи. Виробництво узгоджене з місячним календарем. Готуючи свої суміші на кухні абатства, жінки моляться й міркують про духовні питання.

Кінцевий продукт не має наркотичної дії, оскільки містить лише канабідіол. Оскільки ця речовина не є психоактивною, вироби сестер цілком легальні й придатні до продажу й експорту.

Охочі можуть придбати ці вироби – олію, бальзам чи настоянку з канабідіолу – в інтернеті за ціною від 85 до 95 доларів за пляшечку. У 2015 р. виторг сестер склав 60 тисяч доларів. Прибуток іде на зарплати та утримання ферми.

Не всім подобається виробництво з конопель, і місцевий уряд уже робив спроби змусити черниць переїхати – але пані Міюсен рішуче відмовилась.

Можливо, їхня справа ще не має такої історії чи культурної значущості, як траппістське пиво з Бельгії, але в неї вже є вірні прихильники.

Хав’єр Санчес, що купує олію та бальзам з канабідіолу з лікувальною метою, переконаний: "Багато що в цьому світі може ображати ваші почуття, але я не бачу нічого образливого в цьому виробництві".