Асфальт, совок і порох - соцмережі про парад

Поки українські військові завершують підготовку до святкового параду на День незалежності у Києві, українські соцмережі нещадно й інколи нецензурно дискутують на тему доцільності такого заходу.

За спостереженнями ВВС Україна, учасники дискусії розділилися на три умовних табори - ті, хто проти параду, хто його підтримує, а також люди, які вважають, що взагалі слід копати значно глибше.

Далі - короткий огляд деяких тез, які пролунали у Facebook. Імена учасників та цитати подані згідно з оригіналами.

Проти

Чи не найгостріші суперечки із особистими образами, наприклад, від Радника президента і волонтера Юрія Бірюкова, спалахнули під повідомленням телеведучої і журналістки Тетяни Даниленко.

Вона зазначила, що загалом не проти власне параду: "Щодо параду, то так, він потрібен. І зараз він точно не менш доречний, ніж парад під веселковими прапорами. Але сильно надувати з цього приводу щоки і пускати сльозу замилування, воліючи не помічати проламаного асфальту та фальшивої показухи - це відвертий самообман".

Однак, у її дописі було, приміром, таке: "...з одного боку товариші, які щиро впевнені, що єдино можливий парад на вулицях Києва - це гей-парад. А з іншого боку - товариші, які щиро впевнені, що бравада із наспіх пошитою з пластмаси формою "варан" на худеньких солдатиках - це демонстрація міці нашої збудованої з нуля найкрутішої армії світу. Найкраща демонстрація міці - це перемога, а не ура-патріотичні промови вчорашніх совків, які сьогодні нап'ялили вишиванку".

"Взагалі поки йде війна ні гей паради, ні паради військові не повинні бути. Народу аби лишній день прогуляти роботу та бухнути", - <link type="page"><caption> підтримала</caption><url href="https://www.facebook.com/tdanylenko/posts/1160609590664481?comment_id=1160907267301380&comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22R9%22%7D&pnref=story" platform="highweb"/></link> її у коментарях Elena Mosiychuk-Maliok.

"Проводьте парад, якщо бійці повністю забезпечені, якщо є спокій, якщо забезпечення армії на 90% йде з бюджету, якщо все якісно. А не тоді, коли авто ремонтують волонтери, їсти возять волонтери, прилади нічного бачення возять волонтери й 60% роблять волонтери", - <link type="page"><caption> додав</caption><url href="https://www.facebook.com/tdanylenko/posts/1160609590664481?comment_id=1161260407266066&comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22R9%22%7D&pnref=story" platform="highweb"/></link> Сергій Залевський.

"Парад - туфта і позерство. Краще б за ці гроші купили військовим ще теплого одягу, зима скоро. У мене все", - <link type="page"><caption> написав</caption><url href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=219462145118607&id=100011644693885" platform="highweb"/></link> у себе на Facebook журналіст Sasha Shevchuk.

"Навіть найкраща зброя і найтепліший одяг не поможуть, якщо дух невисокий. А парад дуже позитивно впливає на дух", - <link type="page"><caption> відповіла</caption><url href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=219462145118607&id=100011644693885&comment_id=219714128426742&comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22R5%22%7D" platform="highweb"/></link> йому у коментарях Olesia Isaiuk.

"А чого не декомунізували парад військової техніки? Це ж і є совок у чистому виді. Хіба не можна провести парад і подякувати героям без танків на Хрещатику?" - <link type="page"><caption> запитує</caption><url href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=641946495964396&id=100004471542280&pnref=story" platform="highweb"/></link> юрист-кримінолог Anna Maliar.

Свою лепту до сварок внесли і офіційні структури, зокрема "Київатодор" та міноборони, які сперечалися через нібито пошкоджений технікою <link type="page"><caption> асфальт</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2016/08/160820_sx_kyivavtodor" platform="highweb"/></link>.

"Якщо асфальтне покриття руйнується від проїзду зазначеної техніки, то проблема не в техніці, а в якості дорожнього покриття", - <link type="page"><caption> написали</caption><url href="https://www.facebook.com/theministryofdefence.ua/photos/a.209841809078332.54058.207023122693534/1166237740105396/?type=3&theater" platform="highweb"/></link> на офіційній сторінки міністерства.

За

"У 2014-му, чи коли там, я був категорично проти параду. Бо гроші на вітер і відправте цю техніку на "передок". Цьогоріч я вважаю інакше. Бо раніше паради були якимсь незрозумілим пережитком, а нині у нас є для кого і кому їх проводити", - <link type="page"><caption> вважає</caption><url href="https://www.facebook.com/oleksa.shkatov/posts/1278173112222665?pnref=story" platform="highweb"/></link> журналіст Олекса Шкатов.

"У стрічці купа військовослужбовців, дембелів і волонтерів. Всі - за парад. Всі, хто плаче та істерить - пороху не нюхали. У мене все", - <link type="page"><caption> написав</caption><url href="https://www.facebook.com/vakhtang.kipiani/posts/10154386473842410" platform="highweb"/></link> журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.

Блогерка Faina Kaplan <link type="page"><caption> дотримується</caption><url href="https://www.facebook.com/faina.kaplan.50/posts/1095147797231956" platform="highweb"/></link> схожої позиції: "Чи не в солдат треба питать їхню думку про парад? Імено в солдат спитать, ті шо в АТО чи на дембелі, як ви ставитесь до параду? Якшо вони добре ставляться до параду і він їх підбадьорює, то значить парад нужний, а якшо ні, якшо вони погано ставляться до параду, то він ненужний. А ми, офісні водорослі, должні заваліть варежки і вобще мовчать в тряпочку. Совок це чи не совок чи ше якась холера, - не має значення, якшо б наші солдати хотіли собі парад".

"Пам'ятаю якось їхав я на базу батальйону. В камуфляжі, з наплічником. Сиджу на зупинці, чекаю на маршрутку. Нікого не чіпаю. Тут поруч проходить мама з донькою, років малій з п'ять. Помічає маля мене, щось каже мамі, та їй щось відповідає. А потім зовсім несподівано дитинча підбігає до мене, вигукує "Слава Україні!". Я встиг тільки підняти з асфальту щелепу від подиву і відповісти "Героям слава!". А дівчинка вся така щаслива бігла і щось радісно щебетала мамі. Бачили б ви ті радісні дитячі захоплені очі! І уявіть як було приємно мені. Це я і про те, що військовий парад потрібен. Нам і їм", - <link type="page"><caption> доповнив</caption><url href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1464015203624065&set=a.1131279900230932.1073741850.100000467972785&type=3&theater" platform="highweb"/></link> журналіст і учасник АТО Тарас Давидюк.

"Так... Це ми, війська, солдати своєї країни. Ми максимально виточуємо крок, до тремтіння... до тремтіння у серцях оточення, оточення наших громадян, які прийшли нас підтримати! Ми є, і ми служимо своїй країні... Служимо Україні. І ми чекаємо, ми сподіваємося на максимальну підтримку, ми сподіваємося на любов... На повагу наших громадян. Ми крокуємо за тих хлопців, які віддали життя за нашу країну, за наші сім'ї... Таким чином ми віддаємо данину хлопцям, хлопцям які зараз перебувають на позиціях і виконують бойові завдання... Хлопцям, які втратили частини своїх тіл... Ми, крокуючи з високо піднятою головою і гордістю, пам'ятаємо кожного, пам'ятаємо їхню завзятість і честь. Ми армія! Ми сім'я! І ми є, цього не відняти!", - зазначив у довгому емоційному <link type="page"><caption> дописі</caption><url href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1774332966124775&id=100006442660293" platform="highweb"/></link> Євгеній Жуков.

"Коли ці діди з радянським вихованням говорять - тримайтеся онуки, це дорогого варте, як мінімум варте проведення цього параду!", - також <link type="page"><caption> висловився</caption><url href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1056670644430018&set=a.305174509579639.66335.100002612786806&type=3&theater" platform="highweb"/></link> блогер Александр Барабошко і додав знімок:

"Так, паради то застарілий формат. Але то питання до нас всіх, до громадськості і влади, що на третьому році війни не вигадали оновленої форми для вшанування живих і загиблих", - <link type="page"><caption> написав</caption><url href="https://www.facebook.com/andriy.andrushkiv/posts/10154250732235791?pnref=story" platform="highweb"/></link> громадський діяч Andriy Andrushkiv.

Він також розповів, що випадково став свідком перегону військової техніки на Подолі у Києві: "Бачив двох хлопчиків років семи, які кричали крізь рев моторів "Это наши защитники!". Бачив красивих дівчат, які посміхалися і махали солдатам, а ті посміхалися у відповідь (то для них дуже цінний момент, адже у всіх цих Краматорськах Маріуполях і Костянтинівках ніхто не махає військовій техніці, так само як і у Вінниці Сумах чи Чернівцях ніхто не махає тролейбусам чи трамваям). Бачив десятки людей, які на кільканадцять хвилин очі в очі зустрілися з тими про кого в будь-який день Андрій Лисенко може сказати "троє бійців загинуло і вісім отримали поранення". Бачив як люди які спішили в кіно, бари, набережні на секунду згадали про те що в країні війна".

Проблема глибша

"Щороку в День незалежності України мені хочеться кудись втекти від світу і щедро й довго плакати. Через те, що в мільйонів людей уболівання за країну строго календаризоване, відбувається в системі координат "посідєлі-випилі-закусілі-я-даже-по-етому-случаю-вишитую-рубашку-адєл" або "треба покласти квіти до пам'ятника Шевченкові, бо ми ж патріоти" і жодним чином не передбачає щоденної роботи з деколонізації", - <link type="page"><caption> написала</caption><url href="https://www.facebook.com/oksana.levkova.52/posts/934800619980986?pnref=story" platform="highweb"/></link> керівниця громадської організації "Не будь байдужим" Оксана Левкова.

"Країна готується до свята. Країну б вичистити, вимести і продезінфікувати. Але країна не готова. Країна готова лише до свята. Країна залізе в нові мешти брудними п'ятами і сховає гниле під вишиванкою. Країна розірветься на частини між тим, шо важливіше - парад чи асфальт. Країна за інерцією святкуватиме те, про шо мріяли, за шо вмирали, про шо молилися ті, кого фіга з два нагородять", - <link type="page"><caption> вважає</caption><url href="https://www.facebook.com/sapelinna/posts/1148191725254758" platform="highweb"/></link> тележурналістка Інна Білецька.

"А можна не про парад? (...) Я дуже вдячна долі, що народилася в Україні. (...) Я вдячна за те, що можу вільно займатися улюбленою справою і наді мною не сидить цензор. А ще за критику влади мені не світять табори", - <link type="page"><caption> висловила</caption><url href="https://www.facebook.com/myroslava.petsa/posts/10154520661384623" platform="highweb"/></link> свою думку Myroslava Petsa.